ЧИ ПОВЕРНУТЬСЯ ЧОВНИ ДО КАМ’ЯНЦЯ?

Перспектива – річ чудова, але ніхто не хоче, щоб вона була вічною. Каньйон річки Смотрич захоплює всіх, хто потрапляє на Новопланівський міст. А от потрапивши в сам каньйон, зачаровує далеко не все. Хоча потенціал для відпочинку і туризму в цьому місці величезний – наочно це довели ще кілька десятків років тому.

РОЗЛОГІ ВЕРБИ І РИБАЛОЧКИ

Про те, що нашим каньйоном можна було б водити екскурсії, говорять давно. Для цього його насамперед варто привести до ладу. Простіше поки з мандрівками самим Смотричем. Але якщо екскурсійний БРДМ завдає річці непоправної шкоди, то прогулянки на човнах і екологічніші, і цікавіші.

– Наш каньйон дуже живописний, – каже досвідчений любитель туризму, викладач ПДАТУ Володимир Кроль. – Особливо це відчувається, коли цвіте бузок або верби, які нависають над річкою, – аромат просто неповторний, над головою – птахи. Іволг не кожен бачив у місті, а тут вони пурхають просто над тобою, чимало літає рибалочок, не менш яскравих за папуг. З річки можна побачити і сфотографувати куточки міста з такого цікавого ракурсу, якого на суші не знайдеш. Але, на жаль, вистачає тут і бруду, пляшки плавають навіть у річці.

Сплавлятися Смотричем навколо Старого міста після зливи чудово, а от у бездощовий період – проблематично. А ще з боку Лебединого озера чимало бруду змивається в річку і перегороджує русло. Це місце в Смотричі треба розчистити, бо там скоро будуть жаби квакати – таке лякає і не прикрашає нашого міста.

Було б добре створити в нас човнову станцію. Колись на одному тернопільському туристичному сайті знаходив пропозицію проведення екскурсії на байдарках нашим каньйоном у районі Старого міста. То чому ж Тернопіль це робить, а ми ні? Сплаву перешкоджає гребля ГЕС, але спуститися з мікрорайону до греблі можна без жодних перешкод, адже мости збудовані так, що човни проходять під ними.

До речі, нещодавно частина Смотрича, де можна проплисти на човні, скоротилася ще більше. Під мостом біля Польської брами впоперек річки протягнули каналізаційну трубу. Раніше тут нерідко веслували, але економічний інтерес переважив.

ГРЕБЛЯ ЧЕКАЄ НА ЗАСУВИ

Складно повірити, що всередині минулого століття Смотрич був просто обліплений човнами. 50-60-ті роки, коли в каньйоні на південь від Новопланівського мосту була човнова станція, а неподалік Карвасар – пляж, досі пам’ятають люди старшого віку. Збудована за чималі кошти гребля значно підняла там рівень води, тож це були улюблені місця відпочинку кам’янчан. Часто вільного човна не залишалося.

– Човнову станцію свого часу закрили через те, що на вулиці Річній жило багато людей, – розповідає 74-річний інженер-механік, лаборант ПДАТУ Анатолій Паціоркевич. – Тут був дуже великий каналізаційний злив у Смотрич – купатися в такому бруді санстанція не дозволила. Тому й спустили воду знову.

Технічно відновити це водосховище не складно. Бетонні блоки греблі залишилися, треба тільки встановити засуви, опустити їх і набрати води. Колись вода у Смотричі піднімалася до рівня хиткої кладки, що під Новопланівським мостом. А щоб не сталося підтоплення, достатньо відкрити шлюзи і спустити воду.

Питання відновлення водосховища із човновою станцією вже порушувалося. Зокрема, і головою НГО «Товариство подільських природолюбів та природодослідників» Людмилою Любінською.

– 2007 року ми розробляли програму рекреаційного використання Смотрицького каньйону, і там було передбачено відновлення човнової станції, – каже Людмила Григорівна. – Це мали б бути тимчасові будівлі, адже в каньйоні заборонено встановлювати споруди, які змінюють стан прибережної смуги. Але на цей проект не вистачило фінансування.

Звісно, спочатку треба провести обстеження стану річки. Але навіть при помірно забрудненій воді тут можна було б не купатися, а лише плавати на човнах чи водних велосипедах.

