Субота, 28 Травня 2022 р.
2 Травня 2013

НАСПРАВДІ ТХНЕ НЕ ПОСЛІДОМ А БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ?

Про проблему з відходами ПАТ «Авіс» на Кам’янеччині говорять давно – нестерпний запах із полів, встелених курячим послідом, загроза забруднення криниць і водойм, мертві тушки й пір’я не на жарт стурбували місцевий люд.

Хтось виплескував емоції на сесіях райради, хтось махав пальцем у бік птахофабрики із власного обійстя, і навіть у столичних телевізійників завертіло в носі від кам’янецьких курочок, але якихось конкретних рішень чи дій поки що ніхто не поспішає робити – районна влада запевняє, що причин для хвилювання немає.

– Я не бачу жодної проблеми, – каже голова РДА Михайло ЖЕЛІЗНИК. – Сільськогосподарське підприємство «Еко-агро ХХІ», яке сьогодні вивозить курячий послід, підписало договір із ПАТ «Авіс» на 5 років. І якби воно виконувало всі необхідні вимоги зі складування посліду, таких питань не виникало б. Та я думаю, що у влади вистачить важелів, аби примусити керівника цього агроформування дотримуватися необхідних правил, або ж договір доведеться розірвати. Наразі цей послід у нас готові забирати Ярмолинці й Дунаївці в необмеженій кількості.

Абсолютно надуманою вважає цю проблему й начальник управління агропромислового розвитку Ігор ГАЙ.

– Все життя аграрії по полях розкидали гній, і немає значення – коров’ячий, свинячий чи курячий. Тому єдину проблему на сьогодні я бачу в тому, що не організовано правильне складування цих відходів. Курячий послід – прекрасне добриво, але для початку його потрібно закагатувати: декілька сотень тонн посліду скласти на одну купу висотою 2-2,5 метри, накрити її плівкою або землею (це допоможе вирішити проблему із запахом), і в такому стані вона має простояти як мінімум півроку. А пір’я, пух, тушки і все інше, що нібито розкладається сотні років, за цей час під дією високої температури та біологічних процесів «згорить» безслідно. От тоді це добриво можна вносити в грунт.

До того ж, якщо курячий послід вносити по всіх полях нашого району раз на чотири роки, то потужностей птахофабрики буде навіть замало, і гною на всіх не вистачить.

А поки що послід безладно зсипають на купи під відкритим небом, люди страждають від смороду, мух і страху перед екологічною катастрофою. А от директор «Еко-агро ХХІ» Олександр ГІНЗЕРОВСЬКИЙ спокійний.

– Ми вже чотири роки вносимо це добриво, – каже Олександр Антонович. – Просто цього року через сильні снігові замети не змогли його розповсюдити по полях, тому й складували відходи на узбіччі, за що вже отримали «на горіхи». Найближчим часом цю проблему обіцяємо вирішити.