СТРАШИЛКА ВІД ЖУРНАЛІСТІВ?

Кілька днів тому інформаційний простір України пронизила новина про п’ятірку найбрудніших річок країни, куди потрапив і Дністер. Враховуючи те, що з Дністра ми п’ємо воду (яка змішується з артезіанською), складно було цю інформацію обминути увагою.

Основною проблемою Дністра дослідники Національної геофізичної обсерваторії назвали перевищення в декілька десятків разів допустимої норми вмісту сполук марганцю та міді у притоках Дністра – Тисмениці, Опирі, Лімниці та Бистриці Надвірнянській. Чи є привід для паніки у кам’янчан, ми запитали в заступника начальника лабораторії КП «Міськтепловоденергія» Михайла КРАВЦЯ.

– Я не знаю, звідки взяті такі дані, – розповідає він, – але, за нашими дослідженнями, Дністер нині є однією з найчистіших річок України. Вода, яку ми п’ємо, відповідає нормам санепідемстанції. Тим більше, поки вода із найбільш забруднених, але невеличких приток Дністра дійде до нас, вона вже встигне добре розбавитися.

– А як із проблемою «цвітіння» води в Дністрі?

– Цього року ще немає такого сильного «цвітіння», як минулого. Це помітно навіть за смаковими якостями води. Цього літнього сезону спекотні дні чергуються з прохолодними, тож, за останніми дослідженнями, кількість розчиненого кисню в річці навіть збільшилася, хоча вона все одно є нижчою від норми.

А загалом, хоч екологія і потребує прискіпливого ставлення, такі дослідження іноді потрібно сприймати критично. Коли читаєш заголовки на зразок: «В Україні не залишилося чистих річок», стає справді моторошно, на це і розраховують їхні автори. Негатив завжди привертає увагу.

Проте люди все одно споживають воду, річки все ж потрібно охороняти. Згадуються слова індіанців: «Коли людина зрубає останнє дерево, вб’є останнього птаха і вип’є останню краплю прісної води, тоді вона зрозуміє, що гроші не можна їсти». Про це також треба пам’ятати.