П'ятница, 29 Березня 2024 р.
29 Квітня 2011

МАЙЖЕ АВТОМАТ. АЛЕ НЕ ІГРОВИЙ

Профорієнтаційний терміналВиявляється, що таку згубну звичку наших дітей, як потяг до ігрових автоматів, можна використати з користю. До такого висновку прийшли спеціалісти Міністерств освіти та науки і соціальної політики. Два роки тому вони запровадили в Україні інноваційний проект «Профорієнтаційний термінал», який фінансується за кошти Державної служби зайнятості. 

У Кам’янці перший термінал було встановлено у НВК з центром реабілітації для слабкозорих дітей. На сьогодні всі загальноосвітні заклади міста вже мають таке обладнання, яке працює через радіоінтернет в автоматичному режимі та має сенсорний екран. Обслуговують його працівники міського Центру зайнятості.

За словами головного спеціаліста відділу активної підтримки безробітних міського Центру зайнятості Надії ГАВУЧАК, такі термінали були вкрай необхідні нашим навчальним закладам, адже вони надають інформацію щодо професійної орієнтації. Їхніми користувачами є учні, їхні батьки та вчителі.

Кожен отримує корисну інформацію для себе. Так, у довіднику навчальних закладів України батьки можуть вибрати той заклад, який найбільше підходить їхній дитині. Вказуються адреса і телефони.   

Для учнів інформація подається з літературною обробкою, щоб дітям було цікаво та зрозуміло.

Крім корисної інформації про професії, для них є ще розвиваючі ігри, загадки та розваги. Даючи вірні відповіді на запитання, учні отримують приз – можуть «закачати» у свій мобільний телефон музику або картинки. Також представлено різноманітне тестування. Наприклад, у тесті «Пізнай себе» визначаються професійні інтереси, особисті якості та інтелект. В інших тестах дитина може оцінити свою просторову уяву, зорову пам’ять та увагу. 

Як зазначає директор ЗОШ №15 Василь СЛОБОДЯНЮК, коли у школі встановили термінал, то перші дні біля нього стояла черга. 

– Такі термінали не лише орієнтують дітей у величезній кількості навчальних закладів країни, але й допомагають їм в ігровій формі розвиватися та інтегруватися в суспільство, – вважає Василь Петрович. 

Світлана ФЕДОРИШИНА, «ПОДОЛЯНИН».