АБИ ХРОПІННЯ НЕ ПРИЗВЕЛО ДО РОЗЛУЧЕННЯ

Фраза, нещодавно прочитана в одному із детективів, не лише розсмішила, а й дала привід для роздумів: «Влад хропів так, що наводив жах на місцевих шакалів». Гірко, смішно, але часто хропуни псують життя близьким.

Про те, що провокує хропіння і чи можна його позбутися, – розмовляємо із лікарем-отоларингологом міської поліклініки №1 Орисею Головатюк.
– Хропіння здебільшого є провіс­ником чи наслідком якоїсь хвороби.
В його основі – порушення роботи дихальних шляхів, – розповідає Орися Олександрівна. – Насправді хроп­лять практично всі. Буває, що ці зву­ки провокує втома. Хропіння можуть викликати снодійні препарати, ад­же вони розслаблюють м’язи глотки, спричиняючи вібрації піднебіння та язичка.
Серед анатомічних причин можна виділити викривлення перегородки носа, слабкість м’якого піднебіння, гіпертрофічний риніт. Ці стани, як правило, хронічні. Якщо людина повернеться на бік, то гучних звуків хоч і не видаватиме, але хропіння не зникне.
Буває, особа може хропіти через проблеми із нервовою системою. Рідко, однак зустрічається така причина цієї недуги, як розвиток пухлин. Тож, якщо людина не хропіла і раптом почала, потрібно пройти огляд у лікаря.
– Побутує думка, що хропіти починають із віком. Чи це дійсно так?
– Ні, можна хропіти і в молодості. Якщо звернутися до статистики, то близько 30% дорослих страждають від хропіння. У людей середнього віку його причина здебільшого криється у порушеннях в носі. Після 60 років хроплять уже 60% – це пов’язане зі старінням, бо з віком відбувається послаблення тонусу м’язів глотки, язика і піднебіння.
У маленької дитини, котра зненацька починає похропувати, причиною може бути сторонній предмет у носі. Також у малечі часто відбувається розростання аденоїдних вегетацій, гіпертрофія раковин, алергічний риніт, що теж провокують хропіння.
– Хто хропить частіше?
– Чоловіки, адже у них така будова глотки, що піднебіння нижче і більш подовжений язичок. А ще вони більше за жінок курять і вживають алкоголь – це теж призводить до появи хропін­ня. Частою причиною є й надлишкова вага, коли її позбуваються, можуть спокійно спати.
– Читала, що під час хропіння може статися зупинка дихання. Наскільки це небезпечно?
– Такий стан називається синдромом апное сну, може виникати у будь-­якому віці та характерний зупинкою дихання тривалістю від декількох секунд до хвилин. Через це під час сну людина прокидається багато разів, може цього і не усвідомлювати, але мозок такі пробудження фіксує. Тоді протягом дня вона відчуває сильну втому, роздратованість, бо мозок хоче компенсувати недосипання. Апное спричиняє кисневе голодування організму, від цього страждають судини, а це дає поштовх до розвитку інфарк­ту, інсульту, артеріальної гіпертензії. Апное навіть може бути причиною раптової смерті під час сну.
– Що пропонує медицина, аби позбутися хропіння?
– При затяжних ринітах призначається медикаментозна терапія, яка дає змогу збільшити просвіт носового ходу, – повітря вільно проходить і хропіння зникає. У мене були пацієнти, котрим хропіння виліковували, проводячи медичні маніпуляції: вколювали ліки у носові раковини, вони скорочувались – і людина переставала хропіти.
Приходять на прийом і подружні пари. Здебільшого жінки підштовхують чоловіків звернутися до лікаря, аби щось порадив від хропіння. Був випадок, коли чоловік вісім років сильно хропів, його привела дружина, після медикаментозного лікування він позбувся цієї недуги, а жінка дякувала за врятований шлюб.
Пацієнтам, у яких причина хропіння криється у хворобах носа, пропону­ємо спеціальні протиалергічні, протинабрякові спреї. Є багато фізіотера­певтичних процедур, що допомагають покращити стан м’язів носоглотки. До­сить дієвим є масаж носових раковин, який проводять у ЛОР-кабінеті поліклініки. Процедуру хворі проходять пе­ріодично, це полегшує важкість перебігу хропіння і дає можливість уникнути появи апное.
Є й фізичні вправи, які допомагають зміцнювати загортанні м’язи.
Якщо консервативне лікування не допомагає, рекомендуємо оперативний шлях.
– Навіщо операція, адже із хропінням жити можна?
– Гіпоксія мозку, пов’язана з апное, не проходить безслідно. Людина, кот­ра спала вісім годин, усе одно почу­вається в’ялою і розбитою. Після операції від хропіння мозок перестає відчувати кисневе голодування, серцево-судинна система працює у нормальному режимі, як наслідок, покращується самопочуття, а що вже й казати про те, що спокійно спить і людина, й уся родина.

Вікторія ГАЙДАМАШКО, прес-служба міської поліклініки.