Середа, 14 Квітня 2021 р.
2 Квітня 2021

ГЕРОЇЧНИЙ РЕЙД ДО МІСТЕЧКА СТУДЕНИЦІ – 2

Схема рейду до СтудениціЦя стаття присвячена невеликому, але героїчному епізоду німецько-радянської війни, який стався наприкінці березня 1944 року на території нинішньої Китайгородської сільської об’єднаної територіальної громади Кам’янець-Подільського району. Йдеться про сміливий рейд тилами німецьких військ від Кам’янця-Подільського до Студени­ці (тепер затоплена Дністровським водосховищем) тан­кового десанту 16-ї гвардійської механізованої бригади (гв. мбр) 6-го гвардійського механізованого корпусу (гв. мк) 4-ї танкової армії (ТА) 1-го Українського фронту під командуванням гвардії лейтенанта Михайла Яковича Радугіна. Початок у «Подолянині» від 26 березня 2021 року.

28 БЕРЕЗНЯ, ВІВТОРОК

О 7.00 німці почали атаку від села Теремці силою до батальйону піхоти. Атака була відбита, противник втратив близько 300 солдатів і офіцерів.
О 14.00 танк гвардії лейтенанта Барабанова з десантом автоматників вийшов у розвідку на Калачківці та Демшин. У Ка­лачківцях десант зустрів колону ворожої піхоти. Вогнем десанту й гусеницями танка знищено 60 солдатів і офіцерів противника, взято в полон 18 осіб, звільнено 120 полонених червоноармійців. Озброївши їх трофейною зброєю, Барабанов сформував з них роту, командувати якою доручив гвардії молодшому лейтенанту Сидоренку. Десантники та звільнені червоноармійці до 4.00 29 березня відбили в районі Демшина чотири атаки противника.

29 БЕРЕЗНЯ, СЕРЕДА

На 4.00 противник оточив загін Радугіна у Студениці. Склалася надзвичайно напружена ситуація. Радугін вимушений був ухвалити рішення розстріляти взятих у полон ворогів. Було розстріляно 150 німців і 38 власовців.
О 6.00 загін із боєм прорвався до Демшина. Дорогою розгромили й розсіяли вогнем танків і десанту близько 5 тисяч солда­тів противника, метою яких була переправа через Дністер. Убито близько 300 німців, захоплено 50 осіб, звільнено з полону 130 радянських вояків. Звільненим червоноармійцям видали трофейні гвинтівки, карабіни, автомати. Радугін доручив коман­дувати ними гвардії лейтенанту Миколі Євгеновичу Турушеву, командирами взводів призначили найкращих бійців загону.
О 9.00 було виявлено вели­ку колону противника з трьома гарматами, яка рухалася від Китайгорода в напрямку Дністра. Назустріч німцям був висланий парламентар із числа полонених солдатів вермахту – чех за націо­­нальністю, з пропозицією склас­ти зброю і здатися в полон. Після отримання негативної відповіді танки та піхота пішли в атаку, зав’язався бій, противник був від­кинутий до Китайгорода. Убито близько 400 німецьких сол­датів й офіцерів, захоплено в полон 12 осіб. Піхотинці до ранку прочісували місцевість, знищую­чи дрібні групи противника.

30 БЕРЕЗНЯ, ЧЕТВЕР

Уранці противник атакував загін із боку Патринців силою до двох батальйонів і зайняв східну околицю Демшина. Контратакою у фланг німцям положення було відновлене до п’ятої години ранку. Протягом дня ворог тричі атакував позиції загону, але успіху не мав.

31 БЕРЕЗНЯ, П’ЯТНИЦЯ

Танки та десант і далі контролювали берег Дністра від Студениці до Демшина. Ворог зранку намагався переправитися через річку, але йому перешкоджав загін Радугіна. На вечір німці, чи то за наказом начальників, чи то через заслон радянських вояків, почали рухатися напрямком на Кам’янець-Подільський.

1 КВІТНЯ, СУБОТА

Цього дня загін перемістився у село Врублівці, де зустрівся з партизанами під командуванням Мельника. Радугін не мав зв’язку зі штабом бригади, бойова обстановка навкруги була невідомою, 16-та гв. мбр не прийшла слідом за загоном Радугіна, як було домовлено на початку рейду. Тому вирішили до прояснення загальної ситуації об’єд­натися з партизанами.
Командування новим загоном було доручено Радугіну, командування танками – Барабанову, Мельника призначили начальником штабу, Сидоренка – командиром 1-ї роти, Турушева – командиром 2-ї роти, організували кухню і склад боєприпасів тощо.
Та вже наступного дня розвідка Радугіна зустрілася з бійцями 2-го Українського фронту, який гнав ворога правобережжям Дністра, і з’ясувала, що Кам’янець-Подільський міцно утримується частинами 1-го Українського фронту. 3 квітня загін Радугіна виїхав у Кам’янець-Подільський. На цьому рейд ворожими тилами завершився.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД

