Субота, 24 Жовтня 2020 р.
25 Вересня 2020

БЕЗ ВІДВІДУВАЧІВ КВІТНУТИ ВАЖКО

1 жовтня – ботанічному саду 90 років


1 жовтня – 90 років Ботанічному саду!

9.00-18.00 – святкова фотозона «Ботанічному саду – 90!»
9.30-10.00 – екскурсія Ботанічним садом
10.00-17.00 – виставка-ярмарок кімнатних рослин із колекції Ботанічного саду (при вході в ботсад)
10.00-11.00 – конференція «Ботанічний сад: вчора, сьогодні, завтра» (літня тераса)
11.00-11.30 – закладання ділянки реліктових рослин
(територія саду)
12.00-13.00 – дегустація фіточаїв (літня тераса)
14.00-18.00 – екологічний квест «У пошуках цвіту папороті»
18.00-20.00 – святкова розважальна програма (територія саду).

* У програмі можливі зміни залежно від карантинної зони, в якій перебуватиме місто.


Біля водойми особливо затишноПовітря, яким не надихаєшся, ексклюзивні рослини з усього світу, мегакруті фотозони, яким немає рівних, скажімо, біля красунь сакур чи серед сотень найрізноманітніших жоржин, або ж біля хлібного дерева чи супер­унікальних пальм, ніби ви перебуваєте десь у тропіках. А яка благодать біля місцевого ставочка… Від такої кількості краси і цікавенної інформації перехоп­лює дух. Емоції переповнюють.
І по таку величезну порцію позитиву не треба їхати деінде, все це є в нас, в місцевому Ботанічному саду, який у жовтні відзначатиме 90-ліття.

Напередодні свята ювіляр по-новому про себе заговорив, із молодечою силою кличе туристів, а показати таки має що. Загальна площа Ботанічного саду складає 17,5 га, і на кожному з них знайдете щось цікаве, рідкісне, прекрасне. Особливо актуальним наш ботанічний стає в часи, коли активно заговорили про внутрішній туризм, коли важко виїхати за кордон, але чимало тамтешньої дивини можна зустріти вдома, в рідному Кам’янці-Подільському, на вул.Лесі Українки, і навіть незважаючи на погоду чи пору року.

ГРАНДІОЗНІ ПЛАНИ ВЕЛИЧНОГО БОТСАДУ

– Здавалося б, сухі дані, а скільки роботи, скільки краси за всім цим стоїть: колекція дерев і кущів, яка представлена 500 видами, сортами і формами; тропічних і субтропічних рослин – 410 видів; раритетних – 40 видів; лікарських й інших корисних рослин – 110 видів; одно-, дво- та багаторічних рослин нараховується 380 видів, – перераховує директорка Центру виховної роботи і соціально-культурного розвитку ПДАТУ Альона КУЗЕМА. – На жаль, на деякий час Кам’янець-Подільський ботанічний сад загальнодержавного значення Подільського аграрно-технічного університету випав із когорти популяр­них туристичних родзинок Кам’янеччини, а дарма, адже порох у порохівницях у нас є, маємо чим здивувати і зацікавити не лише туриста, а й пересічного кам’янчанина, який звик до краси. Запрошуємо приходити до нас родинами, насолоджуватися сімейним відпочинком серед екзотичних рослин. Звісно, в нас не все ідеально, але працівники саду взяли курс на вдосконалення, спільними зусиллями ми не лише збережемо те, що маємо, але й покращимо і розвинемо. Будуть відвідувачі – буде розквіт.
Такої ж думки і директор Ботанічного саду, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Михайло ХОМОВИЙ.
– Коронавірус завдав непоправної шкоди здоров’ю та економіці людства. Ботанічний сад також
потрапив під роздачу. Якщо раніше до нас приїжджали школярі, вихованці садочків не лише з нашого міс­та та району, а й сусідніх областей, фотографувалися молодята з гос­тями, то цьогоріч ми забули про галас на наших ділянках. Але не втрачаємо оптимізму і, попри все, чекаємо відвідувачів. У планах – завозити нові рослини, яких ще немає, облагородити теплиці, оранжерею. Поміж іншим, якщо кам’янчани мають цікаві екземпляри і могли б із нами поділитися, були б раді такій співпраці. До речі, частенько обмінюємося рослинами з колекціонерами, а також колегами з інших ботанічних садів країни. І надалі працюємо над розмноженням тих екземплярів, які маємо. На жаль, не всі вдається виростити, іноді наш клімат, умови для них не підходять, але наші спеціалісти, попри все, роками займаються такою важкою і клопіткою працею – інтродукцією та акліматизацією рослин у нашому середовищі. Адже маємо їх з усіх куточків світу. Нині у структурі Ботанічного саду функціонують лабораторії дендрології, флори та рослинності, а також декоративного квітникарства. Створили сад сакур, розпочали роботу над створенням саду магнолій. Заклали ділянку, де висаджено близько 90 сортів жоржин.

