Четвер, 28 Березня 2024 р.
11 Червня 2010

МІЖ ЗАПАХОМ ТА ЕКОНОМІКОЮ – ЛЮДИ

69 ставків - бардо-сховищаСитуація, яка впродовж багатьох років склалася на ДП «Довжоцький спиртозавод», нагадує відомий вислів: «Між молотом і ковадлом». і тут не важливо, що є першим, а що другим. Запах барди може слугувати як молотом, так і ковадлом. Так само і на те, і на інше може претендувати, власне, виробництво спирту. А от люди, як ті, що працюють, так і ті, що дихають випарами з бардових полів, знаходяться між цими двома ковальськими знаряддями праці.

Прес-конференція, яку обіцяв провести директор підприємства Володимир МИХАЙЛОВ, і справді відбулася цього тижня. Вона стала своєрідною відповіддю на нашу статтю в минулому числі газети «Коли перлина смердить, люди закривають носи. А влада – очі». Саме в ній ми торкнулися проблеми смороду, який був таким нещадним у перші дні літа. Власне, прес-конференція розпочалася з екскурсії на бардові поля – головний «дезодорант» Кам’янця та навколишніх сіл. Площа території, куди направляють барду на відстоювання, становить 32 га. Поділена вона на своєрідних 69 ставків – бардо-сховища. Після відстоювання барду застосовують як своєрідне органічне добриво для підживлювання сільгоспкультур. Як зазначив наш екскурсовод – в.о. доцента кафедри моніторингу навколишнього середовища та збалансованого користування інституту агротехнологій ПДАТУ Сергій ТРАЧ, дослідження показали, що використання барди підвищує урожайність, зокрема, сої, пшениці, ячменю, гречки та цукрового буряка, на 25%. Що ж до самого неприємного запаху, то його причиною є дві речовини – індол і скатол.

Також нам продемонстрували поля, де використовується барда для їх підживлювання. Зрештою, повертаючись до питання смороду, а саме воно є головним подразником для кам’янчан, то утилізація барди, за словами Володимира МИХАЙЛОВА, можлива лише трьома способами. Це нині діючий, застосування хімії, яка зменшує виділення запаху, та найбільш дієвий та ефективний – переробка барди на біогаз.

Якщо з першим варіантом усе зрозуміло і його плоди ми пожинаємо досі, то варіант із застосуванням хімічних препаратів є, за запевненнями керівництва підприємства, малоефективним і досить дорогим. Щоправда, третій варіант не менш дешевий. Вартість установки для виготовлення біогазу нині складає приблизно 2 млн.євро. Як зазначив Володимир іванович, ця сума для самого підприємства не під силу. Тому ще декілька років тому спиртзавод став учасником різних програм, за допомогою яких це питання фінансово можна було би вирішити. Проте додає проблем і те, що завод є державним, а отже, залучення інвестицій для придбання установки в такий спосіб не варто чекати. Тут чудово розуміють, що проблема запаху рано чи пізно постане з новою силою. Неодмінно її буде використано під час різноманітних виборчих кампаній. Також відомо, що сьогодні керівництво міста ініціює звернення до облради щодо закриття ДП «Довжоцький спиртозавод». Але, як ми писали на початку, саме тут з’являється інший аспект – економічний. Саме він демонструє, що в разі радикальних дій (закриття підприємства) Державний і місцевий бюджети не дорахуються мільйонних надходжень, а 200 людей опиняться без роботи, що, звичайно, викличе соціальну напругу.

Який же вихід із цієї ситуації? Як знайти механізм і справді реальні дії, які б дозволили вивести понад 100-тисячну громаду з-під молота і ковадла? Ці питання залишаються відкритими. Можливо, пафосно прозвучить, але радує, що керівництво підприємства бачить цю проблему і не проти її вирішити. Та всі надії воно покладає на політичну волю влади.

Тим часом нам справді залишається дихати звичним «ароматом» спиртозаводу та сподіватися, що хтось все-таки зважиться знайти золоту серединку, від якої не страждатимуть ні сім’ї 200 працівників заводу, ні 100 тисяч жителів.