Субота, 08 Серпня 2020 р.
29 Листопада 2019

УЧЕНЬ ГРЕНА З МУКШІ-БОРИШКОВЕЦЬКОЇ

Сьогодні ми розповімо про нашого земляка – українського графіка, живописця та педагога, члена Національної спілки художників України з 1970 року та Спілки дизайнерів України з 2000 року Валерія Жаворонкова (1940-2016).

МУКША-БОРИШКОВЕЦЬКА

Валерій ЖаворонковНародився майбутній художник 13 березня 1940 року в се­лі Мукша-Боришковецька. Це село тоді за адміністративно-територіальним поділом належало до Довжоцького району (із центром у селі Довжок) Ка­-м’я­нець-­Подільської області (із цент­ром у міс­ті Кам’янець-Подільськ). Звичне нам закінчення «-ий» у назві міста офіційно додадуть тільки через чотири роки – 9 серпня 1944 року. На місяць раніше, 10 липня 1944 року, центр району із Довжка перенесуть у Кам’янець-Подільськ, та й сам район іменуватимуть, як і тепер, Кам’янець-Подільським. Недовго на мапі втримається й Мукша-Боришковецька: 4 березня 1946 року вона стане Ка­м’янкою.
Батько Валерія Жаворонко­-ва, Павло Арсентійович, був військовим. Він народився 1912 року в селі у нинішній Вологодській області, дослужився до капітана, був начальником навчальної команди військ Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) з охорони тилу фронту. Вже наприкінці війни, 24 березня 1945 року, батько загинув у Німеччині в автомобільній катастрофі. Павло Жаворонков дуже любив малювати, тож, можливо, передав синові свій хист на рівні генів.
Мати, Ганна Антонівна, працювала у колгоспі, була листоношею.
На одному із сайтів зазна­чено, що на раннє дитинство Валерія випали тяжкі роки воєнного лихоліття. Закарбувалися в пам’яті й повоєнні негаразди: розруха, нестача хліба, одягу, зошитів, підручників… Пасучи корів із сільською дітворою, він міг годинами лежати у бур’яні, спостерігати за жучками, чер­в’я­ками, метеликами…
Любив майбутній художник також тварин, особливо коней. Він згадував, скільки радості було, як у дитинстві з хлопчаками катався на конях, купав їх.
Чому ж запам’яталися саме ці звичайні картинки природи та сільського життя: трава, туман, метелики, коні?.. Відповідь тільки одна – Валерій Павлович від народження був наділений спостережливою, чутливою натурою, що так тонко сприймала красу.

ГРЕН

Картина Валерія ЖаворонковаПершим учителем Валерія Павловича Жаворонкова був знаменитий нині Олександр Львович Грен, який викладав малювання в одній зі шкіл Ка­м’янця-Подільського. Цей художник-педагог помітив здібності Валерія.
Валерій Павлович згадував про Грена: «Одного разу він запросив мене до себе. Я побачив його картини та був вражений тим, як майстерно вони написані. Він мене вчив правильно бачити натуру, відчувати, вміти виділяти головне в зо­браженні та узагальнювати його. Його картини мали надзвичайно великий вплив на мене як майбутнього художника».
Хлопець малював усе і всюди. Спочатку паличкою по глині чи піску, а потім огризком олівця на знайденому десь шматку паперу. Згодом це захоплення переросло в щоденну потребу.
Ще тоді, маленьким хлопчиком, Валерій прагнув до прекрасного підсвідомо. Це було потребою душі майбутнього митця. Малював Валерій в основному копії та за уявою, ду­же мало з натури. Закінчивши 1957 року школу в Кам’янці-Подільському, подарував навчальному закладу копію картини Івана Шишкіна «Ранок у сосновому лісі».

