П'ятница, 29 Березня 2024 р.
11 Червня 2010

ЧАРIВНА ПАЛИЧКА ОЛЕГА КИРИКА

Певно, про кожну школу можна скласти перше враження, познайомившись із її директором. Гадаю, що у ЗОШ №2 панує доброзичлива та демократична атмосфера. З таким керівником інакше і бути не може.

Олег КИРИКОлег КИРИК очолив школу 7 років тому і, як справжній господар, взявся наводили лад у господарстві. Незабаром на клумбах перед навчальним за-кладом зацвітуть іриси: ними турботливо опікується сам директор. А насіння рожевих піонів, що вже квітують біля воріт школи, привезене із саду батьківської хати Олега Миколайовича.

Народився Олег КИРИК у с.Думанів 17 червня 1960 р. Закінчив Думанівську восьмирічку, потім – Нігинську середню,  та 1982 р. – Чернівецький університет. За рік до того одружився з одногрупницею Iриною. Служив у армії, в артилерійському полку у Львові. 1984 р. молода сім’я приїхала до Кам’янця.

– Я отримав в університеті спеціальність «Математик. Викладач», тож міг працювати інженером в обчислювальних центрах, викладати математику у школах, технікумах, інститутах. Чесно кажучи, не думав, що працюватиму в школі. Та у відділі освіти мені запропонували на вибір місце вчителя математики та інформатики у СШ №8 і СШ №7. Ближче знаходилася школа №8, тож я пішов туди. А 1993 року мене призначили директором школи №13. 2003 року, у зв’язку з реорганізацією ЗОШ №3 і №13, мені запропонували очолити ЗОШ №2.

– Олегу Миколайовичу, не шкодуєте, що пов’язали життя з освітою?

– Педагогічна діяльність нелегка. На заводі працював би з 9-ї до 17-ї, а тут доводиться присвячувати роботі весь час. Та шкодувати не доводиться, адже ця праця цікава та дуже потрібна.

– Якими були Ваші перші дії на посаді директора ЗОШ №2?

– Директор – це господар школи, тому значну увагу доводиться приділяти господарській частині. Але й навчальний процес директора не повинен обходити. Чотири роки тому була підписана угода з державним університетом про створення на базі нашого навчального закладу школи з поглибленим вивченням іноземної мови. Відтоді з п’ятого класу наші дітки вивчають дві іноземні мови. 10-й і 11-й класи у нас мають філологічний профіль із вивченням іноземної мови: учні цих класів 8 годин на тиждень вивчають німецьку мову і 3 години – англійську.

– Що найважче в роботі директора?

– Робота з людьми завжди найскладніша, тому що кожна людина – особистість, з якою треба рахуватися.

– А з дітьми як складаються стосунки? Кажуть, що вони стали менш керованими, більш агресивними…

– Діти однакові в усі часи. Запорукою взаєморозуміння є повага до них. Звичайно, сьогодні не зовсім здоровий вплив на юне покоління мають телебачення та реклама. Свіжий приклад: цього тижня навпроти школи з’явився великий щит із рекламою пива «Львівське 1715». Це неправильно, і я буду телефонувати в управління освіти та науки, бо потрібно прибрати цю рекламу.

Сьогодні ми спостерігаємо результат того, що в певний період у країні було забуто про дитячі організації. Намагаємося виправити цю ситуацію. У нашій школі вже понад 30 років діє загін юних інспекторів руху (мабуть, ми єдина школа, де ще є такий загін), ми є учасниками обласних змагань. У школі створено музей Тараса ШЕВЧЕНКА, наша школа – єдина в області носить ім’я цього видатного поета, у нас є також загін юних шевченкознавців, ми щороку проводимо шевченківські дні.

– Як керівник, маєте власні рецепти згуртування колективу, створення в ньому гарного психологічного клімату?

– Звичайно, треба починати із себе. Якщо ти приходиш на роботу підтягнутий, охайно одягнений, із посмішкою на обличчі, це буде гарним прикладом для працівників. У нас гарний колектив, дружня атмосфера, часто збираємося разом, святкуємо дні народження та інші урочисті події.

