П'ятница, 30 Жовтня 2020 р.
18 Вересня 2020

ЯСКРАВІ ЗДОБУТКИ ПОДРУЖЖЯ КОВАЛЕНКІВ

У Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка успішно трудиться подружжя філологів Коваленків. Наталія Дмитрівна – професор кафедри української мови, керівник навчально-наукової лабораторії з діалектичних досліджень. Борис Олексійович – декан факультету україн­ської філології та журналістики. Упродовж 2019-2020 років побачила світ низка цікавих книг, підготовлених Борисом та Наталією Коваленками. Розповімо детальніше про деякі з них.

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ СВИДНИЦЬКОГО

Словник «Фразеологізми в ідіостилі Анатолія Свидницького», підготовлений Борисом та Наталією Коваленками, видрукувано 2019 року в Кам’янці-Подільському в ТОВ «Друкарня «Рута» накладом 300 примірників.
У словнику подано фразео­логізми, наскрізно вибрані з художніх та фольклорно-етнографічних творів Анатолія Свидницького.
У передмові автори пишуть, що українська лінгвостилістика і досі має низку постатей, творча спадщина яких залишається маловивченою. Серед них й ім’я Анатолія Свидницького – представника шістдесятників XIX сто­ліття, автора етнографічних нарисів та оповідань, роману «Люборацькі». З-поміж виразних мовностилістичних засобів усієї творчої палітри письменника, що визначають його ідіостиль, особливо вирізняються фразеологічні одиниці, різні зі струк­турного погляду: словосполучення, речення, прислів’я та приказки.
За спостереженнями українських мовознавців, найвираз­нішою прикметою авторського стилю Анатолія Свидницького є саме майстерне користування фразеологічним багатством народного мовлення. У фразеологічних словниках української мови серед ілюстративного матеріалу є покликання на твори Анатолія Патрикійовича, але, наприклад, у найавторитетнішому зібранні сучасної фразеології – академічному словнику, зафіксовано лише 20 покликань на роман «Люборацькі», хоча, за спостереженнями Бориса та Наталії Коваленків, фразеологічних вживань у творі понад пів тисячі. Інші твори письменника, на жаль, до уваги не взято.
Автори зазначають, що метою пропонованої лексикографічної праці є опис значення фразеологізмів у мовознавчій парадигмі Анатолія Свидницького на матеріалі його художніх та фольклорно-етнографічних творів, порівняння з одиницями фразеологічного словника української літературної мови, зіставлення з рукописами автора й академічним виданням його творів.
Приклади статей:
БОГ
Мати Бога в серці – Бути милосердним, добрим, совісним, справедливим і т. ін.; пор.: мати Бога в серці (в душі, в животі і т. ін.). Бути милосердним, добрим, совісним, справедливим і т. ін. [ФСУМ – Фразеологічний словник української мови, 1:470].
КІСТКА
Кісткою в горлі сісти – Стати комусь на заваді; пор.: стати / стояти кісткою в горлі (поперек горла) кому і без додатка. 1. Завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати за­здрість у когось. 2. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь.
3. Зробитися остогидним, не­нависним кому-небудь [ФСУМ, 2: 860].

