Неділя, 22 Травня 2022 р.
29 Квітня 2022

КЛІЩІ ГОЛОДНІ Й АКТИВНІ

Хоча цьогоріч через воєнний стан на Хмельниччині заборонені походи до лісу, де є загроза отримати укус кліща, втім розслаблятися не можна навіть у місті, адже іксодові кліщі добре почуваються і там. Зустріти цих кровопивць можна в парку, сквері, на будь-якому газоні, тим паче, що найбільш активні вони у квітні – червні та серпні – жовтні.
Фахівці наголошують, що кліщі сидять у траві, на висоті 20-60 см, і лише зрідка потрапляють на невисокі кущові рослини. Небезпечні їхні укуси тим, що вони є переносниками збудників небезпечних захворювань для людини і тварин, зокрема, кліщового енцефаліту, бореліозу (хвороба Лайма), а також хвороби Міямото. Збудники потрапляють в організм під час присмоктування кліща.

ЯК УБЕРЕГТИСЯ ВІД УКУСУ?

Насамперед слід подбати про відповідне вбрання: найбільш безпечним буде одяг світлого кольору з довгими рукавами, бажано вдягнути штани і заправити їх у шкарпетки.
Для захисту можна обробити шкіру й одяг репелентом – спеціальним засобом, що відлякує кліщів, може бути у вигляді аерозолю, мазі тощо. Засіб наносити, дотримуючись інструкції, та не забувати про повторне застосування.
На прогулянці краще триматися ближче до центру стежки і не заходити у траву обабіч: саме там кліщів найбільше.
Оглядати себе та близьких кожні дві години прогулянки. Відчути укус кліща майже неможливо: тварина виділяє анестетичну речовину, що знеболює укус. Потрібен ретельний огляд, оскільки нападником може бути і так звана німфа – молодий маленький кліщ. До речі, коли кліщ чіпляється до одягу, то залишається нерухомим, аж доки людина не припинить рух, сяде чи ляже. Саме тоді нападник починає шукати місце прикріплення до тіла, повільно переміщуючись угору. Цей процес може тривати від 30 хвилин до трьох і більше годин, ба навіть декількох днів.
Після повернення додому треба ще раз оглянути людей і тварин, найкраще це робити при хорошому освітленні. Починати огляд знизу і поступово підніматися вгору: лінія шкарпеток; підколінна впадина; пах; зона грудей; комір сорочки; лінія волосяного покриву на голові, вуха; волосся та шкіра голови, – усе промацати руками.
Одяг слід випрати.

КОЛИ КРОВОПИВЦЯ ПРИСМОКТАВСЯ

Якщо можливо, варто звернутися до лікаря. У травмопункті допоможуть витягти кліща і проконсультують щодо подальших дій. Коли ж поблизу немає лікаря, кліща треба видалити самостійно. Для цього можна використовувати спеціальний пристрій для видалення – кліщосмик, що продається у ветеринарних аптеках. Потрібно притиснути його до шкіри, підсунути під кліща, акуратно розхитати кровопивцю з боку в бік (адже хоботок надійно «зацементовано» в ранці слиною тварини), а тоді повільно викрутити нападника (крутити можна у будь-який зручний для вас бік).
Якщо нема пристрою, добре зарекомендував себе простий спосіб, який, на перший погляд, може здатися дивним, однак він на 100% працює. Слід взяти сірник, змочити сірку, прикласти цією вологою частиною якомога ближче до кліща, і крутити сірником проти годинникової стрілки. Робити це до тих пір, доки кліщ не вилізе. Плюс цього методу в тому, що кровопивця вилазить неушкодженим, тобто разом із хоботком.
А ще можна видалити членистоногого пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, або пінцетом чи петлею з нитки. Витягати поволі, без ривків. Важливо вийняти кліща разом із хоботком. Якщо ж він відірвався, видалити рештки стерильною голкою. Опісля рану змастити антисептиком, а руки вимити з милом.

ЧИ ВСІ КЛІЩІ ЗАРАЖАЮТЬ?

Не всі кліщі переносять збудники небезпечних захворювань, однак їхні укуси можуть загрожувати людині близько 150 недугами. Аби визначити, хвора комаха чи ні, видаленого кліща необхідно помістити у флакон, пробірку, іншу чисту посудину, покласти трохи трави та щільно закрити кришку. В лабораторії лікар-­інфекціоніст дослідить кліща на наявність збудників бореліозу.
Також протягом трьох тижнів людина має спостерігати за станом здоров’я: що­денно вимірювати температуру тіла, а в разі її підвищення чи почервоніння на шкірі, яке продовжує збільшуватися, негайно звернутися до лікаря.

