НАША СПАДЩИНА – ВАША СПАДЩИНА?

Благими намірами вистелена дорога до пекла. У цьому світі дуже важко розрізнити, де чорне, а де біле, де добро, а де зло, де корупція, а де благодійність. 

Близько місяця в епіцентрі подій знаходиться Смотрицький каньйон. Центром пильної уваги його зробила аж ніяк не влада, а громада, за що їй потрібно лише подякувати. Дякувати не лише за порушення цього питання, а й за докори нам, журналістам, що так довго мовчали. Проте мовчання – не завжди ознака страху. Доволі часто це процес зведення кінців з кінцями та шукання в ньому всіх темних конячок, як би не намагався їх дехто завуальовувати.

ПАРКАН

Найбільше і найперше, що обурило кам’янчан, це поява паркану на лівому березі р.Смотрич. Щоби було більш зрозуміло, коли прямуєш у напрямку Старого міста, необхідно просто глянути з Новопланівського мосту вниз ліворуч. Саме там з двох сторін близько 5 га території берега огороджено парканом висотою в понад 2 метри та колючим дротом. Iз самого початку стороннім пройти на відгороджену територію було заборонено. I лише після громадського сплеску незадоволення «деяких» громадян почали пропускати. Заборона пройти мотивувалася прекрасним лозунгом: «Це зроблено для того, щоб унеможливити подальше забруднення території тими, хто відпочиває «культурно».

Хто ж ці люди, що дали собі право визначати, хто відпочиває «культурно», а хто?..

На прохання пролити світло на дану ситуацію нас «посилали» до певної дати, на яку призначено певну прес-конференцію, де дадуть відповіді на всі наші запитання.

Дочекалися…

ЧОМУ САМЕ «НАША СПАДЩИНА»?

Насправді прес-конференція, яка відбулася 29 червня, замість очікуваних відповідей і розставлень усіх крапок над «і» додала чимало запитань. На деякі з них ми й досі не маємо відповіді. I не тому, що їх не існує, а тому, що їх, на наше переконання, приховують від нас і громадськості.

На зустріч із журналістами прийшли заступник міського голови Олег ДЕМЧУК і голова МГО «Наша спадщина» Валерій КАСПРОВ. Як з’ясувалося, саме ця організація і дозволила собі звести паркан і загородити територію каньйону. Невже ця громадська організація не мала на це підстав? Ні, підстави якраз і були. На переконання Олега ДЕМЧУКА, все відбувається відповідно до законодавства та програм, затверджених міською владою. Зокрема, це і стратегічний план економічного розвитку міста, і комплексна Програма розвитку туризму. Тобто на перший погляд усе виглядає законно.

Та в людей, які здатні думати, одразу виникає запитання. Ця ділянка даній структурі (МГО «Наша спадщина») була виділена 2007 р., тобто майже разом зі створенням цієї організації. То чи не під конкретну програму створювалася конкретна структура? Ось і перше запитання, яке залишається без відповіді.

Взагалі, згідно з рішенням ХIII сесії Кам’янець-Подільської міськради, 2007 р. було затверджено перспективну програму збереження та раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів Смотрицького каньйону в межах м.Кам’янець-Подільський  на 2007-2015 рр. В додатку №6 п.4 передбачається на території лівого берега р.Смотрич (так звана рекреаційна зона №2), від Новопланівського мосту до шлюзів через річку, облаштувати відпочинкову зону площею 5 га для мешканців міста. Всього передбачалося, що інвестиції в цей проект складуть близько 10 млн.грн. Як пояснив заступник міського голови, так і, власне, керівник «Нашої спадщини», жодних робіт з того часу не проводилося – не було інвестора. Сьогодні ж цей інвестор з’явився.

ХТО Ж ВIН?

Ще одне запитання без відповіді. Ні Олег Віленович, ні Валерій Миколайович на пряме запитання «Хто ж інвестор?» відповіді нам не дали. Мовляв, інвестор не хоче себе афішувати. Проте в кулуарах ходять чутки, що цим інвестором є структури, наближені до БЮТу (від ред.: тут не потрібно шукати політики, хоча не варто відхиляти версію, що за цим спалахом громадського незадоволення могли критися і політичні інтереси їхніх конкурентів). Говорили навіть, що інвестором може бути Олександр ТУРЧИНОВ. Правда, організатори прес-конференції на таке припущення відреагували фразою: «Вперше таке чуємо!».

