ГРОМАДА БИЛА – НЕ ДОБИЛА, ВЛАДА Б’Є-Б’Є…

Настання весни сприймається мешканцями Перлини Поділля неоднозначно. З одного боку – тепле сонечко, зелена травичка, пташки співають. А з іншого – саме в цей період місто накриває «запах вітчизни», від якого – ні втекти, ні сховатися. На їдкий сморід відходів з ДП «Довжоцький спиртозавод», який особливо відчутний перед дощем, уже не одне десятиліття скаржаться жителі с.Довжок та навколишніх сіл, а разом з ними й 100-тисячна громада міста. 

НАША ПІСНЯ ГАРНА-НОВА…

Традиційно в квітні-травні у нашому місті відбуваються масові заходи, зокрема, відкриття туристичного сезону, День міста, різні фестивалі, і саме в цей період спиртозавод затьмарює радість від урочистих подій та примушує червоніти перед гостями. Ця «інтимна подробиця» нашого міста зводить нанівець подальший розвиток Кам’янця як туристичного і, тим паче, курортного центру. 

Ця проблема неодноразово порушувалася всіма ЗМІ міста, але – як об стіну горохом. Невже вирішити її неможливо? Чи, може, невигідно? Неодноразові спроби вирішити проблему нагадують війну з вітряками, адже у нашій державі, як виявляється, не лише один у полі не воїн, але й сто тисяч – не аргумент. 

Це в черговий раз продемонструвало керівництво Довжоцького спиртозаводу під час чергової зустрічі з депутатами міської і районної рад, що пройшла 30 березня під головуванням секретаря міської ради Василя СЕНЮКА та першого заступника міського голови Григорія ГОРШУНОВА. Інтереси ДП «Довжоцький спиртозавод» представляв новоспечений в.о. директора Олексій МЕЛЬНИК та інженер з охорони навколишнього природного середовища «Довжоцького спиртозаводу» Тетяна ГОНЧАРУК. 

Василь СЕНЮК ознайомив присутніх із текстом звернення від міськради до Президента, Уряду і профільних міністерств, в якому депутати просять посприяти у виділенні коштів з Державного бюджету на будівництво установки з переробки спиртової барди. Для залучення інвесторів і з метою окупності вкладених коштів депутати закликають високопосадовців прийняти рішення щодо безперебійної роботи підприємства у 2012-2015 рр. та передбачити кошти для ДП «Довжоцький спиртозавод» при підготовці державних програм та проектів екологічного напрямку. 

Дирекція спиртозаводу зі свого боку, як завжди, намагалася згодувати громадам міста і району чергову байку про буцімто близькі перспективи залагодження ситуації.

 – З проблемою поширення неприємного запаху стикається не лише наш спиртозавод, а й багато інших, розташованих поблизу міст і районних центрів, – зазначив Олексій МЕЛЬНИК. – Як плануємо вирішувати це питання? По-перше, це стосується технологічних вдосконалень. Ми сьогодні підвищили якість продукції до більш конкурентоспроможної і збільшили обсяги реалізації. Зменшили забруднюючу складову – біологічну масу, яка надходить на поля, вдосконалили систему сепарації, промивань і на 20% скоротили обсяг промислових викидів. У подальшому плануємо збільшити концентрацію, щоб знизити кількість промислових викидів. Подали дані про наші викиди на птахофабрику «Авіс», яка проектує біогазову установку. Проект виготовляється київською проектною організа­цією. Планується використання нашої барди як домішки до сировини для отримання біо­газу. Поки не вирішено, хто буде власником транс­портної лінії і як все транспортуватиметься. Але при отриманні узгоджених документів ці питання буде вирішено. 

За словами Олексія Миколайовича, орієнтовна вартість будівництва тру-бопроводу в 11 км коштуватиме 1 млн. 

200 тис.грн. Каменем спотикання при втіленні цього проекту буде земля. 

