П'ятница, 29 Березня 2024 р.
31 Січня 2014

ЩО ОБ’ЄДНУЄ НЬЮ-ЙОРК, ШОТЛАНДІЮ І КАМ’ЯНЕЧЧИНУ?

Чим унікальна Кам’янеччина? Фортецею? Безумовно, але в світі є сотні фортець. Каньйоном Смотрича? Також правда, проте наш каньйон далеко не єдиний у світі. Але на нашій планеті є лише чотири місця, де розмістилися скупчення скам’янілих хижаків ракоскорпіонів: американський Нью-Йорк, де вони, мабуть, найкраще і в найбільшій кількості збереглися, Естонія, Шотландія і… Кам’янець-Подільський район! Але про все по черзі.

6 грудня минулого року «ПОДОЛЯНИН» надрукував статтю «Таємниці шести морів», у якій розповідалося про те, які моря шуміли на Кам’янеччині мільйони років тому, та про мешканців останнього Сарматського моря. Тема зацікавила читачів, тож тепер ми вас познайомимо із гігантами силурійських морів, вимерлими хижаками, які панували 437-408 млн. років тому. Сьогодні їхні рештки зустрічаються в породах, що відслонюються в каньйонах наших річок і є об’єктами природоохоронної та наукової діяльності НПП «Подільські Товтри».

У силурійський час за панування в морях боролися три групи організмів: головоногі молюски – наутилоідеї, членистоногі – евриптериди та риби – акантоди. Протягом періоду перші дві групи поперемінно домінували залежно від зміни екологічних умов (поглиблення чи обміління морських басейнів), а наприкінці періоду лідерство переходить до риб.

А ХТО-ХТО В МУШЛІ ЖИВЕ?

Першими успіхів ще в Ордовицькому періоді досягли головоногі молюски з прямою мушлею ортоцераси та ендоцераси. Ортоцерас (Orthoceras) в перекладі з латинської означає «прямий ріг», що підкреслює особливості будови мушлі молюска. Ендоцерас (Endoceras) – «внутрішній ріг», відрізнявся розвитком потужного сифона вВигляд ортоцераса середині мушлі. Обидва роди досягали гігантських розмірів. Довжина їхніх мушель досягала 4-6 м (разом із щупальцями – до 10 м). Вони панували на середніх і значних глибинах (понад 50 м). Рухалися відносно повільно та могли зависати в товщі води, регулюючи вміст води у камерах мушлі.

Частини мушлі ортоцераса.JPGУ відкладах на території Кам’янець-Подільського району, зазвичай, знаходять фрагменти мушель, повний розмір яких досягав 50 см – 1 м. Власне, мушля зберігається дуже рідко, вона має характерний ребристий малюнок і при житті тварини була яскраво забарвленою. Частіше можна побачити закам’янілий внутрішній вміст мушлі (внутрішнє ядро), представлений окремими секторами. В середині секторів часто зустрічаються рештки ще одних вимерлих організмів – трилобітів. Це характерне явище, оскільки після сезонної линьки порожнини мушлі були добрим сховищем для згаданих тварин.

Незвичну знахідку нам показав і керівник кам’янецької «Просвіти»Ортоцерас. Знахідка Полятинчука.JPG Святослав Полятинчук – він випадково знайшов збережену мушлю ортоцераса, з якої вимився наповнювач і залишилися перегородки між секторами, з’єднані сифоном. Поки що це єдина знахідка такого типу в межах НПП «Подільські Товтри».

Трилобіт всередині ортоцераса.JPGМушлі ортоцерасів також використовують для ювелірних виробів, коли природна речовина заміщується піритом чи оніксом. Таке явище характерне для Марокко, а подільські головоногі просто поповнюють колекції музеїв. Може, воно й на краще. Зокрема, кам’янчани можуть помилуватися скам’янілими тваринами в геологічному музеї НПП «Подільські Товтри» та Кам’янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику.

ВЕЛЕТНІ ІЗ ВБИВЧИМИ КЛЕШНЯМИ

Ракоскорпіони (евриптериди) з’явилися наприкінці Ордовицького періоду, а час їхнього розквіту припадає наВигляд ракоскорпіона середину Силуру, коли різко скорочуються площі морів внаслідок зіткнення північноамериканського та балтійського (східноєвропейського) континентів і утворення єдиного материка Лавренція. У цей час з’являються великі системи пересохлих лагун, що сприяло пристосуванню морських тварин до виходу на сушу. Саме евриптериди, на думку вчених, стали першими такими організмами. За формою тіла вони поєднують риси сучасних раків і скорпіонів (звідси назва). Їхньою зброєю були потужні клешні та хвіст із шипом. Одна пара кінцівок була пристосована для швидкого переміщення в товщі води, інші – для руху на суходолі. В довжину ракоскорпіони досягали 2,5 м. Це найбільші за всю історію розвитку життя на Землі членистоногі.

Ракоскорпіони з Кам'янеччиниЯк було зазначено вище, скупчення скам’янілих ракоскорпіонів фіксували лише в чотирьох куточках земної кулі. Так от, наш край відомий численними знахідками цих тварин, однак професійні пошуки тут вести заборонено через заповідний статус НПП «Подільські Товтри». З цього приводу українські палеонтологи намагаються не мати з ними справи, або ж роблять це потай, щоб не підмочити своєї репутації і не отримати приставки «чорний» до назви професії. Втім кам’янецькі знахідки є в багатьох музеях і приватних колекціях. Звичайні розміри місцевих ракоскорпіонів – 10-15 см.

І ВСЕ Ж ПЕРЕМОГЛИ РИБИ

Тривалий час наутилоідеї та евриптериди конкурували за контроль у морях, однак еволюційні пристосування зробили перших господарями глибин, а других – мілководь. Наприкінці Силурійського періоду ракоскорпіони вимирають, а головоногі молюски з прямою мушлею суттєво зменшуються в розмірах, поступаючись роллю господаря глибин своїм родичам зі спіральною черепашкою. А згодом головними хижаками морів стають риби – завдяки рухомій нижній щелепі, високій швидкості пересування та збільшенню розмірів тіла. Вони й донині займають екологічні ніші описаних організмів.

Віталій ГОРБУЛЕНКО, магістр географії, Ігор КАСІЯНИК, кандидат географічних наук.