ЖУРНАЛІСТИ, ДОПОМОЖІТЬ!

У пошуках правди та компромісу звертаються до редакції «Подолянина» зневірені жителі міста й району. Часто нашу редакцію вважають останньою інстанцією, куди приходять люди після довгих блукань байдужими чиновницькими коридорами чи банальних відписок. Ми підготували свіжу добірку листів земляків, занурилися в їхні проблеми та отримали офіційні коментарі на болючі проблеми.

НЕ КУПАВСЯ, АЛЕ ЗАПЛАТИ

Із листом-скаргою на КП «Міськтепловоденергія» до редакції завітав кам’янчанин Анатолій ПОВОРОЗНИК. Чоловік пояснив, що довгий час не користувався гарячою водою, а нещодавно отримав непідйомну платіжку від підприємства.

«Понад три роки я не користуюся гарячою водою, за підказкою перевіряльників лічильник був перекритий, – пише Анатолій Васильович. – Недавно, аби отримати субсидію, звернувся до «Міськтепловоденергії». Там перевірили, що в мене немає боргів, але потрібно лічильники – і на холодну, і на гарячу воду – здати на повірку. Я так і зробив. Лічильник на холодну воду встановив, а на гарячу – ні, адже маю бойлер і не користуюся централізованим гарячим водопостачанням. Відтоді пішли провокації в мій бік. Декілька разів звертався в «Міськтепловоденергію», але відповідь одна – лічильників повинно бути два, тоді опломбують. 26 вересня прийшов якийсь чоловік і написав акт, що я самовільно зняв лічильник на гарячу воду, що я злісний «крадій». А недощавно отримав платіжку із шаленим боргом за гарячу воду. За що маю платити, якщо не користувався гарячою водою?!».

Втім у підприємства інший погляд на ситуацію.

– Лічильники гарячої та холодної води, що були встановлені в квартирі №192 житлового будинку на Нігинському шосе, 28, були зняті на повірку 19 вересня минулого року, – йдеться у коментарі, наданому прес-службою КП «Міськтепловоденергія». – Вже 23 вересня повірку лічильників виконали. Проте Анатолій Васильович відмовився встановлювати лічильник гарячого водопостачання, адже натомість самовільно від’єднався від мережі. Гарячу воду в квартирі чоловік відрізав без належного дозволу, який мав би отримати, звернувшись до міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті міськради. Тим самим він порушив пункт 25 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (Постанова КМУ №630 від 21 липня 2005 р.).

Відповідно до порядку обліку та оплати послуг, що затверджений вказаними Правилами, оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі. Оскільки Анатолій Васильович відмовився встановлювати лічильник гарячої води, а також не отримав належного дозволу на її відключення, нарахування оплати за цю послугу здійснюється за нормами споживання. Адже юридично за адресою його проживання централізоване гаряче водопостачання наявне.

Тому для вирішення ситуації, що склалася, споживачеві необхідно або встановити й опломбувати повірений лічильник гарячого водопостачання, або ж звернутися до міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті міськради для отримання дозволу на відключення постачання гарячої води.

Галина МИХАЛЬСЬКА.

ЗАЦЬКУВАЛИ ПЕРЕД КЛАСОМ 

Неприємний інцидент, який наприкінці січня трапився в одному з навчальних закладів міста, ще раз довів, що вчителі повинні бути педагогами від Бога та ще й справжніми психологами. Особливо тоді, коли необхідно владнати конфлікт між учнями і не допустити, аби постраждала вразлива психіка підлітка. Проте, судячи із ситуації, не кожному вчителеві це вдається…



А ситуація сталася серед кам’янецьких школярів восьмого класу. Мама одного з них звернулася до нас, аби розповісти історію, яка не лише завдала моральної травми її сину, але й змусила його перейти до іншої школи.

– На уроці геометрії син пішов до дошки, а коли повернувся за парту, побачив, що його планшет лежить розбитий, – розповідає жінка. – Один з однокласників зізнався, що то він штовхнув гаджет. Декілька інших дітей бачили, як це трапилося. А вже в понеділок, після вихідних, класний керівник під час одного з уроків взялася опитувати учнів, як усе сталося. При цьому була присутня я, а також мама хлопця, який кинув планшет. Уявляєте, син стоїть посеред класу, а діти по черзі встають і зі сміхом кажуть, що він сам винен, бо поклав планшет на край парти, і той упав. Правда, один однокласник сказав, що всі обманюють. Чому діти змінили свою думку за вихідні? Сина дуже травмувала ця ситуація, адже однокласники та вчителька вчинили з ним несправедливо, висміяли серед класу. Крім того, вчителька вивела сина в коридор і при мені попросила покласти руку на серце й розповідати, чи грав він на уроці в ігри. Хоча той уже запевняв, що такого не робив. Після цього син вирішив забрати документи й перевестися в інший заклад.

