Неділя, 22 Травня 2022 р.
2 Вересня 2011

НЕ ПЛЮЙ У КРИНИЦЮ…

НЕ ПЛЮЙ У КРИНИЦЮ…Цю народну мудрість ми начебто змалку знаємо, однак, мабуть, не дуже уважними були на уроках природознавства і не засвоїли законів кругообігу води в природі. Інакше б пам’ятали, що криниця не обмежується цямринням, а будь-яке забруднення навколишнього середовища неодмінно позначається на якості води у нашій склянці.

Ми звикли вважати, що водопровідна вода є не дуже доброю через вміст хлору, натомість вода в криниці або джерелі є чистою та цілющою. Однак активне втручання людини у природу впродовж останнього століття внесло неприємні корективи у цю, здавалось би, беззаперечну істину. Сьогодні санітарно-епідеміологічна служба оперує іншими поняттями: контрольоване або неконтрольоване джерело питної води.

НЕ ПРОСТО Н²О

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, якісною вважається та вода, яку людина може споживати впродовж усього життя без шкоди для здоров’я. Разом із водою ми отримуємо необхідні організму мінерали та мікроелементи: сульфати, натрій, магній, калій. Вживати надмірно очищену, дистильовану води не рекомендується, оскільки вона вимиває солі з організму. Однак і перевищення допустимих величин є шкідливим і може негативно позначатися на смакових якостях води.

Поза сумнівом, вода є головним продуктом для людини і має величезний вплив на здоров’я, а тому її якість регламентується Державними санітарними правилами і нормами, а громадські джерела водопостачання контролюються Державною санітарно-епідеміологічною службою.

– Оскільки вода може стати засобом розповсюдження низки серйозних інфекційних хвороб, на першому місці стоїть перевірка бактеріологічних показників, – розповідає начальник лабораторії КП «Міськтепловоденергія» Михайло ЯРОВИЙ. – Бактеріально забруднену воду вживати не можна! З цією метою вода для централізованого водопостачання обов’язково знезаражується за допомогою гіпохлориту натрію, а криниці потребують регулярного чищення та хлорування. Якщо ж так склалося, що іншої води просто нема, то її необхідно кип’ятити.

Обов’язково оцінюються такі якості води, як каламутність, колір, запах, присмак. Вода централізованого постачання в нормі не містить їх зовсім, однак у криницях і джерелах допускається невелика каламутність. Забарвлення, присмак і запах можуть свідчити про наявність у воді різних органічних і неорганічних домішок, часто шкідливих для здоров’я. Хоча нещодавно у місті була ситуація, коли водопровідна вода мала інтенсивний річковий запах через надмірний ріст водоростей у Дністрі, що було спричинене 2-місячною спекою, але при цьому за усіма хіміко-біологічними показниками була цілком безпечною для вживання.

Важливим показником є жорсткість води, яка визначається концентрацією солей кальцію і магнію. Стандартом для питної води є показник не більше 7 мг екв./дм3 і

в природних джерелах показник жорсткості є дещо вищим – 9 – 14. Всесвітня організація охорони здоров’я допускає вживання води жорсткістю до 20 мг екв./дм3. До речі, встановлено, що солі кальцію та магнію мають сприятливий вплив на серцево-судинну систему, тому людям із серцево-судинними захворюваннями варто віддати перевагу більш жорсткій воді.

Також ведеться контроль вмісту важких металів, токсичних речовин, залишків активного хлору. На щастя, у нашому регіоні ситуація щодо важких металів і радіонуклідів благополучна, на відміну від Східної України. Але поширеною проблемою є високий вміст нітратів у криницях.

– Михайле Дмитровичу, сьогодні місто отримує змішану воду – очищену дністровську та артезіанську. А чому б не можна було повністю забезпечити місто артезіанською водою, адже вона краща за якістю?

– Дійсно, артезіанська вода є дуже якісною, оскільки добувається із надр, що захищені від зовнішнього забруднення. Ця вода смачна і завдяки високому вмісту солей жорсткості гарно втамовує спрагу, однак у побуті виникають проблеми з накипом на посуді, на тенах пральних машин, збільшується витрата миючих засобів.

При держстандарті загальної жорсткості не вище 7мг екв./дм3 артезіанська вода має показник 9 – 11, тому для досягнення нормативів стандарту нам доводиться змішувати жорстку артезіанську воду з м’якою дністровською. Хоча у деяких районах міста люди користуються слабоперемішаною артезіанською водою: на вулицях Сіцінського, Шевченка, Гунській, Пановецькій, Тімірязєва, на Біланівці.

– Нещодавно у «ПОДОЛЯНИНІ» було надруковано статтю про те, як відбувається очистка річкової води на Дністровському водогоні. Однак беруть сумніви: а чи можна воду з крану пити без кип’ятіння?