Проте така заява Олексія МЕЛЬНИКА відверто дивує. За словами заступника міського голови Василя СТРОЯНОВСЬКОГО (будучи депутатом райради він очолює її земельну комісію), ні попереднє керівництво заводу, ні теперішнє не зверталися з проханням щодо відведення землі для будівництва трубопроводу. До того ж фінансування під цей проект ніхто не виділяє, проектну документацію ніхто не замовляв, і невідомо, чи була розмова із керівництвом «Авісу». Відомо лише, що порушувалося питання збільшення площі розливу бардополів. 

Активний борець із смородами депутат міськради Дмитро ВАСИЛЬЯНОВ так прокоментував цю зустріч: 

– Мене дратує, що ми знову збираємося поговорити про спиртовий завод, але зрушити питання з мертвої точки так і не можемо. Я не розумію, чому всі бояться? – зазначив Дмитро Сергійович. 

Ця зустріч, як і всі попередні, закінчилась нічим. Важелів впливу на Довжоцький спиртозавод до сьогодні не знайдено. Де­хто з міських депутатів вважає, що вирішити питання з неприємним запахом можна досить швидко – потрібно лише припинити діяльність заводу. Але робити цього не можна в жодному разі. І не лише тому, що 180 жителів міста та району, які працюють на підприємстві, залишаться без засобів для існування, а казна втратить у податках. А у разі закриття підприємства бардополя зі своїми запахами так і залишаться, але вже без нагляду. До того ж «Довжоцький спиртозавод» знаходиться в стадії реорганізації. Незабаром він втратить статус окремої юридичної установи і залишиться лише місцем виробництва. Тоді шансів вирішити проблему із запахом буде ще менше. 

Тож у черговий раз було ініційовано провести спільну позачергову сесію районних і міських обранців за участю фахівців профільних міністерств. 

І ЩО Ж ВОНО ТАК СМЕРДИТЬ?

Запах спиртозаводу цілком може претендувати на статус історичної спадщини, оскільки витоки його сягають ще 1846 р., коли на околиці с.Довжок на замовлення княгині Ганни ХІЛКОВОЇ і за сприяння німецької компанії був побудований завод з виробництва спирту.

Щоправда, на той час під­приємство працювало на дровах, а для виготовлення спирту застосовувалася картопля, вирощена на полях княгині. В радянські часи спирт почали виготовляти із зерна, а відходи виробництва, зокрема барду, використовувати як корм для худоби та свиней. Тоді, мабуть, спиртозавод не був таким прикрим сусідом. 

У 50-ті роки минулого століття основою для виробництва спирту вже була меляса. Відповідно й барда має зовсім інше походження і складається з 95% води та 5% органічних і мінеральних речовин. Для її утилізації в двох кілометрах від Довжка на площі 32 га було спору­джено спеціальні поля фільт­рації. Саме сюди підприємство зливає всі відходи від виробницт­ва, і саме ці поля «дарують» кам’янчанам нестерпний запах, а сама барда отруює землю.

БИТВА ПРОТИ ВІТРЯКІВ

Із неприємним запахом в прин­ципі боролися завжди, але перша акція протесту відбулася 2005 р. Тоді активісти місцевого осередку СПУ влаштували декілька пікетів біля прохідної ДП «Довжоцький спиртозавод». Люди, які прийшли на акцію протесту, вимагали закрити відстій­ники заводу, що є джерелом смороду, перевести виробництво спирту на хлібну схему та відшкодувати громадянам збитки, завдані внаслідок забруднення довкілля відходами. Варто зауважити, що акції відбувалися напередодні виборів, тож і не дивно, що мали політичне забарвлення. 

Жителі міста та навколишніх сіл неодноразово надсилали звер­нення до чиновників, у різні інстанції з проханням допомогти в цій ситуації, але, крім обі­цянок, справа далі так і не просунулася. 