ВИЖНИЦЯ

На сайті «Рисунок, живопис, скульптура» в статті «Світлій па­м’яті Валерія Павловича Жаворонкова» сказано, що чутки про художній навчальний заклад у місті Вижниці на Буковині привернули увагу Валерія, зацікавили. Тож він 1957 року приїздить сюди, щоб вступити на відділ килимарства, оскільки тоді тут було найбільше уроків живопису. Цей жанр дуже цікавив майбутнього митця. Було велике бажання оволодіти його секретами.
Герб Вижницького районуВалерій був дуже вражений красою тутешнього краю, мовою, вбранням людей, їхньою культурою та способом життя. Здавалося, що він потрапив у рай, незважаючи на скрутне ма­теріа­льне існування.
Дуже багато Валерій працював. Девіз студентів того часу: ні дня без малювання. Серед його вчителів були Василь Петрович Куров та Яків Омелянович Очеретько. Валерій Павлович згадував їх із теплотою та вдячністю.
Наприкінці навчання Жаворонков став демонструвати свої твори на виставках. Він об’їздив усі куточки Буковини.
На останньому курсі Валерію Павловичу запропонували взя­-ти участь у республіканській художній виставці, а згодом – у все­союзній. Його графічні зображення привернули увагу високопрофесійного журі, тож він був удостоєний звання лауреата і нагороджений дипломом третього ступеня в Києві та Москві. Це свідчило про високий фаховий рівень молодого художника. Із 1967 року він постійний учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних ви­с­тавок.

ЛЬВІВ

Швидко, весело і цікаво пролетіли студентські роки. Після закінчення із відзнакою Вижницького училища Жаворонков вступив на заочне навчання до Львівського поліграфічного інс­титуту імені Івана Федорова на відділ графіки.
Саме в стінах інституту Валерій Павлович і формується як художник-графік. Його дипломна робота – графічне оформлення книжки Михайла Коцюбинсь­кого «Fata morgana» – одержала гарний відгук народного художника СРСР Василя Касіяна.

ПЕДАГОГ

П’ять років Жаворонков працював у Вижницькій середній школі №1 учителем малювання. Згодом Валерія Павловича запрошують працювати викладачем у Вижницьке училище.
Валерій Павлович надав перевагу стезі педагога-художника, ішов тернистими стежками, не завжди встеленими лаврами. Творча робота весь час була і залишається головним стимулом для життя та діяльності. Керуючись законом, що неможливо виховати художника, не будучи самому художником, Жаворонков працює творчо щодня.
Талановитий художник-графік, художник-живописець упродовж п’яти років (1981-1985) був на посаді директора коледжу у Вижниці, кілька десятків років працював на педагогічній ниві, займаючи посаду заступника директора коледжу з навчальної і наукової роботи, а також, із 2005 до 2010 року, був заступ­ником декана факультету «Об­разотворче і декоративно-прикладне мистецтво» Чернівець­кого національного університету імені Юрія Федьковича.

НАГОРОДИ

Валерій Жаворонков був лауреатом літературно-мистецької премії імені Георгія Гараса. Твор­чий доробок його – графіка, живопис, декоративно-прикладне мистецтво. Роботи не раз ставали окрасою всесоюзних, респуб­ліканських та зарубіжних виставок.
23 березня 2006 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ, де зазначалося, зокрема, що відомому художнику з Буковини, заступникові директора Вижницького коледжу при­-кладного мистецтва імені Василя Шкрібляка Валерію Павловичу Жаворонкову присуджено звання «Заслужений працівник культури України».