СКIЛЬКИ ДАЛИ?

Зауважте, що запитання «Скільки дали?» не передбачає уточнення кому. Воно, швидше, адресоване до так і не відомого інвестора. Скільки він готовий вкласти коштів, щоб облагородити територію каньйону та облаштувати там зону відпочинку? Знову ж запитання, відповідь на яке так і не прозвучала. «Комерційна таємниця», – пояснили нам. Щоправда, додали, що загальна сума, яку планують вкласти в даний проект, ще не визначена, оскільки й досі територію не можуть повністю відчистити від бруду та сміття.

ЩО Ж БУДУЄМО?

Повертаючись до рішення ХIII сесії 2007 р., знаходимо: «…реалізувати такі заходи:

•розчистку та укріплення кам’яних схилів каньйону від побутового сміття, землі та самостійних зелених насаджень;

•благоустрій території з влаштуванням дерев’яних навісів для відпочинку, лавок, урн для сміття, стаціонарних мангалів, світильників;

•будівництво човнового причалу та влаштування водного маршруту на правому березі річки біля шлюзів;

•влаштування дитячих, спортивних площадок, атракціонів та інших споруд для відпочинку».

Тобто виявилося, що заходи прописані, а самого проекту благоустрою території немає. Можливо, він усе ж таки є, але журналістам і громадськості його не хочуть показати. Чому? Що ж приховують від нас?

Також пан КАСПРОВ зазначив, що проекту благоустрою поки що немає, тому що й досі не закінчено розчищення території від сміття.

Ми сліпі, чи нас навмисно засліплюють!? Як влада допустила дану організацію без проекту здійснювати ті чи інші роботи!? Чи можна вважати слова Олега ДЕМЧУКА «Я вже півроку прошу, щоб вони надали проект» нормальною роботою влади та Олега Віленовича зокрема!? Швидше, цей вислів заступника міського голови – не слова влади, яка повинна здійснювати контроль за дотриманням вимог чинного законодавства, а слова заручника обставин, і не лише їх…

Зрештою, побувавши на місці подій, ми побачили, що територія від сміття та побутових відходів уже давно очищена. З’явилася дорога, встелена щебенем, наметове містечко, будуються вже навіть ігрові майданчики! У розмові з нами тамтешні працівники із здивуванням відповідали: «А як же без проекту!? Звичайно, він є». Кому вірити? Запитання теж без відповіді.

ПРОЙТИ МОЖНА?

Під час прес-конференції Валерій КАСПРОВ та Олег ДЕМЧУК запевнили, що паркан – лише тимчасова незручність, а на огороджену територію може пройти будь-хто. Слова були одразу ж підтверджені діями. Журналістів завезли на місце події, аби довести, що фотографії із замком на паркані, якими переповнений Iнтернет, це вигадки. Туди пройти може будь-хто. На момент приїзду пройти, справді, міг кожен.

Принципово, знаючи, як влаштовуються такі «відкриті екскурсії», нас у цій групі журналістів не було. Поїхали наступного дня, без супроводу влади. Перше враження – шок. Справді, можна потрапити! Відкрили ворота, зайшли всередину та потрапили прямісінько на облаштовану щебенем дорогу та в наметове містечко. Йшли, як звичайні туристи, нас ніхто не зупиняв, проводжали лише поглядами. Не полінувалися, дійшли до кінця відпочинкової зони та наткнулися на паркан. Але вже із замком. Як пройти далі? На це запитання отримали відповідь від одного з робітників: «Йдіть вбрід, там же мілко». Але чому йти вбрід, коли ніколи цього не робили? Вирішили повернутися і – несподіванка! Вхід, через який ми так легко зайшли, було завбачливо зачинено на засув. То виходить, що нам просто пощастило?

А взагалі, ні пан ДЕМЧУК, ні пан КАСПРОВ не відповіли на запитання, як зведення паркану, хоч і тимчасове, узгоджується із законодавчими нормами про будівництво у прибережних смугах уздовж річки. Де обіцяні законодавством вільних 50 метрів від берега, на які немає права претендувати жодна благодійна організація, тим паче зводити там паркан!?

Цікаво, що голова МГО «Наша спадщина» обмовився, що з часом цей паркан буде замінено на більш естетичний. I не треба бути великим провидцем, щоб зрозуміти, що обмеження до-ступу до річки для пересічного кам’янчанина все-таки буде. I сьогодні, і завтра.

