ЗА ЩО ОБРАЖАЮТЬ ВЕТЕРАНІВ?

31 січня на сесії міської ради сталася прикра подія. Висловлюючи свою точку зору, депутат міськради від партії «Свобода», викладач одного з вишів нашого міста Віктор ПРИТУЛЯК порівняв ветеранів з «цепними псами»…

Ось так він висловив своє ставлення до ветеранів. Це сказав той, кому сьогодні держава, батьки довірили вчити, виховувати молоде покоління, хто повинен їм показувати приклад – нести до людей добре, вічне, світле, позитивне…

Кого ж назвав «цепними псами» депутат? Назвав тих людей, які проливали кров на фронтах Великої Вітчизняної війни, захищаю­чи честь Бать­ківщини, людей, які своєю працею відбудовували зруйновані війною міста і села, людей, яким весь світ вдячний за Перемогу над німецько-фашист­ськими загарбниками.

Ветерани бачили на своєму шляху все, але ці слова викликали здивування: як таке могло трапитися в нашому славному історичному, високоосвіченому місті? Дожилися…

Депутати промовчали. Чому?..

Ми, ветерани, в свою чергу хочемо поставити запитання, чи може бути депутатом міськради людина, яка відкрито зневажає нас, кам’янчан? Ветерани міста заявляють рішучий протест з приводу цієї події і сподіваються, що депутатська комісія з етики скаже своє вагоме слово.

Адже у багатьох депутатів батьки – ветерани, заслужені, поважні люди, якими вони, безумовно, пишаються і про яких можуть довго і охоче розповідати.

Багато з них заслуговують на окрему розповідь, книгу, нарис. Ось взяти хоча би батька відомого керівника, депутата міськради Валерія ГОРДІЙЧУКА. Його батько Григорій ГОРДІЙЧУК – офіцер, героїчно воював, пройшов важкі ви­пробування Великої Вітчизняної війни, нагороджений багатьма бойовими орденами і медалями, за звитяжні подвиги був представлений до високого звання Героя Радянського Союзу. Ветеранська організація міста завжди буде дбати, аби шанували і пам’ятали про таких людей, про їхні подвиги.

Сьогодні дехто хоче забути ті страшні роки, принизити нашу Перемогу, відмінити святкування цієї святої дати. Знищуються пам’ятники, що прославляли подвиг наших воїнів, трапляється зневажливе ставлення до ветеранів війни, фальсифікуються події.

Вся правда тієї війни, якщо взяти наше місто, знаходиться на мікрорайоні Жовтневому, у великих братських могилах, де поховані 85 тис. безвинно замучених людей – жінок, дітей, багатьох з яких нелюди ще живими закопали. В усіх куточках міста є братські могили воїнів-визволителів, де сплять вічним сном сотні солдатів, котрі віддали найдорожче – життя, рятуючи нашу землю від загарбників. Ми про це завжди будемо пам’ятати! У день Перемоги та інші пам’ятні дні будемо вшановувати живих ветеранів, до них ходили і будемо ходити.

Останнім часом наше місто втратило дорогих людей – ветеранів, про кожного з яких можна легенди складати.

Марія ЛЕВИЦЬКА, ветеран Великої Вітчизняної війни, старшина медичної служби, учасник бо­йових дій, інвалід війни 1 групи. З першого до останнього дня війни вона – на фронті. Військові шпиталі були переповнені, тому працювала вдень і вночі. Вона врятувала сотні поранених воїнів, витягаючи їх з поля бою і ризикуючи своїм життям. Взимку, коли морози сягали до -40, не маючи теплого одягу, обмотувала поранених ватою, марлею і до­ставляла в санроту, шпиталь. «Час­то на полі бою ми знаходили спотворені трупи наших воїнів: голі, на тілі вирізані червона зірка, серпи, молоти та інші елементи радянської символіки», – згадувала Марія Тимофіївна.

Вона нагороджена багатьма бойовими орденами і медалями. Скільки добра вона залишила за собою, скільки людей їй вдячні за своє спасіння!