ТВОРЧІСТЬ

Валерій Жаворонков – автор емблеми до фестивалю імені Назарія Яремчука, герба міста Виж­ниця, герба та прапора Вижницького району. Атрибутику до XIII Міжнародного гуцульського фес­тивалю (грамоти, буклети тощо) також створено Валерієм Павловичем.
На Вижниччині повсюдно видно його творчі автографи, які свід­чать про майстерність, індиві­дуальний почерк. Зокрема, у декоративно-прикладному мис­тецтві першим створив досить оригінальні в’їзди у Вижницький район, села, колишні колгоспи. Вони мають мистецьку цінність. Недарма ж бо занесені в книгу «Українська архітектура».
Валерій Павлович – автор воріт, що відкривають Вижницький стадіон.
Жаворонков неодноразово оби­рався депутатом Вижниць­-кої міської ради, членом виконкому, став почесним громадянином Вижниці.
Сьогодні неможливо точно підрахувати, скільки художніх робіт майже за півстоліття нараховується у творчому доробку художника. Валерій Павлович був учасником майже 80 художніх виставок в Україні та за кордоном. Його персональні ви­ставки були 1990 року в Празі, 1998 року в Чернівцях, 2008 року в польському місті Ядов.
Можна лише здогадуватись: сотні, а може, тисячі художніх творінь «вийшли» з-під пензля талановитих рук митця, завдяки його неймовірній наполегли­вості та працелюбству і «зупинились» у музеях (зокрема, в Чернівцях і Хмельницькому) і приватних колекціях України та далеко за її межами: в Чехії, Румунії, Бельгії, США, Франції, Польщі, Іспанії, Німеччині тощо.
Серед творів Жаворонкова є серія ліногравюр «Карпатська сюїта» (1960-1970), серії акварелей «Осінь у Карпатах» (2007) та «Життя, як воно є» (2009), серія живописних пейзажів «Буковина трудова» (1980-1990). Йому належать портрети «Тарас Шевченко» (2006), «Богдан Хмельницький з полковниками» (2009), «Автопортрет» (2008).
Помер Валерій Павлович Жаворонков 2 жовтня 2016 року.

СІМ’Я

Посмертна виставка Валерія ЖаворонковаДружина Валерія Павловича Галина Якимівна Жаворонкова (у дівоцтві Шульженко) народилася 12 липня 1939 року.
Валерій Павлович, працюючи зі студентами, власних дітей виховував особистим прикладом, сидячи біля мольберта, а вони з допитливості запитували про все, що стосується малярства. Вікторія і Павло обрали батьківський шлях.
Донька Вікторія Жаворонко­-ва (у заміжжі Дутка) народила­ся 28 листопада 1965 року. Вона 1985 року закінчила Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва (нині – Вижницький коледж прикладного мис­тецтва імені Василя Шкрібляка), 1991 року – Львівський інститут прикладного мистецтва (нині – Львівська національна акаде­мія мистецтв). Вікторія – організатор виставок «куриленківсь­ких» килимів 1992, 1996, 1999, 2002 років, конференцій з істо­рії та проб­лем гуцульського художнього ткацтва. Працює завідувачкою кафедри художнього текстилю Косівського державного інсти­туту прикладного та декоративного мистецтва. 2007 року в Львівській національній академії мистецтв Вікторія Валеріївна захистила кандидатську дисертацію «Килим Пів­ніч­ної Бу­ковини XX століття: тра­диції та новаторство».
Павло Валерійович, який народився 5 лютого 1973 року, з 1992 року працює викладачем у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва, має свій мистецький почерк, разом з батьком брав участь у багатьох художніх виставках. Із 2005 року Павло працює асистентом кафедри декоративно-прикладного мис­тецтва Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Педагогічне кредо Павла Жаворонкова: «Ні дня без лінії». Він учасник обласних та регіональних виставок, член Спіл­ки дизайнерів України, 2014 року видав посібник для вишів художнього спрямування «Рисунок. Методи зображення на площині».
13 березня 2017 року в Чернівецькому обласному художньому музеї відкрилася персональна виставка Павла Жаворонкова «Дорогою батька».

ПОЛІТИКА

Під час виборів Президента України 2010 року Валерій Павлович Жаворонков підписав «Звер­нення лідерів регіональ­-них еліт, представників інтелігенції та ділових кіл Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Рівненської, Волинської, Чернівецької, Закарпатської областей до українських політиків національно-патріотичного табору в зв’язку із президентськими виборами» з підтримкою кандидатури Юлії Тимошенко.

ВІРШІ
Дуже часто художники пишуть вірші. Ось рядки, написані Валерієм Павловичем:

Мені, бувало, сниться:
Біля воріт криниця,
Стара, стара хатина
І світла тепла днина.

А далі – лан отави,
Копиці золотаві,
За ними ліс і гори
Обмежують простори.

Художник і натура,
невинність та культура,
І вічний діалог
йде протягом епох.