БАТЬКИ ВСТУПИЛИСЯ ЗА ШКОЛУ
На захист Збручанського НВК, до якого входять дитячий садочок і школа, стали жителі села. До редакції газети «Подолянин» вони передали лист, під яким поставили свої підписи понад 80 місцевих мешканців. Люди просять не закривати навчально-виховного комплексу. За словами батьків, тут навчаються 16 школярів і 15 дошкільнят. Сподіваються, що з нового навчального року сюди прийдуть ще 10-12 учнів. За батьківську плату та допомогу благодійників зроблено ремонт класів, харчоблоку, є вода і туалет у приміщенні.
«Ми, жителі села Збруч, дуже стурбовані інформацією про закриття школи в нашому селі, – цитуємо із листа. – Категорично проти її закриття, тим більше, що початкову школу закривати заборонено. Переживаємо за здоров’я і життя своїх дітей, оскільки їм пропонують підвезення до Жванецької ЗОШ, яку вважаємо аварійною.
Є школа в селі – є життя. Не вбивайте його! Знайте, ми не відступимо!».
Питання закриття Збручанської школи розглядалося 31 травня на колегії РДА. Як пояснила начальник Кам’янець-Подільського районного відділу освіти Олена Пронозюк, малокомплектні школи, в яких навчаються менше як 25 учнів, не фінансуватимуться за рахунок державної освітньої субвенції.
– На одного учня тут витрачається більше грошей, ніж у повноцінних школах району, а якість освіти бажає кращого, – повідомила Олена Вікторівна. – За минулий рік жоден учень цієї школи не взяв участі в олімпіадах. У конкурсах, які проводилися, демонстрували не найкращі результати. Я розумію, що ми йдемо на непопулярні кроки, але давайте орієнтуватися на якісну освіту для наших дітей.
Усе ж збручанські активісти здаватися не збираються. Текст звернення з підписами вони надіслали до нардепа Володимира Мельниченка, голови райради Бориса Беца, очільника РДА Василя Сукача, начальника районного відділу освіти Олени Пронозюк.
Вікторія КОЖЕВНІКОВА.
КИТАЙГОРОД:СКАРГИ І КОМЕНТАРІ
Декілька болючих для Китайгородської об’єднаної громади питань вирішила озвучити мешканка села Рогізни Валентина Павлюк. До редакції «Подолянина» вона звернулася зі скаргою на голову Китайгородської об’єднаної територіальної громади Юрія Безродного.
Жінку непокоїть, що жителі громади не знають, що відбувається в Китайгородській ОТГ, куди і як витрачаються кошти: «На ОТГ виділили 5 мільйонів гривень, – цитуємо зі звернення. – Наші керманичі не знають, куди їх використати: чи то на дороги з мучки, чи на перекриття школи в Рогізні. Люди про все це не знають, їм ніхто нічого не розповідає і не пояснює. Службовці ж заклопотані, як правильно розподілити гроші, щоб ще й кишені набити».
Крім того, непокоїться дописувачка земельними питаннями: «На території Рогізни роздерибанили землі, – пише вона, – набрали всі свої, а податки ніхто не сплачує. Резервна земля має бути і під городи, і під сад, але для простих людей її немає. Роздали вже й неудоби на схилах біля Дністра. Скоро люди й худобу не матимуть де випасати».
Скаргу прокоментував голова Китайгородської ОТГ Юрій Безродний.
Зокрема, щодо поінформованості мешканців громади, то Юрій Васильович каже, що лише за попередні два тижні проводив сходи села в Субочі, Калачківцях і Колодіївці. На своїх місцях завжди є старости та депутати, які готові дати відповіді на запитання громадян.
Із земельними питаннями тут також начебто проблем немає. За словами Юрія Безродного, всі, хто тримає в селах громади землю, справно сплачують податки.
– А неудоби, як їх називає пані Валентина, розташовані за межами населеного пункту – на схилах Дністра. Сільська рада не має на них впливу. До того ж ці землі перебувають під опікою НПП «Подільські Товтри». Ми їх точно нікому не віддава-ли, – каже голова громади.
Вікторія КОЖЕВНІКОВА.
НАМ МАЛО СТРАЖДАНЬ?
Шановна редакціє!
Написати цього листа мене підштовхнув жахливий випадок, що трапився з моєю знайомою, котра живе в с.Суржа.
Декілька тижнів тому жінка зателефонувала мені вся в сльозах. Ледь змогла розібрати, що сталося. Схлипуючи, вона розповіла, як якісь нелюди вбили її козу.
Знайома поралася по господарству і на кілька хвилин зайшла до хати. Повернувшись у двір, із жахом побачила, як її годувальниця чомусь лежить і важко дихає. Через декілька годин коза померла. Найсумніше те, що це зробили люди… Пізніше, на розтині, ветеринар підтвердив механічне пошкодження трахеї.
Якими ж треба бути покидьками, щоб ні з того ні з сього прикінчити тварину. Звірі вбивають один одного, бо хочуть їсти. Козу ж ніхто із собою не забрав. Її просто вбили через нелюдський потяг до знущань.
Без мами залишилися маленькі козенятка…
Куди котиться цей світ? Нам мало страждань, які випали на Україну? Ми ще хочемо добити один одного?
Звичайно, я порадила знайомій написати заяву до поліції. Можливо, там розберуться. Проте час не повернеш, і сумна історія з тваринами ще довго буде мучити серце цієї доброї жінки.
З повагою, Марина Вікторівна, кам’янчанка.