НЕ ПЛЮЙ У КРИНИЦЮ…– Так, однозначно можна. Я сам п’ю цю воду відколи працюю на Дністровському водогоні, а це вже 34 роки. З очистки вода виходить стерильною та повністю відповідає вимогам державного стандарту за хімічними та бактеріологічними показниками. Звісно, поки вода доходить мережами до споживача, її смакові якості дещо погіршуються через зношеність трубопроводу та нагрівання у домових водорозподільних системах. Однак ми щодня відбираємо проби води у водорозбірних колонках, на насосних станціях і за скаргами споживачів – у квартирах, і запевняю, що вода приходить до споживачів чистою та безпечною. Пригадую випадок, коли люди поскаржились у санстанцію і до нас на неприємний запах води при приготуванні їжі. На місці з’ясувалося, що причиною появи запаху був новий неякісний металевий посуд.

ВОДА ЯК ДЖЕРЕЛО ПРОБЛЕМ

Сьогодні міська санепідемстанція також підтверджує, що водопровідна вода є найбільш котрольованою і безпечною в епідемічному та хімічному відношенні. Однак крім того, кам’янчани беруть воду із 44 громадських криниць і 5 джерел. Але тут усі наші мрії напитися джерельно чистої води розбиваються об «антропогенний вплив». Моніторинг поверхневих вод, які щоквартально здійснює НПП «Подільскі Товтри», виявляє підвищений вміст нітратів у притоках Дністра: Збручі, Жванчику, Ушиці, Студениці, Тернаві. А особливо забрудненими є річки Мукша, Дібруха і Смотрич.

– Наявність у воді нітратів свідчить про великий негативний вплив життєдіяльності людини, – коментує заступник директора НПП «Подільські Товтри» з наукової роботи Олександра КУЧИНСЬКА. – На жаль, люди не усвідомлюють того, що плюють у криницю, з якої самі ж потім і п’ють. Господарі приватних садиб скидають до річки абсолютно все: і сміття, і каналізаційні стоки, і гній від тварин. Нерідко можна бачити, як господарі великого будинку шкодують кошти на облаштування септика або підключення до міської каналізації, і всі нечистоти відкрито або прихованими трубами стікають просто в річку. Криниці тісно пов’язані з річками, особливо ті, що у прибережній смузі, тож не дивно, що у багатьох криницях і міста, і району у воді вміст нітратів значно підвищений.

Не краща ситуація і з природними джерелами в межах Кам’янця. Зокрема, поблизу джерела, що на Суворова збудували автомийку, а біля джерел, що в «Стінках» у мікрорайоні Жовтневому, з’явилися приватні садиби, в яких миють машини і зливають воду після прання. Вода, що у джерелі дорогою на Кульчіївці, забруднена нітратами. Колись люди з великою повагою ставились до джерел питної води, чистили їх, облаштовували. Сьогодні вода є надто доступною та знецінилася в очах людей. Однак якісної питної води через агресивне втручання людини у природне середовище стає з кожним роком усе менше.

Уже тепер із 16 з 44 кам’янецьких громадських криниць заборонено брати воду для приготування їжі через надмірний вміст нітратів. У деяких криницях гранично допустимі норми перевищено у 2 і навіть у 6 разів! При нормі до 50 мг/дм3 криниці-«рекордсменки» мають показники 260 – 321 мг/дм3!

– Нітрати характеризуються широким спектром токсичної дії та особливо небезпечні для дітей до трьох років, у яких викликають водонітратну метгемоглобінемію, – пояснює лікар-гігієніст міськСЕС Олексій ПРОЦКОВ. – Токсична дія цієї сполуки полягає у гіпоксії (кисневому голодуванні тканин), а також у пригніченні тканинного дихання, яке розвивається внаслідок порушення транспорту кисню. На жаль, люди досить часто у визначенні якості води покладаються на власні органи чуттів, які можуть дуже підвести, оскільки не покажуть ані вмісту шкідливих хімічних речовин, ані наявності хвороботворних мікроорганізмів. Ці показники можна визначити лише в атестованій лабораторії кваліфікованим персоналом.

За даними міськСЕС, вода у криницях і джерелах характеризується нестабільним складом у різні пори року. Стабільно добрий склад води мають лише криниці за адресами: вул.Князів Коріатовичів, 14, Нігинське шосе, 4, пров.Радгоспний, 21, Кузнечна, 4, Тринітарська, 7, Карвасари, 96, пр.Грушевського, 56, Тринітарська, 13/1, Папаніна, 86. Усі інші мають або перевищений вміст нітратів, або неблагополучні за мікробіологічними показниками. Через понаднормовий вміст нітратів обмежено водокористування з криниць на вулицях: Червоноармійська, 7 – 9, Середня, 40, Огієнка, 81, Драй-Хмари, 28, Об’їзна, 34, Орининське шосе, 27, 29, Річна, 117, Карвасари, 70, Веліканова, 19, Князів Коріатовичів, 10, та інших.

