ЛАТКА НА ЛАТЦІ – НОВОЇ ДОРОГИ НЕ ЧЕКАЙ
Коли мова заходить про футбол і дороги, то скла-дається враження, що в цих питаннях розуміються навіть діти. Це пояснюється тим, що як і з видом спорту №1, так і з нашими дорогами ми стикаємося чи не щодня. Футбол – це наше захоплення, гра дитинства, юності та дорослості. Його та події навколо нього ми обговорюємо у вільний час, дороги ж – наш біль. Ними намагаємося пройти, проїхати та «перелетіти». Та якщо про футбол можна забути, вимкнувши телевізор чи змінивши захоплення, то з дорогами такий номер не пройде.
З приходом весни в багатьох склалося враження, що цьогорічний стан автошляхів у місті є найгірший за всі попередні роки. Чи то людська психологія, яка здатна драматизувати події, чи то справді ситуація настільки критична, але тема доріг на сьогодні є однією з найболючіших і найактуальніших. Хтось у цьому звинувачує погоду, хтось – владу, відсутність фінансування, інші ж – непрофесійність і недосконалу роботу організацій, які займаються обслуговуванням та експлуатацією доріг. Хто ж насправді правий, а хто винний?!
До найголовнішого ворога наших доріг зараховують погоду. До речі, на неї скаржаться всі: від водіїв до працівників дорожніх служб. Але, з іншого боку, чи не може вона бути хорошим громовідводом, на який можна списати свої прорахунки: недоопрацювання та, зрештою, непрофесіоналізм. От і ми, спілкуючись із дорожниками та всіма, хто має відношення до автошляхів, так і не зрозуміли, наскільки ворожою ця зима виявилася для наших доріг. Одні зазначали, що цієї зими, як ніколи, була велика кількість перетину 00С (близько 50 разів). А це, у свою чергу, головна причина руйнування асфальтного покриття доріг, адже замерзання та танення призводить до утворення тріщин і дефектів покриття. Як результат – ями на дорогах.
Прозвучала й інша точка зору: ця зима видалася монотонною за температурним режимом. Мінусова температура трималася довгий час, і значних її перепадів, тобто частого перетинання 00С у той чи інший бік, не спостерігалося. Де тоді правда? Можливо, у кожного вона своя? Хоча, безперечно, погода є одним із основних факторів руйнування доріг. Проте пальму першості матінці-природі аж ніяк тут не можна віддати.
Основним і найголовнішим руйнівником теперішніх автошляхів є час. Саме він досі грає з водіями у своєрідний вуличний лохотрон, в якому як дорожники, так і водії виглядають жертвами, яких вдало піймав на гачок шулер-час.
На сьогодні місто пронизує 183 км доріг, з них 100,2 км – з асфальтним покриттям. Саме навколо сотні з гачком кілометрів ведуться найгарячіші дискусії та перипетії. Їх стан викликає різке незадоволення у всієї громади міста. Але що тут вдієш?! Проти часу не попреш. Чомусь щороку виходить, що в його руках весь козир, а в нас – сама дрібнота.
I то інколи краплена…
Більшість наших доріг збудовано в 60-70 рр. минулого століття, тобто їм виповнилося 40-50 років. Для доріг це багато і мало водночас. Це те саме, що й людина 40-50 років. Якщо вона веде здоровий спосіб життя, має гарне здоров’я та відмінне самопочуття, щоразу відвідує лікарів, у неї все гаразд. Якщо ні, то…
У 80% наших міських доріг самопочуття погіршилося після 8-12 років з моменту їхнього введення в експлуатацію. Саме стільки часу передбачено між проведенням капітального ремонту. Ось основа та першочерговість наших дорожніх бід, вибоїн, ям і тріщин. Збудувавши дороги, ми забули про їхнє
утримання та догляд, забули, що через кожні 12 років їм потрібно давати нове життя. Ми пропустили 80-ті роки, коли потрібно було робити перше омолодження, пропустили 90-ті, спрямувавши зусилля та час на більш важливе – розбудову держави. Пропустили і початок нового століття. Не за горами четвертий, а тоді й п’ятий етап. I їх, здається, ми теж пропустимо через усілякі кризи, важкості та недофінансування.
Вагання ж щодо того, чи робити ямковий ремонт, виглядають надто смішно. Це те саме, що давати хворому глюкозу, коли йому потрібні антибіотики. Ямковий ремонт безапеляційно не врятує від повного руйнування наших автодоріг. Від латки на латці нової сорочки не буде. Це істина, перевірена часом.