Протягом 2005-2006 рр. виробнича діяльність ДП «Довжоцький спиртовий завод» здійс­ню­валася з порушенням вимог природоохоронного законодавства, що підтверджується актами перевірки, яка проводилася Державним управлінням охорони на­вколишнього середовища в Хмельницькій області. За правопорушення до адміністративної відповідальності неодноразово притягувалися директор, головний інженер та головний технолог підприємства. 

2007 р., напередодні перед­виборчої кампанії, знову продовжилася боротьба із неприєм­ним запахом. Була навіть спроба депутатів Хмельницької обласної ради закрити державне підприємство. Рішенням головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області Григорія САГАЙДАКА від 15 грудня 2006 р. було тимчасово заборонено зливати барду мелясну на бардополя. Але Господарський суд Хмельницької області 2 лютого 2007 р. дію рішення призупинив. Тож, і не дивно, що пра­цівники підприєм­ства були занепокоєні тим, що зможуть залишитися на вули­ці. На ім’я Президента Віктора ЮЩЕН­КА і обласних чиновників ветерани та працівники надіслали колективне звернення з проханням не допустити закриття заводу, а людей не залишити без роботи.

10 серпня 2007 р. на дев’ятій позачерговій сесії Довжоцької сільради депутати розглянули рішення Хмельницької обласної ради, звернення профспілкового комітету ДП «Довжоцький спиртовий завод», заслухали по­яснення представників під­при­ємства, ознайомилися із офіці­й­ними документами і прийняли відповідне рішення. А саме – ви­знати роботу ДП «Довжоцький спирто­вий завод» у сфері дотримання вимог природоохоронного законодавства задовільною та не вчиняти дій щодо призупинення господарської діяльності. Таке рішення депутатів можна пояснити лише тим, що сільська рада боялася залишитися без надхо­джень від спиртозаводу. Але таким кроком від­крито проігноровано прохання громади жити нормально, не дихаючи нестерпним смородом. Цього ж року більшу частину відстійників було осушено та очищено від намулу, який і є причиною неприємного запаху. За словами тодішнього директора заводу Володимира МИХАЙЛОВА, відстійники не чистилися понад 30 років, і рівень намулу в окремих з них сягнув метра. 

Не одна ще акція та зустріч за участю громадян, чиновників міста та району, представників підприємства відбувалася, і знову ж таки напередодні виборів. Але, крім чергових байок, реальних кроків подолати проблему не було зроблено. 

СПОСОБІВ БЕЗЛІЧ – А ТОЛКУ?

Проблему неприємного запаху все ж таки подолати можна за допомогою значних капіталовкладень та бажання керівників «Укрспирту». Як же боролися із неприємним запахом на підприємстві, зокрема 2006 р.? Площа території, куди направляли барду на від­стоювання, становила 32 га. По­ділена вона на 69  ставків-бардосховищ. Після відстоювання барду застосовують як органічне добриво для підживлення сіль­госпкультур. Такий спосіб, як бачимо, малоефективний. 

Ліквідувати запах можна ще за допомогою хімічних препаратів, але це теж не дає 100% результату, до того ж, коштує чимало. 

Третій же варіант теж дорогий і передбачає встановлення установки з виготовлення біогазу. Цей варіант дозволяє одним пострілом вбити двох зайців: усу­нути неприємний запах і мати альтернативне паливо. 2006 р. український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів, очолюваний доктором технічних наук Сергієм ОЛІЙНІЧУКОМ, розробив енергозберігаючу технологію. Во­на дозволяє зменшити забруднюваність стічних вод зі спиртозаводів та одержати з відходів виробництва біогаз як альтернативне паливо для котелень під­приємств.«Довжоцький спиртозавод» на той час був другим у черзі на участь у пілотному проекті, але не мав 150 тис.грн., аби замовити виготовлення технічної документації. 

