…НА АДРЕСУ «ПОДОЛЯНИНА»

До редакції «Подолянина» часто звертаються читачі зі скаргами, 

КРІМ АНАЛІЗІВ, НЕСІТЬ ЩЕ МІКРОВЕТ!

Недаремно люди кажуть: «Що з медицини взяти, крім аналізів…». Виявляється, відтепер і їх беруть лише за наявності в пацієнта спеціального пристрою для забору крові. Звісно ж, придбати його кам’янчанин змушений за власні кошти.

– Нещодавно пішла в лабораторію, аби здати аналіз крові. А мені сказали: «Купіть мікровет!» – поскаржилася «Подолянину» пенсіонерка Людмила Миколаївна. – Довелося бігти в аптеку, купувати його за 4 гривні 25 копійок, повертатися назад і знову стояти в черзі. То скажіть: хіба від такого «марафону» тиск не стрибне вгору?! І як часто пенсіонери із мізерної пенсії зможуть здавати аналізи, якщо за все доводиться платити?

Неодноразово схожі скарги доводилося чути і начальнику міськуправління охорони здоров’я Юрію Пливанюку. Ось як він прокоментував ситуацію:

– Наприкінці минулого року для лабораторії міста було придбано два автоматичні гематологічні аналізатори. За них заплатили 274 тисячі гривень. За логікою, це обладнання мало б здешевити послугу, покращити її якість та полегшити життя пацієнту. Натомість 12 лютого до управління охорони здоров’я надійшов лист від головного лікаря міської лікарні Ігоря Войтенка з проханням закупити мікровети, аби ввести в роботу новопридбані аналізатори. Середня вартість одного – 5 гривень. Зважаючи на кількість досліджень крові за рік, міська лікарня просить нас додатково виділити 277 540 гривень. Але чомусь ті, хто писав програму, не зважили на це. Тому нині замість плюса маємо негатив від кам’янчан, які змушені бігти й купувати необхідний пристрій.

Наразі ми переглядаємо структуру і функцію лабораторної служби Кам’янця. В місті є чимало приватних структур, готових робити забори за умови перерахунку від нас коштів, за які наразі утримуємо лабораторну службу. Ми над цим міркуємо. 

ЗАКОН – У ДІЇ, «УПОВНОВАЖЕНІ» – У ШОЦІ

Житель смт Стара Ушиця Василь Горгулько цікавиться, коли можна оформити спадщину безпосередньо в сільський раді, що передбачено новим законом, чинним з 1 січня цього року.

Коментує юрист ТОВ «Агросолюшнс» Віта Горохолінська:

– Законом передбачено, що в селах з’явиться так звана уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування. Відмінено також обов’язкове проведення оцінки майна для спадкоємців першої та другої черги (діти, онуки, рідні брати та сестри, той із подружжя, який його пережив, батьки), а також у разі спадкування майна, яке оподатковується за нульовою ставкою податку.

Тобто, законодавець хотів потішити селян, позбавивши їх необхідності їхати до міста, аби в нотаріуса оформити спадщину. З набуттям чинності закону потрібно лише звернутись із заявою до уповноваженої особи органу місцевого самоврядування в селі чи селищі.

Але не все так просто. Бо, відповідно до закону, особа органу місцевого самоврядування (мається на увазі голова чи депутати місцевого самоврядування) для того, щоб стати уповноваженою особою (замість нотаріуса), повинна: мати вищу юридичну освіту; досвід роботи в галузі права не менше як три роки; пройти стажування в державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса; завершити навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують у системі Міністерства юстиції України; скласти іспит зі спадкового права.

Тож, зважаючи на вимогливий перелік, стати уповноваженою особою досить складно. Не кажучи вже про те, що додаткові права потягнуть за собою додаткові обов’язки.

Сумнівним є і скасування обов’язкової оцінки майна та земельних ділянок, оскільки й досі не було внесено змін до Податкового кодексу України.

Ймовірно, ще не скоро селяни зможуть відчути обіцяну спрощену процедуру. 

ЗЕМЛІ ПОНТОННОГО В РУКАХ ДЕРЖАВИ

Із запитанням про майбутню долю 36 га землі, що колись належала колишньому понтонному полку, до редакції звернулася кам’янчанка Світлана Бондаренко.

«Восени там вирізали дерева, – пише читачка в листі. – Потім сталася пожежа (дехто вважає, що невипадково), а нині знову ріжуть дерева. Там гарна територія, де можна погуляти з дітками, подалі від пилу та загазованості».

Відповідно до документів, власником будівель і земель колишнього понтонного полку є Міністерство оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці.

– Жодного дерева на території військового містечка не зрізано, – коментує начальник Кам’янець-Подільської дільниці Валерій Зелінський. – Ми проводимо лише санітарне очищення території – зрізаємо гілля, що розрослося, та кущі-самосади. Із дозволу начальника КЕВ, допомагають нам працівники «Міськтепловоденергії», котрі забирають деревину на паливо для нових котелень.

А ось подальша доля військового містечка в руках держави, бо цю територію включено до переліку на відчуження. Але наразі постановою Кабміну військові об’єкти відчужувати заборонено. Не передбачено тут і розміщення військової частини, бо для її облаштування потрібні чималі кошти.