ДВОТОМНИК ГОВІРОК

Наталія Коваленко упоряд­кувала 2020 року двотомник текстів «Західноподільські та суміжні говірки». Він теж побачив світ у Кам’янці-Подільському в ТОВ «Друкарня «Рута». Наклад кожного тому – по сто примірників.
У збірці подано тексти, графічно реалізовані через точну транскрипцію, які записали викладачі та студенти Кам’янець-­Подільського національного університету імені Івана Огієнка упродовж 1998-2018 років на території Західного Поділля та суміжжя. Охоплено Хмельницьку, Вінницьку, Тернопільську та Чернівецьку області. Разом представлено говіркове мовлення 125 населених пунктів 24 колишніх районів названих областей. До більшості сіл подано короткі історичні відомості, за науковими джерелами, якщо на території чи поблизу було виявлено давні поселення, залишки трипільської, черняхівської культур тощо.
Тексти мають нумерацію для зручного пошуку окремих тем оповідей: спогади про дитинство, колгоспна праця, традиційні родинні та календарні обряди, вірування, господарювання, побут тощо. Уривки народних пісень, віршів, замовлянь тощо оформлено курсивом. Так само графічно виділено запитання записувачів текстів.
Для передачі фонетичних особ­ливостей діалектного мовлення використано транскрипційний запис, який апробовано в «Атласі української мови», збірниках діалектних текстів «Говори української мови. Збірник текстів», «Говірки Чорнобильської зони. Тексти» та інших.
Із Кам’янець-Подільського району (в колишніх межах) охоп­лено такі села: Боришківці, Вітківці, Гаврилівці, Грушка, Гута-­Чугорська, Дерев’яне, Дов­жок, Завалля, Кам’янка, Кізя-Кудринецька, Кульчіївці, Лисківці, Нефедівці, Оринин, Острівчани, Привітне, Рогізна, Сахкамінь, Слобідка-Рихтівська, Ходорівці та Шутнівці, а також селище місь­кого типу Стара Ушиця.
Ось початок розповіді з Бориш­ківців Антоніни Іванівни Рип­лянської, 1929 року народжен­-ня, освіта – 4 класи (подаємо для зручності читання текст без транс­крипції):
«Ну шо, розкажу вам, як я була молодою дівкою. Приходили хлопці під ворота, заглядали, поки я не вийшла, тай попросилися до хати, а я не пустила до хати. Пішли у сад, а тоді була дуже висока трава така, а тато як надійшов, як побачив, шо пімняли траву, тай порозганяв усіх, тай уже більше не приходили. Потом вони під ворота прийдут тай кличут мене. Клубу не було, кажут: підемо у кіно. Ну, я збираюся, вони чекают коло воріт, а я збираюся, удягаю платя, пацьорки начіплюю, покрасилася червоним бурачком трошки, перши ж не було тих манікюрів, того усього не було, червоний бурачок урізала попри корінчик тай покрасилася, тай пішли, каже, кіно буде, а деш кіно має бути. Клубу не було, у школі на стіні. Ми приходили, сідаєм на землю, як цигани, і дивимся на стіну у школі, показуют кіно, і ми дивимся німе кіно, не говорило воно, тільки німе, і дивимся на малюнки тії. Тай тільки усьої розваги. Тай там ше коли на весіля підеш подивитися, танцюют, співают. Ну, тай таке було наше дівоцтво, клубу не було, не було куди ходити. Тай усе по домах, по вулицях. Тай тільки усього, от таке було моє дівоцтво».

ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

«Фразеологічний словник подільських та суміжних говірок» Наталії Коваленко 2019 року накладом сто примірників теж надруковано в Кам’янці-Подільському в ТОВ «Друкарня «Рута».
У словнику подано фразеологізми з подільських і суміжних буковинських, волинських і над­дністрянських говірок. Матеріали було записано впродовж 1995-2018 років за спеціально укладеною програмою. Обсяг лексикографічної праці – 7500 фразем (разом із варіантами), зафіксованих у 516 населених пунктах Поділля, зокрема в селах східних районів Тернопільщини, південних районів Хмельницької області та Вінниччини, і суміжжі – західні райони Тернопільської області, північні Хмель­ницької, Чернівецька область. Використано також давні джерела (середина XIX – початок XX сто­ліття), що зафіксували сталі вирази з Поділля.
У передмові авторка пише, що в повсякденній діяльності народ витворює та розкриває багатство своєї мови, самобутнього розуму, незвичайної та багатої творчої фантазії, тому слово є носієм не тільки певного значення, але й попереднього досвіду людини і всієї нації.
Розуміння цінності українських діалектизмів у дослідженні історії становлення та розвитку української мови, пошуки єдиних критеріїв добору мате­ріалу, його систематизації, принципів тлумачення зумо­вили підготовку різних слов­ни­ків, цінність яких із часом лише зрос­татиме.
Створення регіональних фразеологічних словників залишається актуальним завданням української діалектології з огляду на особливі риси фразеологізмів – високий рівень варіативності та синонімії, різноманіття значень, експресії та емоційності, здатність тривалий час зберігати давні слова й вирази тощо.
Подільські говірки, як відомо, мають елементи старожитності та архаїчності, вирізняються особливими регіональними рисами, але через своє ареальне поширення виявляють досить розгалужені взаємовпливи з іншими південно-західними та південно-східними говорами.
Наприкінці додано словник діа­лектних і малозрозумілих слів.
У ньому, зокрема, зазна­чено:
БАЗНИК – бузина.
БАЛАНДА – розмовне: дуже рідка пісна юшка.
БАЛУХИ – вульгарне: те саме, що баньки.
БАМБУЛЯ – голова.
БАНТА – поперечна балка між кроквами; взагалі поперечина.
БАНТИНА – поперечна балка між кроквами; взагалі попере­чина.
БАНЬКА – діалектне: очне яб­луко.
БАНЬКИ – вульгарне: очі.