ЗАХИСТ ЧОТИРИЛАПОГО

Укус кліща небезпечний і для тварин, особливо для собак. Ці маленькі чорні паразити передають тваринам такі захворювання, як анаплазмоз, піроплазмоз та бореліоз. Анаплазмоз виявити у собаки відразу неможливо, піроплазмоз вражає внутрішні органи тварини і навіть може призвести до її смерті. Існує щеп­лення лише від бореліозу, яке треба роби­ти раз в рік, але воно не захищає тварину від укусу кліщів, а тільки від хвороби.
Якщо у чотирилапого господарі побачили кліщ, його слід негайно витягнути. Зробити це можна вищевказаними способами. А ще необхідно спостерігати за твариною. Має насторожити, коли улюб­ленець раптом стає сумним, кволим, відмовляється від їжі, у нього підвищилася температура, з’явилося блювання. Тоді треба звернутися до лікаря.
Власники котів і собак мають завчасно обробити підопічних, тим паче, що засобів від кліщів існує безліч. Найдієвіші – таблетки. Також є краплі, нашийники, спреї тощо. Підібрати засіб індивідуально допоможуть ветеринари.

РОЗВІНЧУЄМО МІФИ ПРО ПАРАЗИТІВ

Аби жити, кліщі потребують людсь­кої крові. Не обов’язково. Ці комахи насправді потребують крові, щоб із личинки перетворитися на німфу, а з неї – вже на дорослу істоту. Кров також необхідна, щоб самка могла відкласти яйця. Ці паразити зазвичай харчуються кров’ю хребетних, але переважно лісових тварин (гризунів, птахів і білок), а людей кусають тільки через відсутність кращих джерел їжі. Що цікаво, як правило, досить одного годування на будь-якій стадії. А якщо воно було перерване, то кліщі захочуть закінчити харчування на такій самій живій істоті, на якій і починали його.
Кліщі хворіють на бореліоз (хворобу Лайма). Ці комахи самі не хворіють, вони тільки переносять інфекції, й то не всі. Найбільш відомі хвороботворні мік­роорганізми – це віруси кліщового енцефаліту і бактерії, що викликають хворобу Лайма. Проте кліщі переносять й інші мікроби, що викликають анаплазмоз, бабезіоз, мікоплазмоз і бартонельоз. Ці інфекції досить часто співіснують з патогенами хвороби Лайма, перешкоджаючи діагностуванню та лікуванню.
Паразити зустрічаються тільки в лісах. Насправді вони люблять вологі ліси, особливо змішані та листяні, але є практично скрізь – і в парках, і на міських газонах. Найбільше вони полюбляють перехідні зони між різними типами рослинності, наприклад, край лісу, луки, галявини або місця біля доріг. Багато їх у заростях папороті, бузини і ліщини. Кліщі не люблять сонце, та їм подобається тепло (однак не спека, коли температура вища ніж 25°C) і вологість.
Кліщі активні тільки влітку. Ні, по­теп­ління клімату, особливо м’які зими, призвело до того, що сезон кліщів починається вже у березні й триває до листопада, з невеликою перервою на спекотні літні місяці. Є два піки річної активності: квітень – червень і вересень – жовтень. Протягом дня пік ранкової активності триває від першої роси до полудня, а вечірньої – із 16-ї до темряви. Коли темпе­ратура опускається нижче 4°C, вони впадають у сплячку: ховаються у листовій підстилці та перечікують несприятливі умови.
Паразити живуть на деревах. Правда в тому, що ці членистоногі піднімаються на висоту, не більшу 120-150 см (висота хребта потенційного годувальника). Полюють активно (особливо личинки) або просто очікують на листі та траві, чіпляючись за вподобану хребетну істоту, котра проходить поруч. Можуть стрибнути в бік жертви, хоча швидше будуть триматися (самки) до тих пір, поки вона наблизиться впритул до їхньої позиції, щоби умить кігтиками ніг зачепитися за шкіру, шерсть, одяг. На перед­ніх лапках знаходяться надійні радари (орган Галлера, який сприймає запахи, феромони, тепло, концентрацію вуглекислого газу), тому вони відчувають жерт­ву на відстані. Кліщі розрізняють 40-50 запахів, у тому числі аміак, масляну кислоту, що містяться в поті, та діоксид вуглецю, який знаходиться в повітрі, коли його видихає потенційна жертва. Реагують на зміну температури і вібрації.
Кровопивцю легко виявити на шкі­рі. Це не так, потрібно мати орлиний зір. Кліщ у стадії личинки має розмір 0,5 мм в діаметрі та світло-коричневий колір (майже під колір шкіри). А в стадії нім­фи – розміром із піщинку (1,5 мм), тому добре розгледіти його вдасться тільки під збільшувальним склом. Відсмоктування крові чергує з додатковим впорскуванням слини, яка запобігає згортанню крові та може містити патогенні бактерії й віруси. Личинка споживає кров близько трьох діб, німфа – 5, а дорослий паразит може харчуватися до 11 днів, і коли насититься, аж тоді відпадає.
Якщо витягнути кліща протягом 24 годин, то немає ризику зараження. Жодної гарантії, що оперативне видалення кліща після укусу сприятиме уникненню інфекції. Якщо у слинних залозах кліща містяться віруси енцефаліту, то він передає їх одразу після укусу. Бактерії бореліозу живуть у кишківнику, проте якщо кліщ уже полював до цього і тільки хоче завершити трапезу, вони теж будуть в слинних залозах. Також інфекція міс­титься в екскрементах комахи і може потрапити через рани на шкірі.