2008 р. керівництво заводу вело перемовини із литовськими бізнесменами щодо фінансування цього проекту і мало опти­містичні прогнози. Але вже в січні 2010 р. з’явилася новина про відкладення проекту обладнання установки з виробництва біогазу на невизначений термін. Через фінансову кризу і напередодні виборів Уряд не дав гарантії американському банку, який мав надати кредит. Тодіш­ній директор «Довжоцького спиртозаводу» Володимир МИХАЙЛОВ зазначав, що від проек­ту не відмовляється. І на 2011 р. концерн «Укрспирт» запланував фінансування проекту на суму 

по­над 1 млн.грн. (хоча на той час обладнання коштувало вже 7 млн.грн.). Але чомусь коштів і до сьогодні немає… 

У грудні минулого року під час чергового спільного засідання представників районного та місь­кого депутатських корпусів було оприлюднено ще один проект. Заступник директора заводу Михайло ГОРШКОВ повідомив про можливість співпраці їхнього підприємства з птахофабрикою «Авіс». Виявляється, при утилізації курячого посліду барда може згодитися як компонент для вироблення біогазу. Так са­мо вона може використовуватися як технічна вода (і буде дешевшою за звичайну). Щоправда, для цього потрібно прокласти водогін, що з’єднає Довжок і Гуменці. 

Доктор сільськогосподарських наук, професор Ігор РИХ­ЛІВСЬКИЙ розробив винахід та завірив його у державного нотаріуса. Суть ноу-хау полягає у видаленні з бардових стоків сірководню гідротермічним методом. Це дасть змогу покращити екологічну ситуацію і підвищити ефек­тивність виробництва на 

10-12% за рахунок довикористання залишкової теплоенергії стоку. Поки що це ноу-хау залишається без коментарів як з боку міської влади, так і керівництва заводу. 

А відомий у місті борець із запахом, голова первинної проф­спілкової організації ВПС «Захист справедливості» ДП «Довжоцький спиртовий завод» Анатолій ЯСНИЛО адресував Президенту, прем’єр-міністру, голові ОДА, меру міста та редакції газети «Подолянин» звернення, в якому виклав своє бачення. По­ліпшити екологічний стан та запобігти поширенню неприємного запаху, на думку Анатолія Георгійовича, можна, провівши низку заходів. По-перше, призупинити виробництво дріжджів «Змій Горинич». По-друге, необхідно ви­далити всю барду, що накопичилась за зимовий період і почала бродити. По-третє, висушити приймальні карти для барди на бардополях. І остан­-

нє – розпочати консультації з мініст­ром екології щодо виділення коштів на будівництво хоча б одного біореактора. Ці заходи допоможуть ліквідувати сморід та закрити відстійники барди. 

Як бачимо, справа не безнадійна. Але тільки у тому разі, якщо керівництво Довжоцького спиртозаводу поважає громаду міста і району – тобто, нас із Вами, – і щиро прагне повернути нам свіже повітря. Але ж на це навіть натяку нема!

НАТЕ 10 ГРИВЕНЬ – КУПІТЬ ПРОТИГАЗ!

У розвинутих європейських країнах таку проблему, як наша, громада може вирішити, подавши на підприємство позов до суду. Чому ж ми не можемо так вчинити? Під час зустрічі 30 березня, на запитання журналістів «Подолянина» чи може громада подати до суду на ДП «Довжоцький спиртозавод», впевненої відповіді не було.

Інженер з охорони навколишнього природного середовища «Довжоцького спиртозаводу» Тетяна ГОНЧАРУК з цього приводу обурено зазначила: «А як ділитимете відшкодування? Розділите по 10 грн. на мешканця 

і купите протигази?!». 

Тож маємо два варіанти: одягнути протигази і заплющити очі, мовляв, нічого страшного не від­бувається, або ж боротися за нор­мальне існування без нестерп­ного запаху і зуміти поставити останню жирну крапку в цій, здавалося б, безкінечній справі.