«ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ…»
Однією з найпопулярніших рубрик нашої газети є рубрика «Нам пишуть». Нерідко редакція стає останньою інстанцією для людей, котрі втратили надію вирішити болючу проблему. Пишуть нам мешканці Кам’янця і сіл району, гості міста і навіть депутати міськради. Добірку таких листів і заміток, написаних на основі звернень читачів «ПОДОЛЯНИНА», ми і публікуємо сьогодні.
ОСТАННЯ НАДІЯ
«Шановна редакціє, звертаємось до Вас з листом-проханням про допомогу!
Ми пережили таку снігову зиму, таке бездоріжжя. Сподівалися, що з настанням сухої погоди наше районне керівництво хоч трохи відремонтує дороги, які перебувають у жахливому стані, зокрема, дорога від с.Жовтневе до с.Врублівці. Хоча би раз проїхали нею і зробили якісь висновки.
Ця дорога з’єднує місто з базами відпочинку на Дністрі. Нею користуються як мешканці сіл, так і відпочивальники, туристи. А тепер уже їдуть гості із зарубіжжя.
Це ж ганьба, а не дорога! Якщо в районі немає коштів, підключіть до ремонту доріг сільради, олігархів, які забудували котеджами береги Дністра. Хоча би ямковий ремонт зробили тільки асфальтом, а не щебенем, поки суха погода.
Зі звіту голови РДА Михайла Желізника ми нічого втішного не почули. Тому дуже просимо нашого депутата Володимира Мельниченка втрутитися в цю справу – може, хоч щось зроблять для людей. Тільки на нього в нас надія. Володимир Володимирович допомагає і місту, і району в багатьох питаннях. Сподіваємося, що і в цьому питанні допоможе. Наперед вдячні.
Просимо надрукувати наш лист і відповідь на нього в газеті.
З повагою, мешканці сіл Слобідка-Кульчієвецька, Баговиця, Врублівці: Іван Мельник, Михайло Гуменюк, Петро Пастух».
По коментар ми звернулися до народного депутата України Володимира МЕЛЬНИЧЕНКА, який нам повідомив таке:
– Я усвідомлюю, що однією з найбільш нагальних проблем у місті та районі на сьогодні є стан доріг. На жаль, фінансування на ремонт не вистачає. Тому головне завдання – знайти кошти. Особисто для мене пріоритетним є винайдення ресурсів для капітального, а не ямкового ремонту. Як депутат, докладу максимум зусиль, аби добитися виділення коштів для нашого округу. Але, відверто кажучи, це питання не можна розв’язати за півроку, потрібно роки два.
Для вирішення проблеми наших доріг я вже провів низку зустрічей із керівництвом Хмельницької ОДА та Укравтодору, а 21 травня зустрічався із першим віце-прем’єр-міністром Сергієм АРБУЗОВИМ. Усі з розумінням ставляться до цього болючого питання, та поки що отримати швидке покращення стану доріг неможливо. Але планую, що до 2015 року ми таки зможемо привести в нормальний стан максимальну кількість доріг: як центральні магістралі, так і дороги другорядного значення.
ПО КЛУМБАХ, ЯК ПО АСФАЛЬТУ
Нещодавно до редакції зателефонував чоловік, який чимало років не був у рідному Кам’янці. А приїхавши до свого двору, вжахнувся від побаченого: відсутність ліхтарів, засміченість, вирубані дерева, скалічені клумби, розбитий асфальт… Адреса цього двору – Гагаріна, 48. Той самий двір, де вже декілька років не вщухають скарги, і про який неодноразово писав «ПОДОЛЯНИН».
Майже два роки тому жителі цього двору вже писали колективну скаргу на ім’я міського голови: «…наше подвір’я стало автостоянкою для міні-готелю та рефрижераторів і вантажних авто, які розвантажують товари в магазини на вул.Соборна. Бордюри побили і розібрали, асфальт розбили, стовпи для білизни побили, бо їм треба було проводити тепло та інші мережі».
