15 ПРИМХ ПРИРОДИ або КВЕСТ ВОДОСПАДАМИ КАНЬЙОНУ

Що спливає в уяві, коли думаєш про наше місто? Фортеця, глибокий каньйон, золота статуя на мінареті, площа в центрі міста з годинником… Комусь згадаються «Чортове колесо» і скульптури оленів, що бережуть легенду про засновників міста. Багато чого спадає на думку, але багатьом, мабуть, пригадається і водоспад під оленем. Стікаючи поріжком з озера в парку, потічок перетворюється на дивовижної краси водоспад, над яким велично стоїть уже згаданий символ міста – олень. Це найвідоміший скельний водоспад Кам’янця, але, мабуть, усі помічали, що зі скель то там, то тут сочаться ще й інші потоки води. Хтось скаже, що більшість з них – стічні води, але в нашій парковій зоні, багатій на водні ресурси, безліч і природних джерел. Згадаємо про них напередодні Водохреща.

Скільки водоспадів у петлі каньйону в межах Старого міста, ми досліджували цієї зими, яка сприятлива для виявлення саме природних джерел. Осіння суха погода різко змінилася грудневим морозом, і в цих умовах лише водотоки, що мали постійне живлення, тобто природні джерела, залишили відбиток на скелях у вигляді каскадів бурульок.  

Саме взимку неперевершеними стали скелі Старого міста, на яких існуючі водоспади говорили самі за себе замерзлими тілами. Для створення чіткої схеми будемо рухатись за течією річки від Замкового мосту з півночі до цього ж мосту з півдня, таким чином зробимо петлю навколо Старого міста і пронумеруємо водоспади, що траплятимуться на шляху по високому лівому березі річки, видимі з самого півострова.

Рухаючись поглядом від Замкового мосту по лівому березі річки, помічаємо, що спочатку берег пологий і лише пізніше він поступово виростає, стає вищим, береги крутішають. Десь біля мосту зі Старого міста на Польські фільварки, що біля укріплень нижньої Польської брами, скелі набувають рис звичного каньйону з берегами-стінами. Саме тут перший водоспад не забарився.

ВОДОСПАД №1. Неподалік від колишнього пивзаводу скеля ніби розрізана яром на дві частини, і саме по цій щілині стікає потічок, який потім перетворюється на водоспад. Ця ущелина була слабким місцем неприступного каньйону, тому на ній помітна рукотворна стіна, що штучно створює цілісність каньйону. За деякими даними, ця підмурівка є одним з місць, які позначив ще

Кипріян Томашевич на плані міста 1672 р. і підписав як «природні дефекти скали, штучно підправлені». Внизу біля цієї стіни для потічка створено арку, після якої він і падає на дно каньйону.

А вже поблизу наступного місточка, що розташований біля порохових складів, маємо серію водоспадів.

Ці водоспади північної стіни каньйону, очевидно, мають живлення з місцевих джерел, які добре відомі кам’янчанам ще з радянських часів, а при зведенні новобудов навіть писалося про загрозу їх знищення. Відомо щонайменше два облагороджені джерела над каньйоном, які й нині дають життя декільком струмкам, що, добігаючи до краю каньйону, утворюють гряду водоспадів.

ВОДОСПАД №2. Витікає з джерела і по ярку стікає до каньйону, падаючи поблизу розбитих сходів, що ховаються в ущелині каньйону і сходять до мосту біля порохових складів.

ВОДОСПАД №3. Стікає з іншого боку «тризубого»

будинку, розтікаючись двома рукавами. А можливо, це два водоспадики.

ВОДОСПАД №4. Цей взагалі спадає трьома потоками, перший з яких широкий, а два вужчі розмістилися подалі. Взимку вони створюють гарний вигляд білих замерзлих потоків, хоча якщо це справді одне джерело, то навряд чи ці потоки всі повноводні. Можливо, деякі з них чи навіть усі просто змочують скелю.

