Понеділок, 18 Січня 2021 р.

ЧОМУ МІСЬКА РАДА ЗНИЩУЄ МАЛИЙ БІЗНЕС?

ЧОМУ МІСЬКА РАДА ЗНИЩУЄ МАЛИЙ БІЗНЕС?  Після того, як у січні 2012-го запрацювала спрощена система оподаткування, міська рада приймала рішення щодо відсоткової ставки податку для кам’янецьких підприємців. Найважче було адаптуватися до нововведень у Податковому кодексі підприємцям з І групи, котра повинна сплачувати до місцевого бюджету від 1 до 10% від мінімальної зарплати. Під час сесії міськради підприємці ринку звернулися до депутатів з проханням встановити їм ставку в розмірі 5% від розміру мінімальної заробіт­ної плати, інакше вони просто не зможуть працювати. Депутати відмовилися йти на поступки підприємцям, бо від цього втрати бюджету могли б становити 3 млн.грн. Зрозуміти можна і владу, котра піклується про наповнення міської казни, але й підприємці продовжують наполягати на своїй точці зору. Один з них – юрист Іван МЕЛЬНИК – поділився своїми міркуваннями в листі до редакції. 

З 1 січня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності». Згідно з цим Законом, фізичні особи – підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, поділені на групи.

Перша група – підприємці, які не використовують праці найманих осіб і здійснюють виключно роздрібний продаж товарів на ринках або надають побутові послуги населенню, і обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 150 тис.грн.

Друга група – підприємці, які здійснюють господарську ді­яль­ність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та (або) населенню, виробництво та (або) продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що вони не використовують праці найманих осіб, або кіль­кість людей, які перебувають

з ними у трудових відносинах, не перевищує 10 осіб, а обсяг доходу складає не більше як

1 млн.грн. Законодавець надав право сільським, селищним і міським радам встановлювати для цих підприємців фіксовані ставки єдиного податку: для першої групи платників податку – в межах від 1 до 10% мінімальної заробітної плати, а для другої групи – від 2 до 20%.

Більшість підприємців, які належать до зазначених груп, серед яких є пенсіонери, інваліди, мають незначні доходи в межах прожиткового мінімуму і працюють лише тому, що держава не може забезпечити їм нормального рівня життя. Дохід фізич­-них осіб – підприємців у розмірі 150 тис.грн. чи 1 млн.грн. мають одиниці. Тому законодавець і надав можливість органу місцевого самоврядування підходити диференційовано до визначення фіксованого податку. Разом з тим незрозумілим є рішення Кам’янець-Подільської міськради встановити єдиний податок для підприємців першої групи в розмірі 10% мінімальної заробітної плати (107,3 грн. за місяць), а для підприємців другої групи – 20%, тобто в максимальному розмірі.

Законом передбачено, що максимальний розмір єдиного податку застосовується в разі здійснення платниками першої та другої груп декількох видів господарської діяльності, або господарська діяльність здійс­нюється на території більш як однієї сільської, селищної або міської рад.

Платники єдиного податку першої групи поточного року по­винні сплатити 1288 грн. фіксованого податку, 4572 грн. обов’язкового страхового внеску до Пенсійного фонду, понад 2000 грн. орендної плати за землю при своєму річ­ному доході, що не перевищує 10 тис.грн.

Щодо платників податку другої групи, то міська рада не врахувала обставин, що мають суттєве значення для прийняття за­конного і обгрунтованого рі­шен­ня. Недопустимо порівнювати гос­­подарську діяльність підприєм­ця, який надає послуги населенню, і обсяг цих послуг дорівнює 20-30 тис.грн. на рік, і під­при­ємця, який займається виробництвом товарів або здійс­нює діяльність у сфері ресторанно-го господарства, використовуючи при цьому і найману пра-

цю, а річний дохід може сягати 1 млн.грн. У такому випадку недоцільно застосовувати для категорій цих підприємців однаковий фіксований податок. Для одних, можливо, потрібно встановити мінімальний розмір фік­сованого податку, для інших – се­редню величину, а для деяких – і максимальний розмір єдиного податку. Приймаючи рішення про ви­значення фіксованого податку в максимальному розмірі, міська рада помилково або умисно спрямувала свої дії на знищення малого бізнесу. Я сподіваюся, що міська рада змінить рі­шення, оскільки в іншому випадку слід очікувати, що під­приємці масово будуть припиняти господарську діяльність, а значить, значна сума коштів не надійде до місцевого бюджету. Кому це вигідно?