Жителі отримали відповідь, що справді було виявлено самовільно облаштований майданчик для паркування, і було дано доручення КП «Житловик» облаштувати зелену зону.
Зелену зону більш-менш таки зробили, але чи врятувало це ситуацію? Вантажівки все одно гуркотять під вікнами, а коли одна з них проїхалася по клумбі, пошкодивши насадження, це вже вийшло за будь-які межі. Загострює ситуацію відсутність ліхтарів.
Мешканці двору знову навели на клумбах порядок, хоча й не впевнені, чи довго він там втримається.
ДАІ або не бачить, або не хоче бачити проблеми. То скільки ще скарг треба написати жителям, аби добитися благоустрою в дворі?
Віталій ГОРБУЛЕНКО.
ЗРОБИМО БАГАТО ГАРНИХ СПРАВРАЗОМ
«Усім відомий вислів, що архітектура – це музика, що застигла в камені. В цьому сенсі Кам’янець є однією з найкращих симфоній світової класики. А той неохайний трикутничок, що розташувався між Кафедральним собором і міською Ратушею, був явно фальшивою ноткою.
Тому я щиро вдячний міському голові Михайлу Сімашкевичу, міській раді та всім людям, які долучились до цієї доброї справи і внесли маленьку корективу в цілісний ансамбль.
Нехай наш фонтан не є якоюсь мажорною нотою в архітектурі Кам’янця, нехай він буде лише паузою між двома сильними нотами, але своєю наявністю він забрав ту фальш, яка була. Нашим чудовим містом гуляють багато і мешканців, і гостей, а цей маленький клаптик різав око своєю неохайністю та недоречністю.
Коли будівельники взялися до робіт, у соціальних мережах від імені перехожих з’явилося багато біполярних висловів щодо будівництва. Дехто казав, що влада шукає приводу «відмити гроші», дехто нарікав: «Краще б дороги ремонтували» тощо, а інші схвалювали наміри влади і висловлювали підтримку.
Її яскравим прикладом є вчинок скромного мешканця нашого міста, воїна-афганця, який, дізнавшись, що проводяться роботи з будівництва фонтана, запропонував і сам привіз тонну цементу. Пізніше я дізнався, що це був Анатолій Ціхоцький. А коли він пропонував допомогу, то не представлявся. Просто привіз цемент, відчинив борт авто і сказав: «Це ж для міста. Вивантажуй!».
Незважаючи на зайнятість, міський голова знайшов час особисто познайомитися з безпосередніми учасниками цієї бліц-реконструкції скверу і пригостити їх чаєм та солодощами.
Переймався проблемами будівництва і наш народний депутат Володимир Мельниченко. Він постійно знаходив час, аби поцікавитись, як просуваються справи. І коли дізнався, що надворі накрапає дощ, а люди працюють, аби встигнути до Дня міста, негайно прислав дощовики всім будівельникам, які були на майданчику. І людям стало тепліше й веселіше, можливо, не стільки від дощовиків, скільки від уваги.
І, звичайно, хочеться повторити відомий вислів нашого нардепа: «Зробимо багато гарних справ разом…».
Сподіваюся, що під цим девізом краса нашого міста буде наповнюватись ще багатьма новими та цікавими об’єктами. А у відвідувачів скверу з’являтимуться своєрідні паростки (магдебурзького права) і для особистостей, і для трудових колективів, і для міста загалом.
З повагою, депутат міської ради Євген ОБОДОВСЬКИЙ».
ВИРУБУЮТЬ «ЗАХИСНИКІВ» СЕЛИЩА
Уже місяць жителі пров.Заводський чи не щодня чують скрегіт пилки. Цей звук ріже по-живому, адже важко зрозуміти, чому спилюють дерева, які вони плекали чотири десятиліття? Саме цей факт спонукав їх написати звернення на ім’я міського голови Михайла Сімашкевича та до редакції газети «Подолянин», у якому йдеться:
«В середині 70-х років минулого століття педагогічний і учнівський колективи школи №10 під керівництвом Лариси Марковської відгукнулися на прохання жителів селища Смирнова і висадили парк-зону вздовж пров.Заводський. Основне призначення зеленої зони – запобігти шкідливим викидам від діяльності міського сміттєзвалища і асфальтового заводу.