ВОДОСПАД №5. Падає зі скелі широкою смугою якраз навпроти водної станції на іншому березі. Витоку його ми поки що не шукали, але про те, що це природне джерело, свідчить хоча б те, що витікає водоспад з паркової зони.

Всі три водоспади створюють мальовничу мережу скельних потоків, які, крім того, що й самі часто спадають кількома рукавами, ще й розташовуються в безпосередній близькості один від одного. Але на північній стінці каньйону, при переході в східну її частину, є ще один водоспад, дещо віддалений на схід.

ВОДОСПАД №6. Він тече черговим ярком скель, які вже піднялися, і падає з висоти нешироким струмочком. Приєднуючись до попередніх трьох водоспадів, узимку є чудовою декорацією для каньйону від Новопланівського мосту на північ, який дуже полюбляють фотографувати туристи через його стрімкість скель і мальовничий поворот річки.

ВОДОСПАД №7. Цей водоспад «біля оленя» (на фото), мабуть, всі знають, оскільки він розміщений біля головного входу в Старе місто – Новопланівського мосту. Якщо вірити

публіцисту XIX ст. Олександру Сементовському, то цей водоспад бере початок з джерел так званих гунських криниць.

ВОДОСПАД №8. Ділянка каньйону на південь від Новопланівського мосту дуже бідна на водні потоки. Складається враження, що їх ні на правому, ні на лівому боці взагалі немає, хоча один все-таки можна розгледіти. І знову ж таки видає його ярок, утворений водою, що також може свідчити про природне походження джерела. До речі, цей ярок видно і на деяких планах міста.

А бере початок потік води приблизно за парком атракціонів і спадає тонкою смужкою, яка ледве помітна взимку. Видає розташування водоспаду №8 ущелина в скелі.

ВОДОСПАД №9. Далі водотоків не спостерігається досить довго, і лише недалеко від містка зі шлюзами можна знову виділити водоспад у ярку.

Потік водоспаду знову ж таки витікає з парку, розрізаючи скелі яром, і падає не дуже широким потоком орієнтовно навпроти Кравецької та Різницької башт.

ВОДОСПАД №10. Мабуть, найменший з виділених і спадає недалеко вниз по течії від мосту зі шлюзами. Струмок навіть не утворив собі яру, але зверху немає нічого, що дозволило б засумніватись у його природному походженні.

Цей водоспадик південно-східної частини каньйону, а взагалі південна стін¬ка зовсім бідна на такі утворення.

Щоправда, один з водоспадів цієї частини вражає своєю красою.

ВОДОСПАД №11. Він бере початок у парку на Руських фільварках із ще одного відомого природного джерела, а долина його утворена порогами, що наприкінці розширюються. Це створює чудовий вид: вода, спадаючи каскадами по порогах, врешті добирається до краю каньйону і падає з великої висоти.

Далі, наближаючись до Замкового мосту, мис Руських фільварків знижується, скелі міліють і нарешті плавно сходять вниз. Хоча високі скелі зберігаються ще деякий час і заходять аж за Руську браму, проте слідів водоспадів там помічено не було. 

ВОДОСПАДИ ПІВОСТРОВА (ПРАВОГО БЕРЕГА СМОТРИЧА)

Під час дослідження відкрилась цікава особливість – кам’янецькі скельні водоспади мають виражене спрямування зі сходу на захід. Більшість водоспадів зовнішньої частини каньйону Старого міста течуть саме зі східного боку з розширенням зони спадання на північний і південний схід. А от із заходу – жодного водоспаду. Це випадковість чи наслідок того, що із західного боку немає крутих скель, тому немає і водоспадів, а джерела стікають непоміченими. Це змусило замислитись і продовжити пошуки уже по внутрішній частині каньйону, щоб виявити водоспади, струмки яких витікають зі Старого міста.