Так, я розумію, що, можливо, планшети не варто носити до школи, але про це жодного разу не казали ні вчителі, ні директор. Гаджети були в усіх учнів, і за відсутності нових підручників діти скачували електронні версії книг і користувалися ними на уроках. Син довгий час збирав кошти на той планшет, бо я виховую його сама і не маю фінансової можливості купувати такі речі. В результаті він зазнав не лише матеріального збитку, але й моральної травми.

Чи варто взагалі школярам носити дорогі гаджети до школи – це ще одна окрема тема. А от чи мала вчителька право допустити «розбір польотів» при всьому класові та стати на бік когось із учнів?

– Усі конфліктні ситуації, які трапляються між школярами, треба вирішувати індивідуально – зі сторонами конфлікту і вчителькою. В окремому випадку залучаються ще батьки, але в жодному разі це не робиться перед усіма однокласниками, – каже психолог Кам’янець-Подільського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Віталій ПОЛІЩУК. – Це дуже травмує дитину, особливо підліткового віку. В цей час нервова система надто вразлива, і підліток дуже боляче реагує на такі ситуації. Вони можуть вдарити по самооцінці дитини. В багатьох країнах такий інцидент стає потенційним позовом до суду за нанесення моральної шкоди на того, хто організував це все, тобто на вчителя. Він мав би вирішити ситуацію максимально толерантно та лояльно, але не перед усім класом. Діти в такому віці з одного боку вразливі, а з іншого – жорстокі…

Тетяна ДИКА.

ЗАМІСТЬ НОВОЇ ФАРБИ -СТАРИЙ АКУМУЛЯТОР

Неприємна історія трапилася з мешканцем с.Руда Іваном ПУДИШИНИМ, якою він поділився з редакцією. Чоловік ще наприкінці літа віддав свій ВАЗ-2106 майстрові зі Жванця, аби той пофарбував його.

– Машина була на ходу. Я сам вмію ремонтувати автомобілі, тому дивився за своєю шостою моделлю справно. До того ж поставив новенькі диски та гуму. Не так давно придбав новий акумулятор, – розповідає Іван Вікторович. – Їздив на машині нечасто, але вирішив її просто оновити.

Після горе-ремонту побачив своє авто аж через півтора місяця. Того розкуроченого лаха, якого привіз мені майстер, я не впізнав. Машину мусили тручати, аби загнати на подвір’я. Від нового акумулятора і слід простиг, що вже й говорити про диски та гуму. За приблизними підрахунками, мені треба понад 7 тисяч гривень, аби відновити транспортний засіб. Так закінчилося банальне фарбування.

Після побаченого одразу ж викликав поліцію. Вони справно приїхали, все записали, але далі справа не пішла. Мусив ще раз викликати. У жовтні сам ходив до районного відділу, але все закінчилося стандартною відпискою: «Звертайтеся до суду».

Аби знайти вихід із цієї ситуації, ми звернулися по коментар до юристів. За їхніми словами, навіть у такій безнадійній справі, де немає ні документів про виконані роботи, ні особливих свідків, усе ж можна знайти правду.

– Шанс добитися позитивного результату є, – коментує юрист Іван ГРОМИК. – Постраждалому необхідно звернутися по кваліфіковану допомогу адвоката. Особа також може попросити допомоги в місцевому центрі з надання безоплатної правової допомоги.

А щоб не потрапляти в такі ситуації, варто довіряти свій автомобіль лише перевіреним майстрам, при цьому уклавши письмовий договір про надання послуг, у якому слід чітко прописати умови і порядок виконання робіт, права і обов’язки сторін. Стан автомобіля необхідно фіксувати в акті приймання-передачі автомобіля.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.

ПАЇ НЕ ДАЮТЬ СПОКОЮ

До нашої редакції звернувся мешканець с.Рункошів Іван РОМАНОВСЬКИЙ із запитанням земельного характеру.

