П'ятница, 29 Березня 2024 р.
4 Квітня 2014

У ЧОМУ ПОТОПАЄ РАЙОН ЩОВЕСНИ?

У ЧОМУ ПОТОПАЄ РАЙОН ЩОВЕСНИ?Це запитання в нас чомусь воліють обходити десятими дорогами, хоча воно болить ледь не кожному селу. Але відверто дати відповідь пресі, в чому потопає район щовесни, тутешні можновладці не поспішають. На превеликий жаль, мова йде не про цвітіння садів. Сміттю, яке так нахабно дісталося наймиловидніших куточків нашого краю, вже роками ніхто не може дати ради. Натомість воно часу не гає і вперто окуповує все нові й нові землі Кам’янеччини.

Приємний оку краєвид серпантинною дорогою до Старої Ушиці псують кілька мішків домашнього непотребу, викинутого зі схилу обабіч проїжджої частини; стела із написом «Залісся­2» чемно намагається приховати встелену пляшками, паке­

­тиками, пачками з­під цигарок зелену зону, що «прикрашає» в’їзд до села, а пологі береги Дністра поблизу Гринчука після зниження рівня води щільно вкриті пластиком і поліетиленом, від якого позбавилися чисті води примхливої ріки. Чому ж наші селяни змушені жити в бруді, чи є можливі варіанти очищення та в чиїх руках вони можуть перетворитися на реальні важелі впливу?

КУДИ ДІВАЄТЬСЯ СМІТТЯ ІЗ НЕІСНУЮЧОГО КОНТЕЙНЕРА ДЛЯ СМІТТЯ?

Нас ще змалечку вчать, що за собою потрібно прибирати, сміття викидати лише в урни чи спеціальні баки. Що ж тут не зрозуміло: вийшов з дому із повним під зав’язку пакетом відходів, знайшов найближчий сміттєвий бак і викинув. Тепер ще й пластик і скло в спеціальні контейнери відсортувати можна ­ цивілізація. Але це все реально, коли ти живеш у місті, де такі речі ретельно контролюються.

Але виходжу я з тим самим пакетом сміття за хвіртку в селі, а отой «найближчий сміттєвий бак» на видноколі й не вимальовується. Його не видно ані в одному кінці вулиці, ані в іншому. Можна ще довго блукати селом, аби прилаштувати свій пакунок, та все дарма, бо в селі сміттєвий бак ­ то щось на кшталт чупакабри. Більшість знає про його існування, але в очі бачили лише одиниці, та й ті не впевнені, що то «воно». То куди ж дівати мій пакетик, не на узбіччя ж викидати?

Відповідь мали б знати у відділі містобудування, архітектури та житлово­комунального господарства РДА, який повинен контролювати проблему. Тому це запитання адресуємо туди.

У ЧОМУ ПОТОПАЄ РАЙОН ЩОВЕСНИ?«У таких селах, як Жовтневе, Оленівка, Колубаївці, Боришківці, Слобідка­Кульчієвецька, Смотрич, вивезенням сміття на полігон ТПВ міста Кам’янця­Подільського займається КП «Лаванда» Слобідсько­Кульчієвецької сільської ради. Вивезенням, збиранням і захороненням (утилізацією) ТПВ на території Староушицької селищної ради і навколишніх сіл займається КП «Добробут». З існуючих комунальних підприємств тільки КП «Добробут» забезпечене спе­ціальним автомобілем і контейнерами для збирання сміття, інші вивозять побутові відходи пристосованою технікою, ­ повідомляється в офіційній письмовій відповіді. ­ Так, зі спеціального фонду сільських рад за кодом типової відомчої класифікації видатків місцевих бюджетів «Ліквідація іншого забруднення нав­колишнього природного середовища» Гуменецькою сільською радою придбано трактор МТЗ­82 та автомобіль ГАЗ­53, а Слобідсько­Кульчієвецькою сільрадою ­ автомобіль

ЗІЛ­130 для збирання ТПВ.

У населених пунктах, де немає спеціалізованих підприємств, організацією вивезення сміття займаються органи місцевого самоврядування за допомогою сільськогосподарських підприємств і приватних підприємців, причепами до тракторів і вантажними автомобілями відповідно до графіків, а також у більшості вивезення побутових відходів здійснюється жителями сіл самостійно».

Отакої! Тобто, якщо я із села Нігин, де не «пахне» ні «Лавандою», ні «Добробутом», то всі брудні проблеми маю розгрібати самотужки?

Зібравши обурення в один кулак, а пакет зі сміттям – в інший, чимчикую зо два кілометри на край села, де за ставком мало би бути місцеве сміттєзвалище. За по-весняному чистим плесом водойми, над якою своїм відображенням милуються старі верби, видніється гора мішків, з яких виглядають зношені до дірок гумаки, корпус від старого комп’ютерного монітора, пакет із битими скляними пляшками, банки з-під фарби та багато інших уже не цінних речей. Така картинка краще за будь-який вказівник переконує, що я на правильному шляху (на фото). Але ж долати таку дистанцію щодня, погодьтеся, не кожен буде. Запитую в місцевих, як із цим справляються вони.