БЛИЖЧЕ ДО ПРИРОДИ

Якщо Ви прийшли до висновку, що напитися незаймано чистої води можна лише в селі, то Вас доведеться розчарувати. У районі ситуація із якістю питної води якщо й краща, то не набагато. З одного боку, чимало сіл забезпечуються найліпшою – артезіанською та джерельною водою за допомогою сільських і комунальних водогонів, яких є 44. Однак, як пояснює лікар з комунальної гігієни райСЕС Уляна ОРИЩАК, самі водогони вичерпали свій ресурс і перебувають у вкрай незадовільному стані.

– Найбільш катастрофічним на сьогодні є Староушицький водогін, – говорить Уляна Василівна – Кожний забір води показує відхилення за бактеріологічними показниками. Мережа застаріла, багато поривів, і це призводить до бактеріологічного забруднення води.

Ще гірша ситуація щодо криниць, оскільки до них із грунтовими водами потрапляють забруднення від септиків, від місць утримання тварин і стихійних сміттєзвалищ. Ми надсилаємо приписи сільським головам, щоб вони проводили раз на рік весняне очищення та хлорування криниць, однак вони це проводять неякісно, про що свідчать негативні показники якості води. Основні відхилення – це підвищений вміст нітратів (у 2 – 2,5 раза) та за бактеріологічними показниками. У зв’язку з цим ми, крім громадських криниць, тримаємо на контролі індивідуальні криниці в господарствах, де є діти віком до 3 років.

– То виходить, що в в селі доброї води не напитися?

– У тих селах, які вживають воду з водогонів, вона є значно кращою, ніж кринична. Особливо добра вода у тих селах, які беруть воду з природних джерел, оскільки вона відповідає вимогам і за жорсткістю, і за іншими показниками: Супрунківці, Залісся Друге, Межигір і Руда (хоча на сьогодні там водогін не працює через несплату селян за електроенергію).

На жаль, навіть паркан навколо садиби не дає жодної гарантії того, що до води у Вашу приватну криницю не потрапить бруд із навколишнього середовища.

Перевірити якість води можна

у лабораторіях міської та район-ної санепідемстанцій. Вартість аналізів коливається від 100 до 200 гривень. По довідки можна звернутися за телефонами:

2-31-68 (міськСЕС) або 9-65-73 (райСЕС).

ЧИСТО І ЩЕ ЧИСТІШЕ

У прагненні пити більш якісну воду кам’янчани все частіше використовують побутові фільтри. Вони дійсно гарно справляються із доочисткою водопровідної води від забруднень із мережі та залишків хлору. З одним «але»: вогкий сорбент сам по собі є сприятливим середовищем для розвитку хвороботворних мікроорганізмів. Тому, користуючись фільтром, слід вчасно замінювати картридж, інакше замість очищення можна отримати «бонус» у вигляді кишкової інфекції. І ще одне: побутові фільтри не очищують води від нітратів.

Мабуть, найбільше пощастило тим кам’янчанам, котрі живуть неподалік від нової станції доочистки води (бювет поруч із міською поліклінікою). Сьогодні це найбільш чиста і якісна вода в місті. Щодня споживачі беруть понад 2,5 тис.л доочищеної води для своїх потреб. Чимало домогосподарок встигли оцінити смак кави чи борщу, приготовлених на цій воді. Хоча і вона має свій маленький недолік: нею важко «напитися» через низький вміст солей жорсткості (0,5 – 2,5).

…Ми, подоляни, з діда-прадіда не звикли турбуватися про воду: наш край перетинають повноводні ріки, з-під землі б’ють невичерпні джерела, а у надрах землі – цілі моря незаймано чистої та цілющої води. Однак уже сьогодні більш, ніж досить тривожних сигналів, аби почати бити на сполох: стан води у річках і криницях щороку погіршується. В Україні вже зафіксовано випадки забруднення води навіть в артезіанських свердловинах. У Кам’янці через забруднення нітратами 1996 р. довелося закрити свердловину №2. У Дністрі, виявляється, підвищений вміст фосфатів – даються взнаки тонни миючих засобів, які щоденно використовують сумлінні домогосподарки. Річки, попри всю свою здатність до самоочищення, не в змозі впоратися з усе зростаючими концентраціями забруднюючих речовин. При таких тенденціях одного дня чиста питна вода може стати для наших дітей або внуків предметом розкоші, доступним не для всіх. Чи, може, все ж таки візьмемо приклад з європейських країн, і кожен на своєму місці бодай трохи більше подбає про чистоту нашої спільної криниці?