ТРОПІКИ ПОСЕРЕД МІСТА

В оранжереї завжди літоУсі ці напрацювання Михайло Миколайович демонструє під час екскурсії гектарами краси та ексклюзиву. Як же солодко пахнуть тут троянди, їх десятки відтінків, сортів та видів, виграють на сонці своєю красою і модниці жоржини. А яке тут чисте й свіже повітря, могутні дерева: гінкго білоба, дуби, кипариси, смереки та сотні інших – оберігають від шкідливих викидів в атмосферу і створюють особливий осередок, наповнений киснем.
Родзинка ботсаду – оранжерея, побудована 1936 року. Ось уже майже 40 років працює тут Тетяна Пономаренко. Нині вона заввідділом флори і рослинності. Тетяна Михайлівна одразу ж веде до рослин, які першими завезли до ботсаду, це великі паль­ми хамеропс та вашингтонія, а також могутня монстера. Вони, напевно, й досі пам’ятають, як ботанік Нестор Гаморак завозив на невідому для них Кам’янеч­чину нові й нові рослини з усього світу.
– Пальма хамеропс лише в нас із 1936 року, але привезли її не живцем. Тому можна впевнено говорити, що столітній ювілей вона вже відсвяткувала. Наш клімат не надто їй подобається, взимку в оранжереї не так тепло, як їй хотілося б. Усе ж тропічні пейзажі маємо. Постійно висіваємо насіння наших екзотів, проростає половина, а виростають повноцінними рослинками лише одиниці. Драцени в наших умовах цвітуть, дають плоди.
Маємо і таку цікаву рослину, як хлібне дерево. Воно належить до родини фікусів. Подивіться на його стовбур, у природі таке більше ніде не побачите, складається враження, що він створений із декількох рослин. В Індії плоди Експозиційна ділянка (гірка)цієї рослини – другий хліб. Якщо у господарстві є два-три дерева, то сім’я забезпечена харчами. Його плоди подовгуваті, нагадують наш середній батон. Але, щоб споживати, його треба приготувати, практично можна порівняти з нашою картоплею.
Кожна рослинка дбайливо під­писана: які ж тут бегонії, агава американська, ауракалія, а яке кавове дерево, колекція сукулентів, колекція бодей. Її, до речі, колеги-ботаніки з інших міст називають чи не єдиною в країні. А насіння кобеї наші спеціалісти виписували, аби на власні очі побачити, що це за рослина. Звична для всіх любителів рослин монстера в ботсаду хоча й скрутилася змійкою, а займає чи не пів теплиці. Аспідістра, або чавунна рослина, витримує заті­неність, засуху, хімічне забруднення, словом, універсальний вазон. Цікавим також є багатоплідник, його саджають біля хра­мів. Працівники ботсаду роз­повідають, що за роки роботи з ним ніколи не бачили на ньому жодного шкідника.
Усіх рослин і не перерахуєш. Важко навіть уявити, скільки це треба знань та вмінь, щоб усе це обійти, прополоти, полити, удоб­рити, захистити від шкідників, розмножити. Бо ж одні люблять тінь, інші – сонце, до вподоби різні види грунтів і добрив, одні рослинки зберігають узимку цибулинами, інші – насінням. Усе-усе це треба знати. І, звісно ж, любити.
На запитання «Чи маєте вдома вазони, напевно, Вам тут їх вистачає з головою?» Тетяна Михайлівна, сміючись, відповідає, що має багато. А ще має мрію – придбати деревце какао.

