ЯК КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ СУД ГІТЛЕРА УВ’ЯЗНИВ

25 листопада 1926 року в місті над Смотричем відбулася надзвичайна сесія Кам’янець-Подільського окружного суду, яка розглянула справу Гітлера. Ні, не того, що згодом стане німецьким фюрером, а місцевого – громадянина Кам’янця-Подільського С. Н. Гітлера (його імені та по батькові ми не знаємо). Про це на початку грудня 1926 року в числі 91 (262) у статті «Провокатор» повідомила західноподільська селянська газета «Червоний кордон», що видавалася в Кам’янці-Подільському.

Прізвище Гітлер було досить популярним серед кам’янецьких євреїв. Так, на початку XX століт­тя в місті галантерейними виробами торгував Занвель Гітлер, готовим одягом – Шмуль-Вольф Гітлер, взуттям – Йовель-Мошко Гітлер, а хутром – Герш Гітлер. Бачимо Гітлерів і серед випуск­ників Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії. Так, 1895 року її закінчив Іцко Гітлер, 1902 року – Хаїм-Шулім Гітлер (зі срібною медаллю), 1908 року – Мойше-Іойна Гітлер.
Але повернемося до суду, що відбувся 25 листопада 1926 року. Справу Гітлера розглядали голова суду Брадлей та члени суду Говліч і Лісовський за учас­ті прокурора Шріфтова. Під­судного звинуватили в прово­каторстві, коли він під клич­кою «Подільський» майже рік, із 26 травня 1908 року до 1 квітня 1909 року, був секретним співробітником («секретным сотрудником» – «сексотом») Кам’янець-­Подільської жандармської ох­ранки.
Про цю діяльність Гітлера ста­ло відомо 1917 року, коли після Лютневої революції відкрили­ся для ширшого доступу архіви кам’янецької охранки. Тоді ж відбувся міжпартійний громадський суд над Гітлером, який його виправдав. Проте через дев’ять років пильні більшови­ки повернулися до цієї справи.
Гітлер, удруге притягнений до суду, своєї провини не визнав, хоча підтвердив, що справ­ді служив в охранці. Підсудний розповів, що стати провокатором його змусив жандармський ротмістр Лукін, який пригрозив, що, у разі відмови співпрацювати, Гітлера вишлють до Сибіру – разом із сім’єю.
З’ясувалися обставини, при яких Гітлер потрапив на службу до охранки. Свідки підтвердили, що так воно і було. Отже, навчаючись у місцевій гімназії, Гітлер належав до революційного гуртка, що підпільно діяв у цьому навчальному закладі. Коли це стало відомо поліції, в Гітлера провели обшук, після чого неблагонадійного юнака звільнили з гімназії. Щоб з’ясувати причину звільнення, Гітлер завітав до жан­дармської управи. А там ротмістр Лукін запропонував колишньому гімназистові на ви­бір: або стати «сексотом», або по­їхати у сибірське заслання. Щоправда, за гарне «сексотство» було обіцяно гарну винагороду – щомісяця по 15 рублів. Гітлер погодився на співпрацю і став постачати необхідні відомості. Він виявляв конспіративні квартири та осіб, що проводили революційну роботу. Так, Гітлер розповів охранці про Войбаха, який передав нелегальну літературу кравцеві Шерману.
Як по­відав підсудний, він 20 ра­зів був у Лукіна і щоразу приносив йому декілька довідок. За словами Гітлера, які підтвердив свідок – ко­лишній вахмістр жандармського управління Мадюдя, обіцяної винагороди «сексоту» за зібрані ним відомості Лукін так і не виплатив. Урешті, як підтвердив той же Мадюдя, ох­ранка, безплатно використавши «працю» Гітлера упродовж 10 міся­ців, від його послуг відмовилася.
Після наради, що тривала дві години, суд оголосив вирок. Гітлера засудили до позбавлення волі на п’ять років зі строгою ізоляцією. Після відбуття покарання він ще на три роки позбавлявся прав. Ці три роки Гітлер мав провести в засланні за межами України. Подальшої його долі ми не знаємо.