А чи хоче міська рада знищити малий бізнес? – запитання відкрите. Відповідь повинна надати вона сама.

З 1 січня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності». Згідно з цим Законом, фізичні особи – підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, поділені на групи.

Перша група – підприємці, які не використовують праці найманих осіб і здійснюють виключно роздрібний продаж товарів на ринках або надають побутові послуги населенню, і обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 150 тис.грн.

Друга група – підприємці, які здійснюють господарську ді­яль­ність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та (або) населенню, виробництво та (або) продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що вони не використовують праці найманих осіб, або кіль­кість людей, які перебувають

з ними у трудових відносинах, не перевищує 10 осіб, а обсяг доходу складає не більше як

1 млн.грн. Законодавець надав право сільським, селищним і міським радам встановлювати для цих підприємців фіксовані ставки єдиного податку: для першої групи платників податку – в межах від 1 до 10% мінімальної заробітної плати, а для другої групи – від 2 до 20%.

Більшість підприємців, які належать до зазначених груп, серед яких є пенсіонери, інваліди, мають незначні доходи в межах прожиткового мінімуму і працюють лише тому, що держава не може забезпечити їм нормального рівня життя. Дохід фізич­-них осіб – підприємців у розмірі 150 тис.грн. чи 1 млн.грн. мають одиниці. Тому законодавець і надав можливість органу місцевого самоврядування підходити диференційовано до визначення фіксованого податку.

Разом з тим незрозумілим є рішення Кам’янець-Подільської міськради встановити єдиний податок для підприємців першої групи в розмірі 10% мінімальної заробітної плати (107,3 грн. за місяць), а для підприємців другої групи – 20%, тобто в максимальному розмірі.

Законом передбачено, що максимальний розмір єдиного податку застосовується в разі здійснення платниками першої та другої груп декількох видів господарської діяльності, або господарська діяльність здійс­нюється на території більш як однієї сільської, селищної або міської рад.

Платники єдиного податку першої групи поточного року по­винні сплатити 1288 грн. фіксованого податку, 4572 грн. обов’язкового страхового внеску до Пенсійного фонду, понад 2000 грн. орендної плати за землю при своєму річ­ному доході, що не перевищує 10 тис.грн.

Щодо платників податку другої групи, то міська рада не врахувала обставин, що мають суттєве значення для прийняття за­конного і обгрунтованого рі­шен­ня. Недопустимо порівнювати гос­­подарську діяльність підприєм­ця, який надає послуги населенню, і обсяг цих послуг дорівнює 20-30 тис.грн. на рік, і під­при­ємця, який займається виробництвом товарів або здійс­нює діяльність у сфері ресторанно-го господарства, використовуючи при цьому і найману пра-

цю, а річний дохід може сягати

1 млн.грн. У такому випадку недоцільно застосовувати для категорій цих підприємців однаковий фіксований податок. Для одних, можливо, потрібно встановити мінімальний розмір фік­сованого податку, для інших – се­редню величину, а для деяких – і максимальний розмір єдиного податку.

Приймаючи рішення про ви­значення фіксованого податку в максимальному розмірі, міська рада помилково або умисно спрямувала свої дії на знищення малого бізнесу. Я сподіваюся, що міська рада змінить рі­шення, оскільки в іншому випадку слід очікувати, що під­приємці масово будуть припиняти господарську діяльність, а значить, значна сума коштів не надійде до місцевого бюджету. Кому це вигідно?

А чи хоче міська рада знищити малий бізнес? – запитання відкрите. Відповідь повинна надати вона сама.

Іван МЕЛЬНИК, юрист.