ЦЕ СОКІЛ ЧИ ЧЕРЕПАХА?

Коли одна моя знайома побачила фото Соколового каменя, то запитала: «Це Карпати?». Ха! Ця красива скеля із однойменною печерою розсташована лише за 20 км від Кам’янця-Подільського. Як багато гарної природи нас оточує, а ми її не бачимо, бо не висуваємо з дому носа! А якщо й висуваємо, то кудись подалі. Чи, може, хтось усе-таки готовий виділити півдня на мандрівку рідним краєм?

Соколів камінь розташований на території заказника «Княжпільська дача» – покритому лісом пагорбі в міжріччі Тернави та Гниловодки. Із Кам’янця туди найближче добиратися через Княжпіль. До того ж по дорозі за селом ви зустрінете рукотворний водоспад на Гниловодці, що залишився після зруйнованої греблі. Пройшовши ще трохи понад річкою, на правому схилі долини помітите скелю.

Але в нас інша дорога – ми заходимо в заказник з боку Тернави, аби зустріти скелю біля вершини, а не підніжжя.

Тутешній ліс відзначається тим, що там ростуть буки, яких у нашому регіоні вже катма. Мабуть, це і стало головним чинником заповідності території. Хитросплетіння давніх доріг свідчать про те, що колись тут між селами часто їздили підводи. «Залізні коні», які виграли в них конкуренцію, не настільки всюдихідні, та й зв’язків між селами, які були декілька десятків років тому, вже немає. А ще нам часто зустрічаються близько метрової висоти мурашники. Біля них комахи встеляють землю майже повністю. І якщо ви на хвилинку затримаєтеся, то можете їх не лише роздивитися, а й відчути на власній шкірі.

Доходимо до крутого схилу долини Гниловодки. Помічаємо сміття – свідчення того, що Соколів камінь уже зовсім недалеко. А от і табличка, яка про нього сповіщає. «Пам’ятка природи «Соколів камінь» охороняється законом», – пишеться на ній. В тому і проблема, що закон займається охороною тільки на папері. Але і це добре.

А от і вона – велична скеля! Кам’яна поверхня поросла красивим килимком з очитку їдкого – рослини, яку нині нерідко садять на альпійських гірках. Виходиш на вершечок – і навколишні ліси, поля, горби у тебе як на долоні. Втім розповідати про відчуття – марна справа, гайда сюди!

Чому Камінь саме Соколів? Ось що про це написано в праці Юхима Сіцінського «Приходы и церкви Подольской епархии» (1901): «К с.-в. от села, над р.Гниловодкою, есть высокий выступ – скала, называемая «Сокол». В этой скале на значительной высоте есть пещера, где, по народному преданію, проживал когда-то разбойник Сокол, а затемъ «гайдамака Рубец».

Проте вважати, що скеля носить ім’я розбійника, було б нелогічно. Швидше навпаки – розбійника назвали так, як скелю, біля якої він переховувався. Чому? Щоб отримати відповідь на це запитання, треба спуститися до сусіднього скелястого виступу і глянути на вершечок Каменя збоку. Він насправді дуже схожий на сокола. Он його голова, очі, вуха, короткий дзьоб, спина, крила. Багато уяви не потрібно, аби все це побачити. Дехто, правда, вважає, що природна скульптура більше схожа на черепаху. Але погодьтеся: словосполучення Соколів камінь звучить набагато поетичніше, ніж Черепаховий. До того ж болотяні черепахи у нас досить рідкісні, а от представники родини соколиних пролітають трохи частіше.

Помилувавшись краєвидами, йдемо шукати печеру. Вона розташована нижче від підніжжя основної скелі і збоку в північному напрямку. Насамперед потрапляє на очі велетенська брила, що виростає з-під землі. В ній і розміщений отвір печери. Правда, не «на значительной высоте». Ймовірно, колись печера розташовувалася вище щодо землі, але згодом тут намило грунту. Тепер дістатися сюди нескладно.

Печера всередині розгалужується на два неглибокі, але цікаві ходи. Один – просторий, тут можна навіть стати на повний зріст. Другий – вузький, але довший, можна навкарачки пролізти близько шести метрів і розвернутися назад. Серед обивателів печери вдалося помітити багато молі, яка прикріпилася до стінок, та кажана, що злякано вилетів на білий світ.

Загалом у районі Соколового каменю є багато невеличких гротів і чудернацьких валунів.

І ще одна дуже цікава деталь: Соколів камінь розмістився практично на одній лінії з Ліоновичевим каменем (про ньо-го «ПОДОЛЯНИН» писав 9 листопада 2012 р.). Останній розташований на аналогічному схилі річки Тернава, в яку, власне, впадає Гниловодка. Ймовірно, колись це була одна кам’яна гряда, але згодом води річок її розмили, утворивши дві грізні та дуже схожі скелі. Але якщо Соколів камінь визнали пам’яткою природи, то Ліоновичів природодослідники чомусь не помітили.