Олег КИРИК– Про Вас говорять як про демократичного директора, людину з розвиненим почуттям гумору. Це відповідає дійсності?

– Людям видніше. Скажу лише, що ніколи не дозволяв собі підвищувати голос на людей. Та й учні, гадаю, мене люблять, особливо в тих класах, де ви-кладаю математику. До речі, один із моїх учнів – минулорічний випускник – під час зовнішнього незалежного оцінювання з математики отримав 198 балів. Це вважаю, серйозним результатом.

– Так склалося, що в нашому місті на педагогічній ниві працює багато КИРИКIВ: Ви, директор гімназії Микола КИРИК, завідувач ДНЗ №21 Людмила КИРИК.

– Батько Миколи КИРИКА родом з мого рідного Думанова. А сам Микола Михайлович виріс у Нігині, що за 4 кілометри від Думанова. Ми з ним одного року народження, знайомі з дитинства, разом грали у футбол. Цілком можливо, що навіть є далекими родичами.

Та насправді КИРИКIВ в освіті Кам’янця ще більше. Моя дружина Iрина Євгенівна працює заступником директора ЗОШ №6 з навчальної роботи. Донька Iнна – вчитель математики в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

– Як ставитеся до останніх реформ у системі освіти?

– Я – противник переходу на 12-річну систему освіти. У 18 років хлопець закінчує школу і, якщо відразу не вступить до вишу, піде до армії. Та й навіщо батькам віддавати дитину ще на три роки в середню школу, якщо вона за цей час може отримати спеціальність у технікумі?

А що чекає через декілька років вищі навчальні заклади, якщо не буде випускного 11-го класу? Адже ті дітки, які підуть цього року до 11-го класу, закінчать школу через рік, а ті, що підуть до 10-го – аж через три роки. Один рік країна не матиме випускників, відповідно, відбудуться скорочення у вишах. Хтось про це подумав? Незабаром проходитимуть парламентські слухання на цю тему. Сподіваюся, що здоровий глузд переможе.

– Останнім часом часто лунає думка, що сучасні діти занадто перевантажені інформацією, що не на користь їхньому здоров’ю. Ви згодні з цим?

– Я скажу про математику. В 11-му класі відводиться 10 годин на ознайомлення з теорією ймовірності, яку вивчають аж на третьому курсі математичного факультету вишу. Звичайно, це лише

ознайомлення, але теорія ймовірності – досить складна річ, важка для школярів.

– Натомість фізичному розвитку дітей, як відомо, приділяється менше уваги, ніж потрібно, про що свідчать останні трагічні випадки на уроках фізкультури…

– Прогрес не дуже позитивно позначається на фізичному розвитку дітей. Коли я ще навчався у школі, ми після уроків і корів пасли, і грали у футбол…

А сучасні діти нерухливі, після школи сидять перед комп’ютерами, телевізорами. Ми маємо повернутися до досконалого профілактичного огляду дітей, і в цьому мають бути зацікавлені насамперед батьки. Я вважаю, якщо ми не навчимо дитину рахувати, віднімати, множити чи ділити, це не так страшно, як те, що ми завдамо їй фізичної шкоди.

– Маєте ще якісь захоплення, окрім роботи?

– Коли ще був живий батько, не було тижня, щоб ми у вихідні не виїжджали на риболовлю. Коли батько помер, я все рідше вибираюся на рибу, хоча дуже люблю це заняття.

– 50-річчя, кажуть, – час для підведення певних підсумків. Чи є щось у Вашому житті те, про що шкодуєте?

– Шкодую, що не зайнявся наукою, – не вистачало часу. Сказати, що все в житті складалося гладко? Ні, звичайно. Але сім’я гарна, робота приносить задоволення, а це – головне.

– Життєвий план кожного чоловіка – будинок, дерево, син – виконали?

– Дерев за своє життя багато посадив. Будинок не побудував, але маю квартиру. Iз сином не склалося, та сподіваюся на внука (посміхається).

– Якби Вам на ювілей подарували чарівну паличку, яка може виконати одне-єдине бажання, чого би побажали?

– Щоб дитина була здорова та щаслива.