Проте з різних джерел шириться інформація про знищення зеленої зони. Мета – віддати землю під забудову котеджів. Ми категорично проти таких дій місцевої влади – Конституція України гарантує право дихати чистим повітрям. Не відбирайте у нас цього права! Якщо Ви не почуєте нас, ми будемо звертатися по допомогу до гаранта Конституції – Президента України».
Мендерецький Б.А., Оксімчук І.П., Мельник І.П.
(всього 79 підписів).
– Частину цієї земельної ділянки мешканці селища Смирнова використовували під городи, причому незаконно, решту перетворили на сміттєзвалище, – коментує директор департаменту ЖПДІ Олександр БАБЧИНСЬКИЙ. – Тому міська влада прийняла рішення впорядкувати цю територію і виділити земельні ділянки під будівництво. Всі роботи ведуться відповідно до чинного законодавства.
Галина ВЕЛИЧКО.
ЗБЕРІГАЙМО ТЕ, ЩО МАЄМО!
«Наше село Гаврилівці розміщене біля траси, воно гарне і мальовниче. Діють хороша школа, гарний медпункт, пошта, крамниці, церква. Маємо прекрасний стадіон. Проживають тут багато людей.
У село дали гарну маршрутку, якою керує Володимир Іванович Рудзінський. Вона курсує всі рейси без вихідних. Володимир Іванович уважний до пасажирів, допомагає старшим людям, у салоні завжди затишно.
Проте, на жаль, мешканці села іноді ігнорують рейси, тікають, зупиняють інші автомобілі, а свою маршрутку не підтримують. Тож ми звертаємося до них через газету: давайте будемо зберігати те, що маємо!
З повагою, жителі с.Гаврилівці».
…А ПОСИДІТИ НА ЛАВОЧЦІ НЕ ВДАЛОСЯ
Вперше відвідавши Кам’янець-Подільський, громадянин Росії собі залишив враження від міста, а редакції «ПОДОЛЯНИНА» – листа. Полковника у відставці Анатолія Лихошерстова, який живе в м.Ленін-Кузнецький Кемеровської області, до болю стривожила одна з проблем благоустрою нашого міста, про яку він і вирішив написати.
«Я был в вашем городе всего один день, на празднике Дня Победы, проведывал свою спасительницу Ксению Онуфрейко, которая проживает в доме №5 по ул.Космонавтов, – пише Анатолій Петрович. – Она – участница боевых действий и в начале 1945 года работала в госпитале в г.Кенигсберг, а я лечился там после ранения.
Ксения Сергеевна одинокая, она – инвалид, очень плохо ходит, ей 86 лет. Вышла бы на улицу помаленьку, но посидеть НЕГДЕ. Скамейки есть, но…им столько же лет, сколько этому дому, а одна вообще, как говорится, на ладан дышит, другая поломалась и ее выбросили, как сказали соседи. Я хочу вас попросить: пожалуйста, опубликуйте письмо в вашей газете, пусть начальник, который за это отвечает, увидит. Может, совесть у него заговорит. Мне некогда было, потому что я взял билеты на обратный путь, я бы и лично проведал это ведомство».
У департаменті ЖПДІ пояснили: проблема, що втрапила в око іноземному гостю, – одна з когорти «запущених» питань, які мали б вирішуватися ЖЕО ТСЖББ (начальник Юрій НАДОЛЬСЬКИЙ).
– У цього ЖЕО жодна лавка не відремонтована, двори й дитячі майданчики не впорядковані, – каже директор департаменту Олександр БАБЧИНСЬКИЙ. – Мешканці сплачують в ЖЕО гроші, а проблеми не вирішуються. Ми звернулися до правоохоронних органів, аби вони взяли на відпрацювання це ЖЕО.
Тетяна ДИКА.