ЗАЛІЗНІ Й ОКСАМИТОВІ ЕКЗОТИ ОСЕЛИЛИСЯ
В КАМ’ЯНЕЦЬКОМУ САДУ

Експозиційна ділянка деревних рослинЦікавих рослин у ботсаду ще дуже і дуже багато, серед них дуб, в який влучила блискавка, оксамитове, залізне дерево, суга канадська, рідкісні в усьому світі рослини метасеквої, бо вважалися такими, що вимерли, а розмножити їх надзвичайно важко. До речі, її саджанці в нашому ботанічному намагалися виростити десятиліттями і все ж до ювілею закладу висадять декілька екземплярів. Про все це під час екскурсії на вулиці розповідає завідувачка відділу дендрології Наталія Постова. Якщо в оранжереї ти відчуваєш себе, наче в тропіках, то в саду прогулюєшся і дихаєш на повні груди. Дивно, але те цілюще повітря, яке тут усе охоплює, не можна порівняти ні з лісом, ні з горами. Це щось інше: особливе, корисне і настільки екзотичне.
– Колекція відділу дендрології в нашому парку налічує понад 500 видів світової флори. Закладали її з дня заснування саду, – розповідає Наталія Олексіївна.
Свою екскурсію вона починає зі старожилів саду.
– Наше гінкго білоба висаджено 1939 року, родом воно з Китаю. Щороку збираємо його плоди, висіваємо насіння. Дерево відоме своїми лікувальними властивостями, тому по лікувальне листя часто до нас звертаються кам’янчани. Тюльпанове дерево, ще один старожил, квітне щорічно. Правда, розмножити його дуже важко. Наразі маємо всього 11 саджанців, які виростили власноруч. Дуб черешчатий також із 1939 року тут росте. Він може жити до півтори тисячі років, але активно росте у висоту до 120. Тому наш ще молодик у розквіті сил. Щоправда, пережив він чимало. Років 15 тому восени, що не характерно для грози, в нього влучила блискавка. Кору відкинуло далеко, але він вистояв і росте досі, про стихію нагадують лише шрами на стовбурі.
Магнолія Кобус дуже добре адап­тувалася в наших умовах. Ми її вирощуємо зі свого насіння, і рослинки ростуть сильними та пристосованими. Ще одна наша родзинка – оксамитове дерево, вид занесено до Червоної книги України. Шар його кори – до 20 см. Із кори одержують корок. Тому цей вид практично і винищили. А в нас він є.
Тюльпанів багато не буваєНаш екскурсійний маршрут пролягає і повз ділянку рідкісних рослин, які зникають. У колекції нашого ботсаду приблизно 50 видів, занесених до Червоної книги. Серед них молочай волинський, адоніс весняний, пролісок, степовий мигдаль, мо­розники, любка дволиста, лілія лісова тощо.
Розповідає екскурсовод і про колекцію каштанів, чекалкін горіх, який надзвичайно гарно квітне, плоди його їстівні, але якщо їх багато з’їсти – болітиме голова. Вражає клумба з папоротями грунтовими. Виявляється, вони тут і зимують на клумбі.
Найбільше захоплює оповідь про величне дерево метасеквої. Виявляється, до 1964 року вона вважалася видом, який зник.
– Протягом 10 років ми намагаємося виростити її з насіння. Але воно сходить не в перший і навіть не в другий рік. Ми ж виростили три наші метасеквої. І на честь 90-ліття ботсаду висадимо їх у відкритий грунт, – обіцяє Наталія Олексі­ївна.
Незважаючи на те, що в саду ростуть дуже багато красивих рослин, наш ботанічний можна порівняти із не надто красивим, але дуже живучим і міцним деревом – пороття персидське, або залізне дерево. Його деревина настільки міцна, що з неї колись виготовляли гвіздки. Так і наш ботсад, попри всі негаразди, живе, щовесни розвивається і гордо заявляє, що він сильний, могутній своїм надбанням, історією. Він має що показати, розквіт не за горами, з новою силою заявляє про своє життя.