Четвер, 28 Березня 2024 р.
6 Січня 2011

«УКРАЇНСЬКИЙ КРИСТАЛ»: У НОВИЙ РІК – З НОВИМ ХЛІБОМ. І НЕ ТІЛЬКИ

Український кристалПриємно мати справу з чоловіком, в якого слово не розходиться з ділом. Сім років тому на завод «Український кристал» прийшов молодий з Божим даром керівника Володимир ЮР’ЄВ. Нелегкі часи спинання на ноги випали Володимиру Васильовичу. Саме йому довелося потихеньку змінювати профіль тодішнього «Українського кристалу».

Багато кропіткої праці доклав він зі своїми соратниками, аби підприємство зробило перший подих, стало на ноги, та, нарешті, пішло вгору. Але не зациклювався на цьому молодий керівник. Попри виробничі труднощі бачив він людей з їхніми проблемами, допомагав місту, коли потрібно було підставити плече. І нині Володимир ЮР’ЄВ свою молоду енергію спрямовує на користь громади, яка обрала його депутатом міськради.

Український кристал– Володимире Васильовичу, яким видався для Вас рік минулий?

– Досить важким він був для всієї держави. Проте наше підприємство працювало стабільно та навіть розвивалося. Минулого року ми змогли придбати підприємство «Мінводи», тому маємо перспективи розвитку та розширення «Українського кристалу». Для кам’янчан це насамперед дасть додаткові робочі місця. Хоча за останній час ми вже взяли на роботу близько 40 осіб.

– Чого очікуєте від року прийдешнього?

Український кристал– На цей рік щодо заводу «Мінводи» є об’ємна програма, адже маємо співвласників з інвестиціями, тому є всі шанси серйозного розвитку. У лютому ми маємо сісти за стіл переговорів із бізнес-планом, а інвестори – з інвестиціями та прогнозованими коштами. 

Отже, якщо все вдасться, то навесні розпочнемо реконструкцію заводу, і в місті відродиться знаменита «Кам’янецька» у скляних пляшках. Також на тих же площах буде виробництво консервованих овочів і фруктів. Матимемо гарну якість продукції, адже для консервації використовуватиметься джерельна вода. Ми вже випробували цю воду, брали її зі свердловини та робили пробну партію продукції в старому цеху, що на «Кристалі». Досить смачно вийшло.

Вода із тієї свердловини, що на Довжку, піднімається з глибини 150 метрів. 1996 року вона посіла шосте місце в Україні за концентрацією мінералів, тому може претендувати на статус лікувальної. Хочемо провести її експертизу, хоча це задоволення не з дешевих. Цю воду можна буде постачати в лікарні та аптеки. Також розливатимемо і столову воду.

– Конкуренції на ринку води не боїтеся, адже нині її розливають усі та скрізь?

– Ні. Конкуренція була і буде завжди. Та попит на воду зростає. Люди починають розуміти різницю між водопровідною та бутильованою. Особливо попит на воду піднімається в мегаполісах, адже вона – це життєдайна сила, а народ хоче бути здоровим, тому намагається якомога менше вживати водопровідної хлорованої води. Неякісна вода негативно впливає на організм, а добра – дарує життя та здоров’я. Вода виводить шлаки з організму. Отже, ми відновлюємо випуск лікувальної води у скляних пляшках. Столова вода буде розфасовуватись у півторалітрові та п’ятилітрові ємності, на майбутнє плануємо десяти- та двадцятилітрові.

Український кристал– Минулого року Ви обіцяли порадувати кам’янчан новими видами хлібо-кондитерських виробів…

– Так, обіцянки ми дотрималися. Хліб «Козацький із салом» уже знайшов свого поціновувача, а від ідеї випуску лікувального хліба відмовилися. Відстеживши практику Дніпропетровської хлібопекарської компанії, зрозуміли, що успіху не буде, бо попит на такий хліб мізерний.

Збільшили потужності виробництва на 90 відсотків, що дало можливість на 40 відсотків збільшити асортимент хліба. А вже з цього року акцент робимо на кондитерські вироби – булочки, кекси, пиріжки, пончики, великі розрізні пироги. Для цього ми докупили ще дві печі, тому плануємо збільшити випуск «кондитерки» на 200-300 відсотків. 

Цього року ми заготували достатньо яблук, тому начинка базуватиметься на екологічно чистих, свіжих і морожених яблучних наповнювачах. Маємо трішки слив і груш. Це все ми збираємо у власному саду. Також вирощуємо своє зерно, щоправда, ще небагато – близько 30 гектарів посівів.

– Здається, Ви планували збудувати свій млин?

– Плануємо цього року біля саду встановити млин, щоб забезпечувати себе сировиною.

– На зупинках громадського транспорту минулого року в місті з’явилися Ваші фірмові кіоски. Але ж у місті перенасичення магазинів і магазинчиків…

– Так, ми встановили 7, а має їх бути 20. Це дуже зручно: доїхавши до зупинки, що біля дому, купити хліб, а не нести його звідкись.