Торік депутати міської ради спільно з організацією учасників АТО писали звернення до Міністерства оборони з проханням передати їм землю під забудову житла для учасників АТО. Якщо справа зрушиться з місця, посадові особи КЕВ підтримають це рішення. Але, ймовірно, робитимуть це тоді, коли в країні завершиться особливий період.

КУДИ ЙДУТЬ БЛАГОДІЙНІ ВНЕСКИ?

У «Подолянині» від 15 січня ц.р. було надруковано статтю «Платити не можна відмовити», в якій ішлося про те, що в дитячій поліклініці батьків просять платити благодійні внески. Куди їх витратили, звітувала головний лікар поліклініки Тетяна Очеретенко.

А нещодавно до редакції надійшов лист від пенсіонерки Кулибаби. Читачка не може зрозуміти, чому левову частку зібраних грошей використали на закупівлю миючих засобів і канцтоварів: «…4293,76 грн. – на моющие средства, 3499 грн. – на бланки (все справки за отдельную плату), 4259,75 грн. – на канцтовары. Что так можно мыть, писать и рисовать? А на ЛОР-аппарат всего 2500 грн., кардиоэлектроды – 285 грн. Разве родители сдают деньги на бытовую химию, бланки, статистическую отчетность и канцтовары?».

Натомість головний лікар міської дитячої поліклініки Тетяна Очеретенко запевняє, що розподіл і використання благодійних внесків визначає рада трудового колективу, а інформація є прозорою для всіх.

– Благодійні внески і пожертви від юридичних та фізичних осіб бюджетним установам, зокрема і нашій поліклініці, забезпечують якіснішу роботу, – коментує Тетяна Юхимівна лист кам’янчанки. – У своїх діях керуємося відповідними законодавчими документами. Збирання і використання благодійних внесків перевіряють контролюючі служби. Міська дитяча поліклініка отримує внески від кам’янчан на рахунок Приватбанку, і ми щиро вдячні небайдужим за посильну матеріальну допомогу. До того ж адміністрація, рада трудового колективу, профспілковий комітет, медична рада, протиепідемічна комісія міської дитячої поліклініки готові розглянути пропозиції пенсіонерки Кулибаби щодо використання благодійних внесків. 

Галина МИХАЛЬСЬКА.

ПРИЙШОВ НА УРОК – УСМІХНИСЬ!

У «Подолянині» від 29 січня ц.р. надруковано статтю «Як шкільна тема псує нервову систему». Своє бачення проблеми у листі до редакції виклав кам’янчанин із багаторічним педагогічним досвідом Олег Манжуловський. Подаємо витяги з відгуку, який автор назвав «Поезія людської душі».

«Дозволю собі з позиції 58-річного педдосвіду висловити дружні й щирі слова моїм шановним колегам, батькам, дітям. Журналісти визначили багато причин, а також наслідків, що призводять до нервових перевантажень дітей.

Із власного досвіду я зрозумів, що учнів не варто обтяжувати, на заняттях треба давати тільки основу, виділяти головне, важливе, потрібне у житті. Згадую, коли викладав, у думках постійно були закарбовані слова шановних наставників: «Учителю, прийшов на урок – усміхнись! Закінчилося заняття – мають усміхатись діти. І не тому, що почули дзвінок, а тому, що їм було цікаво».

Детально розповідає Олег Феофанович і про улюблених учителів, які стали для нього взірцем професіоналізму, любові до предмета. Він вражений їхнім умінням передати цю любов вихованцям.

Наприкінці листа автор виділив червоним такі слова: «Якщо ти – поет у душі, любиш свою професію, поважаєш дітей, думаєш, дбаєш, мислиш, то це і є справжнє людське щастя!». 

МИ ВРАЖЕНІ ТА ОБУРЕНІ

До редакції надійшов лист-звернення на захист лікаря сімейної медицини с.Кам’янка Наталії Нікітіної, яку згадали в сюжеті передачі «Стосується кожного» на телеканалі «Інтер».

«Коли ми 2 лютого по телевізору в передачі «Стосується кожного» побачили сюжет, у якому згадано Наталію Нікітіну і звинувачено в нечуйному і непрофесійному ставленні до хворого, були вражені та обурені. Як можна так обмовити таку людину?! Це сором від людей і гріх від Бога!

Не знаю, кому таке вигідно і навіщо робиться, але це не по-людськи.

Знаємо Наталю Миколаївну як лікаря, можливо, не дуже довго – всього три роки. Але відтоді, як наша сім’я звертається до неї по допомогу, ми спокійні за своє здоров’я. Щоразу, коли хтось із нашої сім’ї хворіє, ми викликаємо її на допомогу. І постійно отримуємо допомогу своєчасно і якісно.

Звичайно, всі ми колись стикалися з недбалими і байдужими лікарями, але повірте – це не той випадок! Наталя Миколаївна всю себе віддає роботі, вона чуйна, відповідальна, добра і кваліфікована. Такими спеціалістами треба дорожити, всіляко їм допомагати і захищати від несправедливих звинувачень.

З повагою, сім’я Войцехівських,

а також багаторічні пацієнти: сім’ї Грондецьких, Кримських, Дідиків».