Четвер, 28 Жовтня 2021 р.
9 Квітня 2021

РОЗСТРІЛЯНИЙ ПЕДАГОГ ТРОЦЮК

У науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» Запорізькій області присвячено шість томів. У четвертому з них є коротесенька довідка про Євстахія Варфоломійовича Троцюка, розстріляного 2 листопада 1937 року. З інших даних ми довідуємося, що шість років, у 1906-1912 роках, Євстахій (тоді його ім’я писалося як Євстафій) Варфоломійович працював учителем у Кам’янці-Подільському. Тож поговоримо про нього завдяки даним, які нам вдалося зібрати про маловідомого, але гарного педагога, автора книжки про методику української мови та низки статей в освітянській періодиці. До речі, у 1918-1933 роках працювала Постійна комісія УАН – ВУАН (Української академії наук – Всеукраїнської академії наук) для складання біографічного словника діячів України. 2003 року оприлюднено узагальнений список імен, які згадуються у матеріалах цієї комісії. Серед записів є і такий: «Троцюк Є. В., освітянин, педагог на Поділлі». Тож здійснимо те, чого не встигла Постійна комісія. Насамкінець зауважимо, що всі дати до 1917 року наведено за чинним у Російській імперії старим стилем (юліанським календарем).

МОЖЛИВІ РОДИЧІ

Остап Троцюк - доцент Запорізького Як зазначено в уже згаданому четвертому томі, Євстахій Варфоломійович Троцюк народився 1880 року. Місцем його народження вказано, як зазначили в кримінальній справі та повторили в четвертому томі, «місто Пищацк Бельського повіту, Польща». Насправді, це селище Піщаць Більського повіту Седлецької губернії Російської імперії. Нині це село в Польщі, у гміні Піщаць Більського повіту Люб­лінського воєводства. Його населення за переписом на 31 березня 2011 року становило 3016 мешканців. Село розташоване на сході Польщі, на правому березі річки Лютні, на відстані приблизно 19 кілометрів на схід від міста Біла Підляська, адміністративного центру повіту.
Про батька, крім того, що його звали Варфоломій Троцюк, ми не знаємо нічого. Про маму Євстафія взагалі немає відомос­тей. Цілком можливо, що Євс­тафій мав сестру Олену. У «Па­м’ятній книжці Каліської губернії» на 1904 рік зазначено, що Олена Варфоломіївна Троцюк була молодшою канцелярсь­кою служителькою у канцелярії Каліської навчальної дирекції.
У наступній пам’ятній книжці цієї губернії, на 1905 рік, Троцюк є в алфавітному покажчику, але якщо ми перейдемо на вказану там сторінку, то побачимо, що посада молодшого канцелярського служителя в канцелярії Каліської навчальної дирекції є вакантною.
Ще про одного Троцюка з Більського повіту – Митрофана. Митрофан Троцюк у «Пам’ятних книжках Седлецької губернії» три роки – 1889-1891 – фігурував як війт села Костомлоти Більського повіту, а ще п’ять років – 1904-1905 та 1907-1909 – як лавник у гмінному суді третього округу Більського повіту. Цей округ охоплював Кобеляни, Кодень, Полоски і знайомі вже нам Костомлоти. Також Митрофан Троцюк зафіксований «Холмсько-Варшавським єпархіальним вісником» за грудень 1896 року як братчик церкви у Костом­лотах, що вніс 1 рубль 48 ко­пійок на влаштування другого ярусу іконостасу в місцевому храмі. Нині Костомлоти – це село в Польщі, у гміні Кодень Більського повіту Люблінського воєводства. Село здебільшого бу­-ло населене етнічними українцями, але 1947 року в рамках операції «Вісла» із села їх депортували 275 осіб. Напевно, Митрофан Троцюк був ріднею Євс­тафія Троцюка, можливо, що його братом.

ПЕРШЕ ВЧИТЕЛЮВАННЯ

У двох «Пам’ятних книжках Седлецької губернії» на 1900 та 1901 рік зазначено, що Євстафій Троцюк був учителем у Дронж­говському початковому учили­щі Гарволиського повіту Седлецької губернії. Книжка ж на 1899 рік показує, що вчителем у цьому селі був Іван Опалько, а на 1902 рік – Антон Валевич.
Дронжгов – це нині село в Польщі Дронжґув. Воно входить до гміни Уленж Рицького повіту Люблінського воєводства.

НАВЧАННЯ

Далі, після вчителювання в селі Дронжгові та перед шестирічною працею в губернському центрі Кам’янці-Подільському, було навчання в Глухові – в учительському інституті, де Євстафій Троцюк здобув вищу педагогічну освіту. Нині це Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (у 1976-2008 роках імені Сергія Сергєєва-Ценського). Обидва письменники були випускниками Глухівського вчительського інституту.
На Київський навчальний округ, який охоплював навчальні заклади п’яти губерній – Київської, Волинської, Подільської, Чернігівської і Полтавської, був всього один учительський інститут – у Глухові, відкритий 24 вересня 1874 року. Тільки 1909 року такий заклад з’явився в Києві, 1912 року – у Вінниці.
Навчання тривало три роки, плата за нього не вносилася. Євстафій Троцюк закінчив курс навчання в Глухівському вчительському інституті 1906 року.