Нагородний лист Радугіна (два аркуші)У стислому вигляді бойовий похід загону виглядає так. Першого дня (27 березня) він чотири рази стикався з численними групами противника в районі Станіславівки, Демшина, Калачківців і в самому Китайгороді, а ввечері атакував противника на переправі в Студениці.
Другого дня (28 березня) загін оборонявся в Студениці, перешкоджаючи німцям переправлятися через Дністер. Один танк із десантом вийшов у напрямку Демшина. Під Калачківцями розгромили колону німців, звільнили групу радянських військовополонених. Їх озброїли і поставили в бойові порядки.
У Демшині було відбито чотири атаки ворога.
Уранці третього дня (29 березня) загін Радугіна з боєм прорвався із Студениці до Демшина. Таким чином бійці заго­ну діяли в Студениці півтори доби. Дорогою розгромили й розсіяли велику колону противника, звільнили ще одну групу військовополонених і залучили їх до бойових дій. Атакували колону противника, що рухалася від Китайгорода, і не допустили її до Дністра.
Наступного дня (30 березня) відбили в Демшині чотири атаки ворога. За чотири дні рейду бійці загону до десяти разів вступа­ли в бій з метою розгрому колон противника і переправ, відбили не менше як вісім атак ворога.
П’ятого дня (31 березня) спро­би німців прорватися до Дністра припинилися, бойові дії вщухли, але загін продовжував контролювати берег річки від Демшина до Студениці.
Шостого дня (1 квітня) загін пе­ребазувався у село Врублівці, де об’єднався з місцевими партизанами. Отже, у Демшині загін тримав активну оборону майже чотири доби.
2 квітня розвідники Радугіна зустріли бійців 2-го Українського фронту, з’ясували фронтову обстановку, і 3 квітня загін ви­їхав у Кам’янець-Подільський.

ВТРАТИ НІМЦІВ

Нагородний лист Радугіна (два аркуші)У бойовому донесені командирам 16-ї гв. мбр і 6-го гв. мк Радугін вказав, що за час виконання завдання знищено чотири танки, дві самохідні гармати, 24 гармати різного калібру, 8 бронетранспортерів, 2000 авто­машин, 3000 возів, три міномети, 14 кулеметів, вбито близько трьох тисяч солдатів і офіцерів против­ника, розсіяно близько 25 тисяч вояків вермахту.
Захоплено такі трофеї: гармат – три, мінометів – один, з яких за допомогою німців вели вогонь по противнику, кулеме­тів – 48, автоматів – 300, гвинтівок – 1500, складів різних – два, снарядів – 1700, рацій – дві, телефонних апаратів – 16.

НАШІ ВТРАТИ

Втрати загону такі: убито 13 осіб, поранено 44, розбито один станковий і сім ручних кулеметів.
Зі звільнених із полону чер­воноармійців сформовано батальйон у кількості 370 осіб і повністю озброєно трофейною зброєю, 18 німецьких солдатів здані в комендатуру Кам’янця-­Подільського.

НАГОРОДИ

За цей рейд Михайло Якович Радугін та Петро Іванович Барабанов, як уже йшлося вище, удостоїлися звання Герой Радянського Союзу. А от хто ще був від­значений за участь у рейді – ніде й ніколи не говорилося. Автору статті вдалося встановити, що державні нагороди, а це – бойові ордени, отримали майже всі члени загону Радугіна – 41 особа:
– командир 16-ї гв. мбр своїми наказами 16 квітня, 5 і 23 трав­ня 1944 року нагородив від імені Президії Верховної Ради СРСР орденом Червоної зірки 24 бійці загону Радугіна;
– командир 6-го гв. мк наказом 12 травня 1944 р. нагородив орденом Вітчизняної війни другого ступеня дев’ятьох учасників героїчного рейду, а ще чотирьох – орденом Слави третього ступеня;
– військова рада 4-ї ТА наказом від 2 липня 1944 року удостоїла ордена Червоного прапора молодшого лейтенанта Юхима Григоровича Пергаменщика, гвардії молодшого лейтенанта Олексія Олексійовича Сенькова (обидва були командирами танків 28-го тп, які брали участь у рейді) та гвардії лейтенанта Миколу Євгеновича Турушева, командира взводу автоматників 2-го мсб 16-ї гв. мбр.
Гвардії молодший лейтенант Іван Захарович Сидоренко, командир взводу зв’язку роти уп­равління 28-го тп, був нагороджений орденом Олександра Невського.
Така кількість нагороджень орденами в межах одного не­величкого загону чи підрозділу рідко коли траплялася на війні. Цей факт свідчить про високу оцінку командуванням результатів рейду загону Радугіна.

ПІДСУМОК

Відтоді минуло 77 років. Проскурівсько-Чернівецька операція стала однією з найбільших фронтових операцій Червоної армії. Радянські війська пройшли в західному й південному напрямках на 80-350 км, від німецької влади була звільнена значна частина Правобережної України, зокрема, вся тодішня Кам’янець-Подільська (нині Хмельницька) область, завдано тяжкої поразки 1-й і 4-й німецьким танковим арміям. Проте до остаточної перемоги військ антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною зали­шалося ще більше як рік.

Анатолій РОЗДОБУДЬКО, член Національної спілки краєзнавців України, Хмельницький.