ЗНОВУ ВІДЧУТИ СЕБЕ ДИТИНОЮ

Школа – місце, де зустрів перших друзів, покладався на поради вчителів, сприймав усе нове та цікаве.

…Пройшло 6 років з того часу, як я стояла на шкільній лінійці у НВК №3 зі стрічкою «Випускник-2005». Тоді здавалося, що однокласники і вчителі завжди будуть у моєму житті, та минали роки, і зоставалося все менше часу на зустрічі зі шкільними товаришами.

Яким же щастям стала звістка про організацію в нашій школі зустрічі випускників – чудової нагоди повернутися в юнацтво, зустріти тих, з ким ходила одними коридорами, дружила… А головне – з’явилася можливість побачити свого класного керівника та інших учителів.

Було дивно знову опинитися у шкільному дворі, а особливо приємно, що рідна школа зустрічала нас не через звичний вхід із двору, а через парадний. Порадувала й організація свята. На вході нас зустрічали школярі. Ми реєструвалися у «Журналі випускників», де записували відомості про місце свого навчання чи роботи, фотографувалися. Все це заслуга заступника директора з виховної роботи Галини ЛІСОВОЇ, яку ми пам’ятаємо як талановитого педагога-організатора.   

Сама школа теж змінилася: свіжопофарбовані стіни, нові вікна, оновлена актова зала та новий директор – Людмила ПАЛАМАРЧУК, яка привітала нас дуже тепло.   

Шановні учні НВК №3! Щиро рада за Вас, адже Вам пощастило навчатися в гарній сучасній школі, Вас виховують талановиті, мудрі педагоги. Моя порада: будьте уважнішими до шкільних товаришів, чемними з учителями, адже ніколи не знаєш, що готує тобі майбутнє. Хіба ж я могла передбачити, що через 4 роки після випускного зустріну хлопця, з яким навчалася в одній школі, і стану щасливою дружиною, а свого вчителя англійської мови називатиму мамою…   

Щиро дякую адміністрації, педагогічному та учнівському колективам за чудовий вечір спогадів, який вони для нас влаштували. Всіх Вам благ і процвітання! 

Діана ГАФІЧ (БОДНАРЧУК), випускниця НВК. №3.