Неділя, 29 Травня 2022 р.
1 Липня 2011

КОЛИ Ж ПЕРЕСТАНЕ СМЕРДІТИ?

Не відомо, з яких причин так сталося, але ми, українці, у своїх діях, вчинках і побуті – нація більш ніж парадоксальна. Та з найбільших парадоксів є той, що, маючи бунтарську душу, нас так легко задурити, чи пак заспокоїти, приспати пильність різними обіцянками. Як-то кажуть, хлібом не годуй – пообіцяй щось.

Минув рік з часу невеликого бунту під стінами райдержадміністрації, який так маневрено вдалося втихомирити. Заспокоїли тоді понад півсотні небайдужих мешканців міста і навколишніх сіл звичайнісінькими обіцянками.

Нагадаємо, що 21 червня минулого року з ініціативи голови первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ДП «Дов­жоцький спиртовий завод» Анатолія ЯСНИЛА було організовано мітинг проти смороду в місті, розплідником якого, як відомо, є спиртозавод.

Людям набридло жити в постiйному смородi, виправдовуватися перед гостями за неприємний запах у мiстi, не мати мож­ливостi нормально прогулюватися з дiтьми, врешті-решт, спокійно спати вночі. Їдкий сморід проникав усюди, ніби в’їдався у шкіру. Від нього досі неможливо позбутися.

Рік тому терпець увірвався, а разом з ним прокинувся бунтарський дух. Громада жадала, аби відстійники барди були закриті, спиртозавод перейшов на виробництво спирту за хлібною схемою, а жителям міста і навколишніх сіл, що постійно потерпають від смороду, відшкодували збитки, завдані внаслідок забруднення довкілля виробництвом підприємства.

Не стояли осторонь і депутати міськради, котрі ухвалили звернення до низки інстанцій у верхніх ешелонах влади, зокрема, до Кабміну, Міністерства нав­ко­лишнього природного середовища України, Хмельницької ОДА та облради, міжрайонної природоохоронної прокуратури Хмельницької області, Хмельницької обласної санітарно-епідеміологічної станції, міської прокуратури та райради щодо закриття ДП «Довжоцький спиртовий завод».

Відчуваючи, що запахло смаленим, директор ДП «Довжоцький спиртовий завод» Володимир МИХАЙЛОВ під час мітингу пообіцяв людям, що до кінця серпня запах зі спиртозаводу зникне та запевнив, що впродовж наступних чотирьох років буде знайдено можливість зведення установки з виробництва біогазу. Щоправда, для людей, які цікавляться цією проблемою, такі запевнення виглядали дещо смішними, якщо врахувати історію запахів барди, початок якої припадає на весну та закінчується якраз наприкінці серпня. Можливість будівництва установки з виробництва біогазу виглядала все ж більш оптимістично, хоча мала свої нюанси та підводні течії…

Минув рік. І що ми маємо? Все той же нестерпний сморід, що вже не просто є барометром для визначення наближення сезону дощів. Тхне навіть під час дощу, подекуди здається, що навіть замість дощу. Злива «ароматів» защораз падає на 100-тисячне місто та найближчі села. І все це в розпал туристичного сезону!

Куди ж ми, Мекка туризму, пнемося зі своєю красою, неповторними краєвидами, статусом одного з семи чудес України та таким шлейфом запаху? А й справді, куди?

Вже стільки років поспіль ми – заручники землі площею 32 га. Саме стільки території відведено на відстійники барди ДП «Довжоцький спиртовий завод». Поділена вона на своєрідні 69 ставків – бардосховища. Після відстоювання барду застосовують як органічне добриво для підживлювання сільгоспкультур. Як показують дослідження вчених, що займаються проблемою барди, її використання підвищує урожайність таких культур, як соя, пшениця, ячмінь, гречка та цукровий буряк на 25%. Разом з тим існує інформація, що при розливанні барди на поля утворюється калійно-токсичне засолення грунтів, яке, у свою чергу, робить їх непридатними для вирощування сіль­ськогосподарських культур. Також ходять чутки, що ймовірною причиною отруєння риби в одному зі ставків стала близькість його розміщення до відстійників барди. А що вже казати про здоров’я людей, котрі змушені час від часу дихати всіма цими «ароматами»?

Відомо, що причиною неприємного запаху є дві речовини – індол і скатол. А три способи його позбутися – це нині діючий, із застосуванням хімії, яка зменшує виділення запаху, та найбільш ефективний – переробка барди на біогаз.

Найбільш дешевим є перший спосіб, але порівняно з нинішніми новітніми технологіями взагалі нагадує епоху ка­м’яного віку. Але ж дешево! А що комусь там смердить, то можна особливо не перейматися та годувати тих «когось» обіцянками на кшталт: «Це ж тимчасово, перетерпіть!».

Другий спосіб, як запевняло минулого року нас керівництво спиртозаводу, є малоефективним і досить дорогим. І, зреш­тою, не менш дешевим, але надійним є третій варіант. Але він чомусь схожий на блакитну мрію, щось недосяжне, що не під силу такому потужному підприємству, як ДП «Довжоцький спиртовий завод». Вартість установки з виготовлення біогазу нині складає близько 2 мільйонів євро. Невже завод, який за останні роки в рази збільшив обсяги виробництва спирту та хлібопекарських дріжджів, не в змозі виділити на власні ж потреби таких коштів?

Виявляється, не в змозі, торік нам не­одноразово наголошували, що спиртозавод був учасником різних програм, з допомогою яких третій варіант вирішення проблеми неприємного запаху можна було би фінансово підтримати. Проте головного болю додавало те, що підприємство є державним, а отже, залучення інвестицій для придбання установки в такий спосіб годі й чекати…

А тим часом завод продовжував працювати, накривати місто та навколишні села жахливим смородом, відлякувати ним туристів, примножувати власний капітал, при цьому грубо порушуючи вимоги природоохоронного законодавства.

На сесії міськради, яка відбулася 25 червня, було розглянуто два депутатські звернення: від депутата облради Володимира МЕЛЬНИЧЕНКА та депутата міськ­ради Дмитра ВАСИЛЬЯНОВА. Народні об­ранці вимагали вжити заходів щодо при­­зупинення екологічно шкідливої діяльності ДП «Дов­­жоцький спиртовий завод», а також знову направити відповідні звернення щодо припинення діяльності підприємства до повного усунення порушень природоохоронного законодавства до всіх вищих інстанцій країни.

Декілька місяців тому запрацювала комісія з реорганізації ДП «Довжоцький спиртовий завод», кінцевою метою якої є приєднання підприємства до ДП «Укрспирт».

У листі, який позавчора надійшов з Міністерства аграрної політики та продовольства України на адресу первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості», зазначалося: «…Враховуючи те, що процедура приєднання включає в себе проведення аудиторських, податкових, контрольно-ревізійних перевірок, передачу прав власності на нерухомість, врегулювання питань проблемної заборгованості тощо, реорганізацію ДП «Довжоцький спиртовий завод» планується завершити до кінця поточного року».

Сподіваємося, що ця реоганізація допоможе вирішити наболілу проблему смороду і наступний рік ми зустрінемо вже без звичного неприємного запаху.

Хочеться вірити, що запитання «Коли перестане смердіти?» не стане риторичним, а ми не затулятимемо носів і нам не соромно буде перед гостями та туристами за «перлину Поділля».