ПАРИЖ БИ ВІДПОЧИВАВ

Наш каньйон видається ідеальним місцем для пляжного відпочинку. По-перше, тут тепліше, оскільки сонячні промені, відбиваючись від земної поверхні в бік скель, повертаються назад. По-друге, каньйон захищений від вітру, і, по-третє, в такій живописній місцевості відпочивати вдвічі приємніше. Але найбільша проблема – екологія. Бо якщо в Смотрич і далі зливатимуть помиї та каналізаційні стоки, то всі його принади зрештою зійдуть нанівець.

Як до ідеї відродження в каньйоні пляжу ставляться у міськрайонному управлінні ГУ Держсанепідслужби в Хмельницькій області, «ПОДОЛЯНИН» поцікавився в її начальника Олега Керничного:

– Якість води і грунту в каньйоні потрібно досліджувати, – каже Олег Володимирович. – Але для облаштування пляжу є й інші обов’язкові вимоги: наявність туалетів, сміттєвих баків, питних фонтанчиків, тут необхідно періодично замінювати пісок. Тому дуже важливо, хто буде відповідальним за цей пляж? Якщо такої юридичної чи фізичної особи не знайдеться, то й пляж не відповідатиме вимогам.

Востаннє екологічний моніторинг води річки Смотрич проводився 2012 р. на замовлення департаменту ЖКГ міськради. На момент дослідження її якість у межах зон масового відпочинку відповідала вимогам санітарних норм і правил до води комунально-побутового призначення, що протікає територією населеного пункту. Але не все так просто.

– Давайте розгорнемо географічну карту, – аналізує провідний еколог міста Тетяна Душанова. – Знайдемо на ній нашу річку і поглянемо, який шлях долає вона від витоку поблизу Хмельницького до нашого міста. Це десятки кілометрів через безліч населених пунктів. У кожному з них несвідомі громадяни засмічують береги, скидають стічні води з присадибних ділянок, влаштовують септики в кількох метрах від берега річки. З частиною забруднень річка справляється сама (водній системі властиво самоочищатися), частина розбавляється. Але в Смотричі об’єм води невеликий, тому самоочищення менш ефективне. Тобто, гарантувати якість води неможливо. В одну мить вона може бути умовно чистою, а через хвилину хтось її забруднить.

Визначено, що в межах міста Смотрич найбільше забруднюється в районі електростанції, куди свої води привносить хімічно та біологічно забруднена притока Дібруха. Але човнова станція, якщо її відновити, розташовуватиметься вище за течією, поза негативною дією. До того ж у тій зоні стінками каньйону стікають природні джерельні води, завдяки яким вода річки розбавляється, підвищуючи свою якість. Прогулянки на легких веслових човнах тут, на мою думку, не нестимуть хімічної чи біологічної небезпеки, а от про купання цього не скажеш.

До речі, переглядаючи давні фото Смотрицького пляжу, на думку приходить Париж, де 12 років тому мер міста Бертран Деланое вирішив облаштувати пляжі на річці Сена. На узбережжя річки завозять тонни піску, встановлюють парасольки, лежаки, і впродовж одного місяця «паризька рів’єра» заохочує мешканців міста та туристів позасмагати на сонечку (умов для купання там теж немає – річка закута в бетон). Але все ж, думаю, в Кам’янці пляжі виглядали б значно ефектніше.

І ЗНОВУ ПРО НАБОЛІЛЕ

На жаль, чимало людей спускаються в долину річки через зовсім інші «принади». Прогулюючись каньйоном, уже звично бачити скрізь купки сміття – так би мовити, незмінний декор нашої перлини. І ні «триста спартанців», ні свідомі природолюби поки не можуть щось змінити. З приводу того, чого більше не вистачає: смітників чи глузду в голові, ще можна посперечатися.

– Це все наша культура, – вважає Володимир Кроль. – Коли прибирали в каньйоні, до нас підійшов місцевий житель і сказав: «Ще он там є сміття, приберіть!». Ми у нього запитали: «А ви не хочете до нас приєднатися?». А він: «Ні-ні!», розвернувся і втік. А ми ж мало не під його хатою прибираємо.

Це наше місто, тож ми готові ще не раз приходити прибирати, але має бути якийсь контроль, аби не смітили. Тут же не складно підловити когось на гарячому. Тим більше, що чимало сміття викидають місцеві жителі. Дали б кілька штрафів, то, може, хоча би боялися смітити.

P.S.: Наш красивий Кам’янець може стати ще красивішим. Дехто вважає, що привабливішим він був саме тоді, коли Смотричем курсували десятки човнів. Тож, можливо, саме час задуматися не лише кожному з нас, але й потенційним інвесторам?