– Яким виробом Ви найбільше пишаєтеся?

– Однозначно, це короваї. Нещодавно до Дня сільського господарства ми спекли коровай вагою 480 кілограмів. Цей витвір кулінарного мистецтва вразив не лише Хмельниччину, але й усю Україну. Такого велетенського красеня, за повідомленням редакції «Книги рекордів України», ще ніхто не випікав. Крім того, що наші короваї смачні, вони ще й надзвичайно гарні. Наші фахівці вправно та вміло їх прикрашають різноманітними узорами. Пишаємося також хлібом «Козацький із салом» і пирогами з яблуками.

– Раніше Ваше підприємство щодо заморожування фруктів співпрацювало з іноземними партнерами…

– Від цієї практики ми відмовилися, адже це не вигідно, бо обігові кошти повертаються дуже повільно та не відразу. До того ж у процесі заморожування є дві великі проблеми: ці проекти дуже витратні, об’ємні та вимагають великих обігових коштів. 

Український кристал– Як Вам вдається нині втримати ціну, коли щодня щось дорожчає?

– Ціну ми стримуємо лише завдяки зусиллям персоналу, який максимально відпрацьовує питання з нашими постачальниками. 

– Соціальний хліб Ви теж випускаєте?

– Так, у нас є спільна програма з міською владою, щоб використати вже встановлені кіоски як соціальні магазини. Мова йде не лише про здешевлений хліб, але й про крупи та інші соціальні товари. Хочу зазначити, що хліб у нас буде здешевлено не за рахунок якості, як в інших пекарів. Ми хочемо це робити за європейським зразком. Наші кіоски працюють до визначеного часу – 20.00. Там продаватимуть хліб за ціною виробника, що вже дає можливість покупцям купити хліб дешевше. А вже після восьмої вечора робитимемо знижки на 20-30 відсотків, проводимемо так званий розпродаж залишків. Отже, наприкінці дня кам’янчани зможуть купити дешевший хліб.

– Магазини багато накручують на хлібові?

– Ми вже зафіксували випадки, коли магазини робили цілу гривню націнки на одній хлібині. Це не нормально, коли магазин заробляє більше від виробника.   

– Як Вам вдається втриматися на такому насиченому ринку хліба?   

– Ми розвиваємося, тому маємо перспективи в майбутньому. Завдання нині – максимально технічно наситити виробництво, щоб збільшити кількість продукції, яку випускаємо. На жаль, щодня зростають ціни на все: енергоносії, сировину, тому неможливо прогнозувати сталу ціну на хліб, яка складається з чотирнадцяти складових: борошно, маргарин, олія, дріжджі… Така нестабільність не дає працювати збалансовано. Тільки відрегулював калькуляцію на продукцію, а через два тижні вона не відповідає дійсності.

– Володимире Васильовичу, Ваші найближчі плани?

– Увійти з мережею реалізації товарів у місто та обладнати на зупинках кіоски, щоб вони набули статусу «домашніх магазинчиків». Для цього слід провести величезну роботу зі створення такого іміджу, щоб людям хотілося купувати саме в нас продукти першої необхідності, щоб кам’янчани виходили від нас із посмішкою. Отже, наше завдан-

ня – гідно прийти до покупця.

А ще хочемо вивести нову торгову марку «Пекарня старого Кам’янця», адже ми випускаємо хлібобулочні вироби, а називаємося «Український кристал». Ця назва асоціюється з обробкою дорогоцінного каміння. І хоча продукція наша дійсно є дорогоцінною для людей, та патріотизму до рідного міста в ній не відчувається. Тому вирішили створити саме таку марку, розповсюджувати наш продукт і поза межами міста, в сусідніх областях. Новий бренд притягне до міста не лише туриста, але й гроші.

– Туристи люблять споглядати національні традиції. Ви їх дотримуєтеся?

Український кристал– У ці святкові дні завод випікає велику кількість українських національних калачів, бо, за нашою давньою традицією, в гості на Різдво обов’язково ходять із калачем.

– Ви – людина досить заклопотана виробництвом, багато робите благодійних справ, а цього року ще взяли на себе депутатське ярмо. Навіщо це Вам?

– Завдяки колегам робота на заводі налагоджена та йде своїм шляхом, за що я їм вдячний. Що ж до благодійництва, то я – кам’янчанин і мене болить, коли бачу тих, кому потрібна допомога. У Біблії говориться: «Не стримуй руки своєї, щоб чинити добро, якщо це в силі твоїй». Що ж до депутатства, то хочу і можу робити добро не лише для свого колективу, але й для людей, котрі мені довірили представляти їхні інтереси у владі. Статус депутата пронесу гідно, і кам’янчани не пожалкують, що віддали свої голоси за мене. Я впевнений, що зможу змінити ситуацію на краще. Маю для цього енергію та потенціал, знаю, в якому напрямку рухатися вперед. Хочу, щоб місто розвивалося, а для цього необхідно консолідувати людей, незважаючи на партійні вподобання, аби працювати на благо Кам’янця.