На ділянці від Польської брами, по петлі каньйону і фактично до Руської брами не було виявлено жодного водоспаду, що спадав би з боку Старого міста. Натомість у східно-західному напрямку знову ж таки виявлено низку водоспадів.

ВОДОСПАД №12. Якщо йти знову ж таки за течією, то перший об’єкт, який можна назвати водоспадом, помітили біля «Башти на броді». Закинута башта завжди відзначалась високою вологістю всередині, і її мури підточують води, які знаходяться неглибоко і навіть виходять на поверхню. Не можу стверджувати, що там вода струмить потоком, але на зимових фото чітко видно сліди регулярного стікання.

ВОДОСПАД №13. Найдопитливішим кам’янчанам, напевно, відомо про «грот-колодязь», який розташований всередині садиби за адресою Кузнечна, 4. Джерело смачної води фактично з-під стін кафедрального костелу св.Петра і Павла облагороджене – воно розташоване в гроті, де в темряві можна знайти вимуровану криничку. Але ж ця вода має кудись діватись. От і маємо наступний водоспад, та ще й який… Широкими потоками вода падає зі скелі з різних рівнів, утворюючи взимку кількаярусні нагромадження бурульок.

ВОДОСПАД №14. Ще один водоспад внутрішньої стінки петлі розміщений зовсім недалеко від попереднього. Він менший і падає стрункішим потоком. І від нього відкривається чудовий вид на укріплення нижньої Польської брами.

Далі по внутрішній стінці петлі каньйону затишшя. Дзюрчання води чути лише біля Руської брами. Це стікає колись солоне джерело з вул.Тринітарська, з яким пов’язані історії з мінеральною водою, дослідженою лікарем Мартином Шагіним на початку XIX ст. Чи є це водоспад? Важко сказати, оскільки вода хоч і стікає по крутому схилу, але різкого спадання, а тим паче зі скелі, тут немає. Тому до нашої класифікації скельних водоспадів цей струмок не потрапляє.

ВОДОСПАД №15. А от водоспад, що падає вже біля самого Замкового мосту, витікає десь від закладу харчування. Тому про походження водоспаду важко судити, але його наявність незаперечна.

Далі на нашому шляху міст, що знаменує завершення пошуків. До речі, ця споруда містить ще один легендарний водоспад – під мостом, який хоч і сприймається як звичайна протока, але вода падає з близько 2-метрової висоти, тому його можна називати повноцінним водоспадом. Навіть на листівках початку XX ст. його підписували як «водопадъ подъ Турецькимъ мостомъ». Цей об’єкт і місцина біля нього овіяні легендами про скарби і чаклунів, що їх охороняють, а в народі цей водоспад називають «Кручею». Але в контексті нашого дослідження його також не будемо відносити до скельних. 

ВИПАДКОВІСТЬ ЧИ ЗАКОНОМІРНІСТЬ?

Як з’ясувалося, усі водоспади в межах Старого міста не хочуть текти на схід. Це випадковість чи закономірність? Можливо, це можна пов’язати з явищем крутіших західних берегів річок, які течуть у меридіальному напрямку, що пояснюється поступовим зміщенням русла річок у бік західного берега і більшим підмиванням його внаслідок обертання Землі. А може, це лише випадковість для нашого міста, але вона дозволяє показати всі водоспади на одному зображенні. І це зображення, між іншим, вже давно облюбували картографи, які ще з давніх часів малювали місто «з-над замку». 

Отже, наша подорож закінчилась виявленням 11 водоспадів лівого берега Смотрича і 4 водоспадів правого берега – всього 15 скельних водоспадів канйону. Існує легенда: водоспади – це сльози подолянок, що не хотіли йти у турецьке ярмо, які перетворились у джерела. Вони шумно стікають з високих скель і нагадують про біль та смуток тих часів, а заодно і про любов до рідної землі – Поділля.

Сергій ЄРМАКОВ,

спец. для «ПОДОЛЯНИНА».