ПРО БОРЩ

Унікальне видання Національної академії наук України та Інс­титуту українознавства імені Івана Крип’якевича «Скарби українських говорів: тексти про борщ» побачило світ 2019 року в Львові. Для цієї книги волинські та подільські говірки з Хмельницької області надали Борис та Наталія Коваленки.
У передмові Наталія Хібеба та Валентина Лєсннова пишуть:
«Пропонований збірник текстів про український борщ устами говірконосіїв – це нова сторінка в українській діалектній текстографії, яка ви­різняється передусім багатством тема­тично представленого мате­ріалу.
Ідея цього видання належить нашій незабутній Наталі Хобзей. Це з її легкої руки з’явилося чимало цінних праць передусім із діалектології, та й далі вона перебуває з нами, долучається до ще одного видання, безперечно, оригінального, цікавого, потрібного.
Чому, власне, тексти про борщ?
У квітні 2018 року Наталя Хобзей, анонсуючи підготовку цього збірника на Міжнародній науковій кон­ференції «Діалектологія у структурі лінгвістичних знань», зауважила: «Дуже хочеться зробити щось таке, що об’єднає всю Україну. Мені говорили, що це можуть бути тексти про вареники, але я не погодилася, бо ж їх навіть називають по-різному – десь це вареники, а десь пироги.
А от борщ варять скрізь».
Відтак почалася робота з добору текстів, які через говірки мають донести до читача секрети українських господинь із різних куточків України щодо приготування і спо­живання борщу. Ідею підхопили шанувальники рідного слова з усієї Украї­ни.
У пропонованому виданні представлено автентичне мовлення українського діалектного континууму: 162 тексти зі 150 говірок південно-західного (72), південно- східного (47) та північного (31) наріч. Кількісно найбільше текстів із південно-західних говірок, зокрема з Він­ницької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей. Північне наріччя репрезентовано говірками Волинської, Житомирської, Рівненської, Київсь­кої, Сумської, Чернігівської областей, а також говіркою села Величковичі Брестської області Республіки Білорусь. Південно-східні діалектні тексти записано в Донецькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Черкаській областях. Подано також тексти говірок порубіжжя, зокрема полісько-середньонаддніпрянсь­кого, гуцульсько-закарпатського, волинсько-подільського, слобожансько-степового та інших».
Автори передмови пишуть, що тексти записано від говір­ко­носіїв різного віку. Найстарший – Ананій Рибченко, 1899 року народження, зі села Маслівка Миронівського району Київської області. Наймолодші – Ольга Вовчок, 1978 року народження, зі се­ла Каштаново Берегівського району та Тетяна Готра, теж 1978 ро­ку народження, зі села Кострино Великоберезнянсь­ко­го району Закарпатської області. Зрозумі­ло, що здебіль­шого оповідачками стало жіноцтво: з-поміж майже 200 інформантів лише 10 чоловіків. Говірконосії охоче розповідають про борщ, наголошуючи, зокрема, що борщ є символом домашнього затишку.
Ось рецепт, записаний Наталією Коваленко в червні 2000 року в селі Нефедівці Кам’янець-­Подільського району від Емілії Завадської, 1933 року наро­дження.
– Як варите борщ?
– Так вару боршч: кладу водичку на плитку. Тоди кришу бурачка, кидаю фасольку лушчу, картошички, капустки кришу, і уже воно кипит, кипит, я тоди кришу цибульку на пательню і прижарую трошки. Тоди макогоном тру у мисці, миска череп’янка, і тоди беру помедорку, піджару ше помедорку, і тоди кидаю у боршчик, ляю лошку уксусу, тоди кушаю, чи добрий чи недобрий. Як маю смитанку, то кидаю й смитанки у боршч, часом з олійом, але більше з олійчиком, бо старі люди уже на олії привикли, а часом салом. Але більши з олійом, і уже тоди покушала, соли, перчику, листочок, ну так шоби був добрий борш­чик, бо так я хочу, шоби когось і угостила, як хтось приїде до мени, не тілько сама наїлася,
але й хочу комусь і дати боршчи­-ку, бо старі люди уже так хтят комусь дати, шоб милостиня була від Бога.

Олег БУДЗЕЙ.
Автор вдячний докторові філологічних наук Олегові Рарицькому
з Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка за ідею цієї публікації.