– У нас на подвір’ї стоїть 3-кубовий металевий бак, який ми ще у

80-х придбали під солярку для опалення будинку. Туди ми із сім’єю й скидаємо відходи, які не можна спалити чи згноїти на городі, – розповідає 65-річний Михайло. – А раз на рік наймаємо трактора, разом із зятями розвантажуємо той бак і вивозимо сміття.

Але річ у тім, що не в усіх є такий «чудо-бак», зяті у поміч, а найчастіше – бажання вивезти оте сміття у відведене для цього місце (якщо таке в селі є). Останній фактор чи не найвагоміший. Куди ж простіше не скитатися із тими мішками в пошуках санкціонованих сміттєзвалищ, а викинути своє «добро» десь присмерком у лісок, до якого рукою подати, або ж десь у кущі на сусідній вулиці. Головне, щоб біля свого обійстя були чистота та порядок, а про «нічийну територію» нехай подумає той, кому це потрібно (якщо такий, звичайно, знайдеться).

«НІЧИЙНИЙ» БРУД ВІДСОРТУЄ ДНІСТЕР

Про страшні наслідки того, в що виливається брудна людська безвідповідальність, розповів нам директор НПП «Подільські Товтри» Леонтій ГАСЮК.

У ЧОМУ ПОТОПАЄ РАЙОН ЩОВЕСНИ?– Усе сміття, що накопичується впродовж літнього, осіннього і зимового періодів на узбіччях чи схилах, із таненням снігу сходить у невеличкі потічки та ріки. А ті, в свою чергу, несуть весь бруд (це переважно пластикові пляшки та поліетиленові пакетики) в Дністер. Під час льодоходу вода в річці піднімається на досить високий рівень, але згодом він знижується – і на заплаві залишаються 5-6 метрів суцільного пластику з пляшок, – каже Леонтій Семенович. – І найжахливіше, що такий «шлейф» тягнеться не на один кілометр. От, скажімо, пологий берег біля Гринчука розлігся вздовж 11 км і весь забруднений. Така сама ситуація біля Каветчини, в районі Великої Слобідки. Загалом це близько 40 кілометрів.

Тому сьогодні дуже гострою є проблема утилізації відходів. Ми вже півроку вивчаємо роботу спеціальної установки для піролізу (розчинення вогнем). Її суть полягає в тому, що в результаті переробки твердих відходів утворюється і газ. Але біда в тому, що вона коштує близько 2 млн. доларів. Такого ані міський, ані районний, ані обидва вкупі бюджети не потягнуть.

Також розглядали варіант, щоб ці пляшки сортувати і здавати. Але на прийомні пункти їх потрібно відбирати за кольором, відкручувати кришечки і мити. Це теж дуже кропітка і невдячна робота.

Виходить, усе, що можна зробити, – це зібрати і вивезти сміття. Але знову ж таки, якщо взяти ці забруднені площі й збити докупи, то вийде загалом близько 150 га землі, встеленої пластиком і целофаном. І щоб це все прибрати, потрібні люди, техніка тощо. Ми намагаємося прибирати, але переважно місця, де люди масово відпочивають: Бакота, Сокіл, Цвіклівці, Велика Слобідка, але ж плачевна ситуація по всьому схилу Дністра.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: НЕМАЄ ЧИ Є?

Та що там схили Дністра, от так повільно, але впевнено маса екологічно брудних «окупантів» входить на наші чисті землі. А ми всі, як ведеться в Україні, піднявши руки вгору від немочі протистояти, шукаємо відмовки та виправдання, чому ж так відбувається: бо в районному і сільських бюджетах немає грошей на контроль цієї проблеми, у селян немає можливості цивілізовано збувати відходи, у відпочивальників, втомлених від відпочинку на природі, немає сил за собою прибрати і так далі. І як цьому зарадити, ніхто не знає. А насправді вихід із ситуації лежить на поверхні: замість сотні отих «немає» залишати лише останню букву цього слова – «є». Бо ж є варіанти: якщо не скидати, де заманеться, сміття, воно не зійде разом зі снігом до Дністра, і тоді не доведеться прибирати гектари забруднених схилів. Якщо примусити себе не викидати пакет із використаними памперсами у лісі, а таки дотягнути ще з кілометр до сміттєзвалища за селом, то вже завтра не доведеться прогулюватися з дітьми в лісі, переступаючи через купу лайна. Або ж якщо сільським можновладцям таки спробувати домовитися із власником трактора, який раз на рік вивозить сміття з подвір’я Михайла, і селянами, то, можливо, отой одинокий випадок міг би перерости в систематичне прибирання території? А кому невтямки, що смітити, де заманеться, не можна, нагадаємо, що в нашій країні Є закони, за порушення яких можна понести відповідальність. Так, Постанова Кабміну №541 гласить, що за кожну покинуту річ, банку, пляшку, тару потрібно буде сплатити 16 грн. І якби відповідні органи взялися за контроль виконання цих законів, то, можливо, і проблем би поменшало, і грошей у державній скарбниці побільшало, і не довелося б кулаками махати тоді, коли вже надто пізно.