Неділя, 27 Вересня 2020 р.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ ШАНС НА ЗДОРОВЕ ЖИТТЯ ДИТИНИ?

Недавно всю Україну облетіла трагічна новина, що в Кам’янці-Дніпровській Запорізької області від туберкульозу померла 8-річна дівчинка з проблемної родини. Після обстеження решти учнів туберкульоз діагностували ще й у шестикласника. Варто не забувати, що Україна очолює список країн у Європі за кількістю хворих на сухоти, і від епідемії цього захворювання нас відділяє лише один крок, який вимірюється економічним достатком та рівнем медицини. І на фоні цієї ситуації вже не один місяць точаться розмови про закриття декількох протитуберкульозних закладів лікування та профілактики захворювань дихальної системи. Зокрема, і спеціалізованого дитячого санато­-рію в Кам’янці-Подільському, який єдиний на Хмельниччині приймає дітей від 0 до семи років, направлених за показами фтизіатрів та педіатрів для реабілітації органів дихання після перенесення туберкульозу. В ньому також проводиться профілактика та оздоровлення дітлахів із неблагополуч­-них родин і груп підвищеного ризику зараження. Одночасно в санаторії можуть перебувати від 30, а у літній сезон – і 40 неповнолітніх пацієнтів, зазвичай серед яких більшість складають сироти, ді­-ти, позбавлені батьківського догляду та з інвалідністю. Так, 2018 року оздоровлення пройшли 163 дитини, 2019 – 141. Тим більше, що їхньою долею опікуються німецькі спонсори з Товариства «Partnerschaft fur die Zukunt e. V. (PaZu)» (Партнерство заради майбутнього) з міста Обер-Хільдерсхайм, які вже понад 20 років щороку у своїй країні проводять благодійні ярмарки на підтримку санаторію.
Саме на кошти цієї організації було закуплено іграшки та канцтовари, створено майданчик для забав, відремонтовано спальні та їдальні закладу. Не дивно, що закордонним партнерам не байдужа доля дитячого санаторію, адже вони доклали чимало зусиль для його нормального функціонування, тому пообіцяли звертатися до української влади з проханням зберегти його медичний та реабілі­таційний характер. На їхні пожерт­ви також вдалося здійснити благоустрій території та реставраційні роботи будинку санаторію, який є фактично пам’яткою архітектури і об’єктом культурно-історичної спадщини, що розташований майже в самому центрі міста. У разі закриття санаторію, до кінця невідомо, що станеться із закладом та його земельною ділянкою і на чийому балансі вони будуть.
Медики хоча й стверджують, що рівень цієї смертельної недуги – сухот – іде на спад, статистика свідчить, що тільки у листопаді минулого року було зафіксовано 1669 нових випадків захворювання. За кожною цифрою стоїть конкретна людина, цінність якої важко переоцінити.
Справді, наша країна переживає важкі часи, пов’язані з війною та економічними негараздами. Проте щоденні втрати українських захисників і солдатів навчили нас цінувати кожне життя, особливо хворе і покалічене. Зрозуміло, що в державі бракує коштів, і потрібно на чомусь економити. Тому й щоразу порушується питання про реорганізацію та закриття різноманітних санаторіїв, освітніх та медичних закладів, зокрема і Ка­м’янець-Подільського спецса­наторію, адже щороку з області на його утримання виділяються 3,5 мільйона гривень. Для когось це багато, та це ціна здоров’я і навіть життя понад півтори сотні малих українців щороку. А хіба на дітях економлять?

Олександр БУЧКОВСЬКИЙ.