Самі дорожники зазначають, що нині зі 100,2 км міських асфальтівок 70-80 км потребують нагального капітального ремонту. Щоб увійти в нормальне русло та переграти час, місту щороку потрібно здійснювати капітальний ремонт близько 10 км доріг. I тоді через 10 років ми зможемо вже планово, а не в авральному порядку, проводити належні ремонтні роботи доріг. Та це можливо лише в тому випадку, коли інші кілометри доріг будуть терпляче чекати своєї черги. У найкращому та трохи фантастичному варіанті місту за два-три роки потрібно провести капітальний ремонт
80 км доріг. Це цілком підйомний обсяг для наших дорожніх служб, але…
На допомогу часу, який є головним ступором і руйнівником наших доріг, виходить його напарник – фінанси, точніше їхня цілковита відсутність. Щоб провести зазначений вище капітальний ремонт, міській владі потрібно віднайти 100-120 млн.грн. Ця сума виглядає астрономічною, особливо на фоні відсутності Держбюджету та перебування країни в економічному колапсі. Крім того, вона видається ще й нездійсненною, коли аналізуєш минулорічні показники: 2009 р. було проведено капітальний ремонт на майже 3 км міських доріг (частини вул.Чехова, Васильєва, Заводська, Першотравнева). На ці роботи було виділено 3 млн.грн. Якщо так і далі будемо просуватися, то капітальний ремонт 80 км доріг ми можемо здійснити трішки менше ніж за 30 років. Смішно? Страшно.
– Нині через недостатнє фінансування ми змушені займатися поточно-ямковим ремонтом, а не капітальним, як би хотілося, – каже директор КП «МШД» Олександр ТКАЧУК. – Часто доводиться чути, що на місці минулорічних ям на дорогах після ремонту весною з’являються ті ж самі, на тому ж місці. Це не так, і в цьому можна переконатись. Велика проблема в зношеності наших доріг, особливо на перехрестях.
Варто зауважити, що ми нічого не сказали щодо питання будівництва нових доріг, а це проблема не менш болюча, ніж капітальний і поточний ремонти покриття автошляхів. Зрештою, в усьому світі будівництво та реконструкція доріг є одним із локомотивів виходу з кризи, адже це не тільки робота дорожників, а й багатьох дотичних до цієї сфери галузей. Також варто розуміти, що значна сума коштів, які будуть використані на реконструкцію доріг, повернеться назад у місцеву казну у вигляді податків і різноманітних нарахувань. Поки що, на жаль, лише доводиться чекати, чи прийме таку позицію влада. I не стільки місцева, скільки влада країни загалом.
Напевне, на часі не тільки покращення фінансування, а й перегляд стандартів і «ГОСТів», бо будівництво за технологіями, які було впроваджено в 70-ті роки, більше схоже на архаїзм, аніж на здоровий глузд. Сьогодні зовсім інша інтенсивність руху, навантаженість на вісь, з’явилися нові матеріали для покриття тощо.
Самі ж дорожники, зокрема т.в.о. начальника Кам’янець-Подільської філії облавтодору Iгор ФIЛIПЧУК, зазначають, що головне не стільки зміна держстандартів, скільки їхнє дотримання.
– Я би не сказав, що «ГОСТи» надто застарілі чи неправильні, – каже Iгор Миколайович. – Їх просто потрібно дотримуватися, і все буде гаразд. Сьогодні ми та наші колеги можемо будувати не гірші дороги, ніж на Заході. Як приклад можу назвати автобан «Київ – Одеса». Нині нам не соромно за зроблену об’їзну, хоч її окремі ділянки ще потребують доопрацювань.
Багато стріл докору стосовно нинішнього стану доріг летять у напрямку людей, які опікуються цими дорогами: КП «МШД», філія автодору, УЖКГ, врешті-решт, місцева влада. Ці докори небезпідставні, проте вони не позбавлені і зворотного боку. Стосовно того, що докоряти є за що та потрібно, сумнівів немає. Чого лишень вартує проведення ямкового ремонту під час дощу, кидання асфальту у воду, неналежна обробка периметру ями, недотримання технологій, неякісні матеріали, ціни на послуги та відсутність контролю з боку влади та громадськості.
Нині ж дорожники, схоже, все-таки стомилися наступати на одні і ті ж граблі та почали частіше дивитися, на що стає їхня нога. Зрештою, вони обіцяють, що ямковий ремонт буде завершено до початку літа. Але що далі?!