«Мої мама і тітка здали землю в оренду 2005-го на 8 років. За цей час орендодавці померли, а свою землю заповіли мені, – йдеться у листі. – Я переоформив землю на себе. Договору з орендарем не розривав, а тільки продовжував. А тепер мені кажуть, що померла людина, а разом із нею і договір на землю.

І новий починається відтоді, коли я перевів на себе землю. Прошу роз’яснити детально. Чи правильно це?».

Проте Грушківський сільський голова Анатолій ТИМЧУК каже, що пан Іван своєї спадщини довго не переоформляв. А поки пай без нового власника, то відноситься до категорії невитребуваних, на які орендар складає новий договір і сплачує кошти за оренду в сільську раду.

– Тітка і мати чоловіка померли у 2009 і 2010 роках, а спадкоємець лише торік узявся за переоформлення, до кінця цю процедуру він не довів досі, – каже Анатолій Сергійович. – Не один раз я пояснював і йому, і його дружині: якщо людина померла, то це не означає, що пай автоматично переходить спадкоємцям, його треба переоформляти. Укладати новий договір. Про яке продовження договору із тіткою і мамою може йти мова, якщо вони померли? Що з того світу ставити підписи?

Прокоментувати ситуацію ми попросили юриста, депутата районної ради Івана ГРОМИКА. Його думка така:

– Не знаючи повної картини ситуації, важко щось коментувати. Але можу сказати напевне, що до невитребуваних паїв не відносяться земельні частки, власники яких померли, але термін договору оренди ще не закінчився. За такими договорами мають право отримувати орендну плату спадкоємці. І тільки якщо договір закінчився, а спадкоємці не прийняли спадщини, зазначені земельні частки набудуть статусу невитребуваних.

На підтвердження викладеного в ст.1268 Цивільного кодексу України зазначено, що від часу прийняття вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тому така земельна ділянка, земельна частка (пай) до оформлення спадкоємцями прав на неї не може вважатися невитребуваною.

Для отримання орендної плати спадкоємець може взяти в нотаріуса довідку про відкриття спадкової справи до майна померлого і надати її орендарю земельної ділянки.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА. 

ПЕНСІЙНІ ПОНЕВІРЯННЯ

«Як можна прожити на 949 гривень пенсії?» – із цим запитанням до мене часто звертаються члени Кам’янець-Подільського товариства інвалідів і малозабезпечених сімей «Злагода», яке я очолюю, – пише в листі кам’янчанка Раїса РУДНИЦЬКА. – Розумію, ці мізерні кошти люди отримують через те, що працювали неофіційно, тому й не набрали необхідного стажу роботи. Але хіба із власної волі вони не працевлаштовувалися? Не думаю, що їм дуже хотілося «вкалувати» на «дядь» без жодних гарантій і соціального забезпечення. А тепер їм просто неможливо прожити за копійки, які отримують, тому й хочу через газету запитати: чи взагалі планується хоч якесь підвищення суми виплат для такої верстви населення? Чи мають вони право на інші соціальні допомоги?».

– Усі пенсійні питання краще вирішувати в індивідуальному порядку, бо в кожного інша ситуація, – пояснює начальник Кам’янець-Подільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Зоя КАЦАП. – Швидше за все, громадяни, які звертаються, не мають необхідного стажу або отримували дуже низькі заробітні плати, працювали не на повні ставки. В грудні, у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму, ми перерахували пенсії значній частині пенсіонерів, більше як 80%. Але пенсіонерам, які працюють, людям із неповним страховим стажем, яким призначено пенсію, перерахування не проводили.

У департаменті соцзахисту нам пояснили, що люди, в яких взагалі немає стажу, мають право на отримання допомоги для осіб, котрі не мають права на пенсію згідно з пенсійним законодавством. Виплачується вона в розмірі 1247 грн. щомісяця, але отримують її із 63 років чоловіки і приблизно з 58 жінки. Ця сума залежить від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З грудня 2016 р. вона на такому рівні, в травні буде 1312 грн.

– Крім того, певні категорії громадян мають право на державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, – розповідає заступник начальника відділу соціальних гарантій, компенсацій та у справах сім’ї ДСН Анна МЕДВЕДИК. – Там розмір допомоги визначається як різниця між граничним рівнем забезпечення від прожиткового мінімуму для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом. У кожної сім’ї різні доходи, тому під-хід тут індивідуальний. Отримати детальну консультацію можна в департаменті соцзахисту населення (вул.Шевченка, 26, тел.: 2-10-25, 2-54-93).

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.