Четвер, 22 Жовтня 2020 р.
24 Липня 2020

ЛИСТ СТАЛІНУ З КАРВАСАР

4 березня 1926 року постановою Кам’янецької окружної адміністративно-територіальної комісії приміські населені пункти Біланівка та Карвасари включено в смугу міста Кам’янця-Подільського. А через чотири з половиною місяця, 21 липня 1926 року, з Карвасар якийсь Павло Дмитрович Єремєєв написав листа самому Йосипу Віссаріоновичу Сталіну. Правда, було вказано, що цей лист направлено з Кам’янця-Подільська, з містечка Карвосери, але, безумовно, це були так неправильно прочитані Карвасари.

Лист Єремєєва було опублі­ковано 1998 року в збірнику документів радянської історії «Лис­ти до влади. 1917-1927», що має підзаголовок «Заяви, скарги, доноси, листи в державні структури та більшовицьким вождям». Наведемо цей невеликий лист повністю мовою оригіналу:

* * *
«Секретарю Парткомитета Дорогому товарищу СТАЛИНУ Настоящим прошу обратить внимание, что дорогой наш вождь и учитель Революции Рабочих и крестьян товарищ ЛЕНИН скончался не по своей болезни, а от отравления яда. Затем последовали так же этой смертью 2 товарища: ФРУН­ЗЕ и ДЗЕРЖИНСКИЙ. Вся старая гвардия гибнет от яду, яд приобретен у врагов наших – антанты капитала, которая стремится всеми силами уничтожить наилучших борцов революции. И вот этот способ секрета действует для Рабоче-­Крес­тьян­ской власти великим ущербом, да мало этого – может идти в дальнейшем на эти потери.
Наши профессора еще не смогли найти причину этому покушению, не знают, что за составления, которые приносят ущерб смертельный организму и без всяких следов. Провокаторы находятся среди руководителей Советской Власти и исполняют долг антанты капитала, сети секретного заговора. Прошу во всем поверить и во всем остерегаться, наш дорогой товарищ СТАЛИН.
Адрес мой: Каменец-Подольск, мест[ечко] Карвосеры. Павел Дмитриевич ЕРЕМЕЕВ. 21/ІІ-26 года».
* * *
Хто такий Павло Дмитрович Єремєєв, ми не знаємо. Кандидат історичних наук Микола Іванович Капченко у другому томі тритомної праці «Політична біографія Сталіна», що побачила світ 2006 року, коментуючи лист Павла Єремєєва з Карвасар, пише:
«При будь-якому, навіть найповерхневішому зіставленні наведених вище протилежних версій щодо причин смерті Фрунзе та Дзержинського, мимоволі спадають на думку слова китайського даоського трак­тату «Чарівні зміни у великій порожнечі», де є такі рядки: «Коли помилкове стає справжнім, справжнє стає хибним». Справді, одні «організатором» їх смерті з повною впевненістю називають Сталіна. Інші, в той час, коли все це сталося, справжню причину вбачали в змові Антанти та інших внутрішніх ворогів. Словом, на будь-який випадок є відповідні пояснення і «переконливі» аргументи, які здебільшого відображають передусім особисту впевненість їх авторів. Як правило, вони в повній мірі оголюють заздалегідь сформовані переконання і погляди, а також логіку міркувань і аргументацію, відповідну до інтелектуального рівня прихильників тієї чи іншої версії. Відтоді минуло вже вісім десятків років, а навколо всіх цих проблем досі не вщухають суперечки як чис­то історичного, так і суто політичного плану. Вони як би дзеркально відображають не стільки інтерес суто наукового характеру, скільки заангажованість політичного й ідеологічного плану».