Микола КУШНІР, ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник

у відставці. В Червоній армії з

1937 р. Також пройшов всю війну. Тут не розповідь, тут ціла книга потрібна, аби розповісти про цю героїчну людину.

Нещодавно до ради ветеранів завітав син Миколи Васильовича, досить відомий у місті чоловік, і приніс особисту бібліотеку свого батька-ветерана – унікальні книги на військову та інші тематики, за що ми йому дуже вдячні.

Борис ЛІПМАН, ветеран Великої Вітчизняної війни, митець, педагог, композитор, доцент кафедри музики К-ПНУ ім.Івана Огієнка, Почесний громадянин міста. Про­йшов важкі та небезпечні дороги війни на різних фронтах, де кожен день міг бути останнім. Атаки, десанти, переправи, розмінування – все довелося йому пройти.

Ніхто, жодна поміркована людина і в думці не дозволить собі образити, скривдити людину похилого віку, чи тим паче Ветерана – війни, праці, Збройних сил. Виявляється, може…

Сьогодні в місті нараховується 21 первинна ветеранська організація, яка нараховує 27 тис. людей. Це третина всіх жителів міста, потужна сила, яка бере активну участь у його житті. Сьогодні в нашій країні, як ніколи, точиться багато розмов, лунає заяв і за­кликів політичних партій про злагоду, єдність народу, що є дуже правильним. Ми підтримуємо і завжди будемо сприяти цьому.

А про яку злагоду і єдність може йти мова, коли з високої трибуни на адресу ветеранів міста лунають такі образливі, незаслужені слова?

Ветеранська організація міста в лютому відзначає своє 25-річчя (урочистості з цієї нагоди про­zzzйдуть 10 лютого, о 14.00, в МБК). У різний час організацію очолювали відомі, поважні люди, які багато зробили для самої організації, для ветеранів, для міста.

До цієї дати готується випуск книги про ветеранів Великої Вітчизняної війни. Багато людей не залишилися байдужими і взяли участь у її створенні. Вагомий творчий доробок до цієї книги зробили викладачі та студенти К-ПНУ ім.Івана Огієнка. Це ректор університету, професор Олександр ЗАВАЛЬНЮК, доктор історичних наук, професор Віктор ПРОКОПЧУК, головний редактор газети «Студентський меридіан» Анатолій ГАВРИЩУК, ветеран праці, кандидат сільськогосподарських наук, професор кафедри математики і природознавства Зоя ЗАПОРОЖАН, студентки факультету україн­ської філології та журналістики Катерина БЕНЕРА, Альона ПАЛАМАР, Тетяна БАБІЙ, студентки 4-го курсу цього ж факультету Валентина КОВАЛЬЧУК, Оксана НАТОДОС, Ірина ГРІНІШИНА. А також учні шкіл міста: НВК №8 – Ольга НОВІКОВА, Тетяна ТЕРНАВСЬКА, Богдан МЕТЕЛЬНИЦЬКИЙ, школи-інтернату №2 – Ігор ГОРНИЙ, НВК №9 – Дмитро ШАПОВАЛ та багато інших людей. Вони з великою увагою та повагою до ветеранів виконали свою роботу, за що ми їм дуже вдячні.

На закінчення хочеться навести слова студентки Катерини БЕНЕРИ:

– Про кожного ветерана можна написати окрему книгу, зняти фільм, створити радіопрограму. І хоча з кожним днем колесо історії віддаляє від нас часи Великої Вітчизняної війни, ми не маємо жодного права забути про тих, хто підняв прапор Великої Перемоги. Тож нехай ніколи не заросте стежка до могил солдатів, які загинули в страшних боях, нехай у душах кожного україн­ця вічно горить свічка пам’яті про тих, хто подарував нам мирне небо над головою.

Це золоті слова молодої, розумної української дівчини, за які їй велика подяка! Ці слова ми повинні завжди пам’ятати. Нехай молодому поколінню України випаде щаслива доля!

Від імені ради ветеранів міста,

голова організації Леонтій РОГАЛЬ.