КРАЩЕ ЛАЙНОМ ЗАХЛИНУТИСЯ
Незвичне самогубство, що сталося в губернському Кам’янці-Подільському в 70-х роках ХІХ століття, набуло розголосу по всій Російській імперії. Один із чиновників палати державного майна, що розміщувалася в місті над Смотричем, кинувся у відхоже місце, залишивши передсмертну записку, що він «вважає за краще втонути у відхожому місці, аніж служити з негідниками».
Цей випадок не зміг обійти увагою відомий російський публіцист, соціолог, літературний критик і один із теоретиків народництва Микола Михайловський (1842-1904). У статті «Життєві та художні драми», вміщеній на початку 1879 року в січневому номері популярного журналу «Отечественные записки», що видавався в Санкт-Петербурзі, Микола Костянтинович згадав і про кам’янецьку трагедію. Коментуючи її, публіцист зауважив:
«Газетний кореспондент повідомляє слух, що тут «ховається якась канцелярська драма». Драми бувають усякі, бувають і канцелярські; яка саме драма звела чиновника палати державного майна у відхоже місце – невідомо, але ми, принаймні, бачимо ясну тенденцію в його самогубстві, своєрідний гумор порівняння середовища, що оточувало його при житті, зі середовищем, обраним ним для смерті, і, отже, бажання щось заявити своєю смертю, послати комусь докір і урок. Звичайно, і цього не буває».
Але чи дійшов той відчайдушний докір до адресатів і чи став він їм належним уроком?
* * *