Взагалі, як нам пояснили, будівництво паркану – це своєрідний захист від тих, хто не вміє культурно відпочивати. Мовляв, коли з каньйону розпочали вивозити сміття, то чого лише там не було: і пластикові пляшки, і пляшки від алкогольних напоїв, шприци, презервативи, недоїдки… Але якщо йти за принципом відгородження парканом території, на якій смітять, то тоді потрібно огородити кожну вулицю, кожен дім, декілька метрів перед офісами та магазинами. Навіть міську раду, і ту треба огородити. Можливо, це не найкращий спосіб навчити наш народ не смітити та не бути бидлом!?

IНВЕСТОР ЧИ БЛАГОДIЙНИК?

Запитання «На яких умовах МГО «Наша спадщина» передано 5 га рекреаційної зони?» теж залишилося без відповіді. Точніше відповідь звучала так: «Ми просто проводимо благоустрій території». Заступник міського голови нас запевнив, що це не оренда, не приватизація, не оренда з правом викупу.

Постає запитання: хіба знайдеться інвестор, який погодиться вкласти кошти в невідомо що під невідомо які гарантії? Чи, може, це справді благодійник, а не інвестор? Але якщо благодійник, то чому деякі з послуг будуть платними? Може, все-таки не благодійник? Може, знову влада щось приховує від громади та намагається пришвидшити процес напередодні виборів?

БЕЗ РЕЛIГIЇ?

В Iнтернеті МГО «Наша спадщина», яка так активно на сьогодні взялася за благоустрій Смотрицького каньйону, пов’язують із Всеукраїнським союзом церков Євангельських християн-баптистів. Навіть наводиться факт, що члени родини КАСПРОВИХ входять до керівництва цієї релігійної громади як у місті, так і на державному рівні. Та річ не в цьому, адже кожна людина має право на свободу думки, совісті, релігії.

Проте територія Смотрицького каньйону після зробленого благоустрою може перетворитися в релігійний табір для дітей ВСЦ ЄХБ і стати закритою зоною. Та, як запевнив під час прес-конференції пан КАСПРОВ, релігійний аспект взагалі не розглядається.

Якщо не розглядається, то хіба було би погано, щоб діти мали гарні зони для активного відпочинку, коли дорослі спускатимуться у чистий каньйон і насолоджуватимуться культурним (уже без лапок) дозвіллям!?

I ОСНОВНЕ

Дивно виглядають суперечки щодо доцільності чи недоцільності будівництва у каньйоні, благоустрою чи занедбаності. Влада, напевне, забула, що Смотрицький каньйон – це природне надбання, якому мільйони і мільйони років, який є геологічною пам’яткою природи ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО значення, що повинна перебувати під особливою охороною.

Але хто сьогодні охороняє цю пам’ятку? Зателефонувавши, куди тільки можна, жодна з владних структур нам так і не зізналася у своїй відповідальності за безвідповідальність. Хто ж має природоохоронне зобов’язання над Смотрицьким каньйоном? На це запитання нам не відповіли ні в НIАЗ «Кам’янець», ні в НПП «Подільські Товтри», ні в УЖКГ, ні в КП «Кам’янецький парк»…

Можливо, Олег Віленович і не обмовився, сказавши, що каньйон «безхозний»? Але чи робить ця обмовка честь владі? Невже «хозність» об’єкта, на переконання влади, визначається наявністю там паркану, відсутністю проекту та ігноруванням громадськості!?

А хто дасть відповідь на запитання, де взявся законний дозвіл на вирубування 327 дерев у каньйоні? В УЖКГ нам повідомили, що був дозвіл лише на вирубування чагарників і кущів. Проте ми на власні очі бачили пеньки, що залишилися від дерев, які, крім усього, виконують неабияку функцію – запобігають грунтовим розмиванням каньйону. Зрештою, якщо справді буде зрубано 327 дерев, то цей збиток природоохоронці оцінюють у не менш ніж 2 млн.грн., при цьому зазначають, що немає гарантій, що під час «благоустрою» не буде знищено рослин, які занесено до Червоної книги.

I на завершення: можливо, був правий один із наших співрозмовників, який поставив риторичне запитання: «А чи можливий такий «благоустрій» у схожому до Смотрицького каньйону відомому на весь світ Великому каньйоні річки Колорадо»?

Чергове запитання. Чергова відсутність відповіді? А може, відповідь на це запитання нам відома?