Вівторок, 24 Травня 2022 р.
28 Жовтня 2011

ЕКОЛОГІЯ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ. ПРОБЛЕМ БАГАТО

ТкачНа одній з останніх сесій районної ради було прийнято рішення про створення постій­ної комісії з вивчення екологічних питань та енергозбереження. До її складу увійшли 11 депутатів. Очолити комісію до­ручили мені. 

Питання екології та навколишнього середовища для мене не нове. Завжди був серед перших, хто порушував питання дотримання екологічних норм при екс­плуа­тації тих чи інших про­мис­лових об’єктів на території нашого регіону, стану навколишнього середовища тощо. Спонукаю до цього і молодь, особисто опікуюсь місь­ким еколого-натураліс­тичним цент­ром учнівської молоді.

Хтось мене розуміє, хтось – ні. І тим, і іншим хочу ще раз сказати, що кожен із нас є дитиною природи, невід’ємною її частиною. Разом з тим людина є і її руйнівником. Результат не забарився. Спекотне літо, аномально теплі зими, танення арктичних шапок Землі, отруєні річки, моря, озера, повітря – все це відбивається на нашому здоров’ї, на здоров’ї всього живого на Землі.

Наразі цими проблемами сер­йозно переймається ООН. Президент нашої держави підписав Закон «Про екологічну стратегію України до 2020 р.» То чому ми повинні залишатися осторонь цього процесу?

Одне із перших рішень нашої комісії – розпочати масштабну інформаційну кампанію та привернути увагу людей до стану довкілля в регіоні. І тут ми повинні тісно співпрацювати з міс­том, бо не можемо жити осторонь одне від одного, тим більше в плані екології.

Також серед основних завдань комісії – вирішення питання охорони земель. У цьому плані нам слід активніше переходити на передові технології органічного землеробства – до самозбереження грунтів, поверхневого (без плуга) їх обробітку, відмовлятися від хімічних засобів і мінеральних добрив, які тільки завдають шкоду землі та гублять здоров’я людини. Багато наших «інвесторів» по-хижацькому витискають із землі соки. Зокрема, посіви ріпаку можна розцінювати як екологічну зброю проти українського (подільського) чорнозему. Ні тобі сівозмін, ні системи органіч­них добрив. Усе тільки для того, щоби нажитися. Тому потрібно запровадити моніторинг грунтів, відслідковувати їх якість, у тому числі залучаючи передові технології, космічні (через супутник). Наші правничі установи також могли б сказати своє слово.

Досить часто я виступав проти спалення соломи, стерні, адже це теж знищує наші грунти. Також стоїть завдання, аби на агрофірмі «Авіс», директором якої я колись був, запрацювало підприємство з утилізації курячого посліду. Свого часу ми були одними з перших у державі, у кого було споруджено відповідне обладнання. Це питання дуже актуальне, оскільки потужності на підприємстві за останні роки значно зросли.

Ще одна проблема – ДП «Довжоцький спиртовий завод». Наразі тут ми працюємо спільно з депутатами міста, аби остаточно вирішити проблему неприємного запаху барди. Не потрібно забувати і про роботу ПАТ «Модуль» і ВАТ «Подільський цемент». Правда, на останньому введено в дію нову лінію, яка значно знизила викиди в атмосферу.

Кажуть, що ці підприємства є приватними, але природного середовища й нашого здоров’я ніхто не приватизував. Чи не пора б ставити питання про відшкодування збитків, завданих людям, що мешкають у зоні викидів цих під­при­ємств?

Наприклад, у населених пунктах Гуменецької сільської ради діти молодших класів безкінечно хворіють на ангіни, бронхіти, ларингіти і, як кажуть батьки, в них весь час червоне горло. Чому? З якого дива? Хто порятує їх від такої наруги?

Найбільш актуальним є питання охорони водних ресурсів. Цього літа вперше у місцевих ЗМІ з’явилася інформація про те, що в місті вода із кранів пахне. У чому справа? А річ у тім, що Дністер «цві­те». Головною причиною такого явища є те, що під час прання, миття ми використовуємо порошки, миючі засоби, які містять небезпечну для водних ресурсів речовину – триполіфосфат натрію. Її не можуть затримати жодні фільт­ри. При потраплянні у воду кіло­грама цієї речовини утворюється 5-10 тонн водоростей. Скажу для довідки: нині дністровську воду для пиття використовують близько 10 міль­йонів людей, у тому числі й стотисячний Кам’янець. Щодня жителі міста використовують 25 тисяч кубічних метрів води. Тому тут правильною є політика нинішньої міської влади, особисто директора КП «Міськтепло­воденергія» Валерія ГОРДІЙЧУКА що­до від­нов­лення подачі еколо­гічно чистої води зі свердловин міста. Але й це не вирішить усієї проблеми. Нам потрібно відмовитися від використання пральних порошків, миючих засобів, які містять цю отруту. Європа це зробила давно.

І останнє. Питання збереження довкілля тісно пов’язано з енергозбереженням. Сьогодні енергоресурси – це великі гроші. Насамперед необхідний пошук і вміле застосування відновлювальних джерел енергії. На мій погляд, це вітро- та гідроенергетика. І тут ми маємо приклад: великий фахівець, патріот свого краю Станіслав ТОМЧИШИН, який повернув до життя багато колишніх міні-гідростанцій. Але він – одинак. А тут потрібна масовість і допомога влади.

Не потрібно забувати про нові види палива:  щепу, тирсу, гілля, – яких треба технологічно готувати до спалювання в котельнях шкіл, дитсадків, житлових будинків. Головне – шукати новітні, сучасні енергозберігаючі установки, поступово оновлювати парк котлів, електронагріва­чів, підвищуючи в рази їх ефек­тивність.

Звичайно, можна багато говорити, але я хотів би підкреслити, що у нас є дієві приклади того, як зайнятися питаннями охорони земель, водних ресур­сів, поліпшення водопостачання. Думаю, що в районі ми зобов’язані скористатися цим досвідом і шукати всі засоби для поліп­шення довкілля, адже у нас не­обмежені природно-рекреаційні можливості, багаті землі, цілющі джерела, талановиті люди. Дай їм волю – і край наш розквітне.

Наша комісія не має наміру лише констатувати стан речей, а насамперед здійснювати заходи з його поліпшення. Ми спів­працюватимемо з усіма, хто буде про­пагувати конкретну роботу, конкретні програми збереження довкілля. Було б непогано мати аналогічну комісію і в міській раді, тоді  легше буде зосере­джувати зусилля щодо вирішення екологічних проблем, спільних для міста і району.

Анатолій ТКАЧ, депутат районної ради, заслужений працівник сільського господарства України.