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Центр села Піщаць у Польщі. Фото 2010 року з Вікіпедії1 липня 1906 року Євстафій Варфоломійович Троцюк став учителем Кам’янець-Подільського двокласного міського училища. Він ще тоді не мав чину, викладав російську мову в основних класах. Отримував за свою працю 540 рублів на рік.
У цю суму входила і 20-відсоткова надбавка.
Коли Троцюк прибув до Ка­м’янця-Подільського, штатним наглядачем училища (так тоді звався в ньому начальник) був із 20 вересня 1904 року Сер­гій Митрофанович Іваницький. 15 серпня 1907 року його на цій посаді змінив Дометій Григорович Онацький.
Звичайно, що 1 липня 1906 ро­ку – це цілком умовна дата початку служби Євстафія Троцюка взагалі після закінчення інс­титуту та, зокрема, в Кам’янці-Подільському, зафіксована в документах. Насправді, в місто над Смотричем він прибув дещо піз­ніше. У Державному архіві Хмельницької області є документ, який трішки відкриває цю таємницю. Це повідомлення директора народних училищ Подільської губернії Олександра Сазонова інспекторові народних училищ першого району Подільської губернії Олександрові Чеботкевичу. Перший район тоді обслуговував два повіти Подільської губернії – Кам’янецький та Ушицький, а всіх районів було п’ять при дванадцятьох повітах Подільської губернії. Повідомлення датовано 17 липня 1906 року, а отримано 21 липня. У ньо­му говорилося таке:
«Пан керівник Київського навчального округу, пропозицією від 12 цього липня за №13273, звіль­-нив з 1 липня цього року пана Михайла Сальвицького від виконання обов’язків учителя російської мови Кам’янецького міського двокласного училища і призначив на цю посаду Євстафія Троцюка, який закінчив поточного року курс Глухівського вчительського інституту, про що і маю честь повідомити Ваше високородіє, додаючи, що про своєчасну явку Троцюка до місця призначення управлінням округу зроблено належні розпорядження».
Як бачимо, Євстафія Троцюка призначено з 1 липня, а повідомлення про це отримано тільки через три тижні – 21 липня. Сам 26-річний, молодий та не­жонатий Євстафій Варфоломійович прибув на місце призначення ще пізніше.
Ще одне повідомлення дирек­тора інспекторові першого району, датоване 18 серпня 1906 року:
«Припроваджуючи при цьому отриманий з управління Київського навчального округу талон до асиг­новки за №14413 на отримання учителем Кам’янецького міського двокласного училища Євстафієм Троцюком із Кам’янецького казначейства третини не в залік платні – 105 рублів, маю честь уклінно просити Ваше високородіє внести зазна­чену допомогу у формулярний список про службу пана Троцюка».
Незрозуміло, про які гроші йдеться, бо 5 вересня 1906 року штатний наглядач училища Сергій Іваницький направив інспекторові першого району такий запит:
«Маю честь клопотатися перед Вашим високородієм про видачу вчителеві російської мови ввіреного мені училища Євстафієві Троцюку прогінних грошей, належних йому, як вихованцю Глухівського вчительського інституту, який закінчив курс наук нинішнього 1906 року, при первісному призначенні на навчальну службу, згідно зі статтею 224 тому III Зводу законів Російської імперії видання 1896 року».
Гарний був начальник у Євс­тафія Троцюка, турбувався, щоб тому видали належні йому за законом гроші на проїзд до місця першої роботи після закінчення інституту.

УЧИТЕЛЬ ГІМНАСТИКИ

Глухівський учительський інститут. Малюнок із видання 1913 року «Щорічник Глухівського вчительського інституту»У Сергія Іваницького виникли проблеми з кадрами, тож 3 вересня 1906 року він направив листа інспекторові першого району:
«З огляду на те, що викладач гімнастики паралельних класів ввіреного мені училища В’ячеслав Погожев відмовився від уроків гімнастики 31-го минулого серпня, честь маю клопотати перед Вашим високородієм про надання названих уроків учителеві російської мови Євстафієві Троцюку».
25 вересня 1906 року надійшла відповідь інспекторові першого району від директора Олександра Сазонова:
«На представлення Ваше від 20 цього вересня за №1471, маю честь повідомити Вам, шановний пане, що з мого боку не буде перешкод до надання уроків гімнастики в паралельних класах Кам’янецького двокласного міського училища вчителеві російської мови Євстафієві Троцюку».
Приміщення для паралельних класів, в яких дозволили викладати гімнастику Євстафієві Троцюку, містилося в Старому місті на вулиці Довгій у старому двоповерховому будинкові. Основні класи, в яких Троцюк викладав російську мову, були у двоповерховому будинку навпроти кафедрального костелу Петра та Павла, де нині знову, як і колись, розмістився будинок біс­купа. До речі, в основних класах із 5 жовтня 1905 року гімнас­тику викладав поручик Платон Артемович Бажан – батько майбутнього українського поета Миколи Бажана, якому 1906 року було тільки два роки. За урок Платон Бажан отримував 90 копійок. Очевидно, така ж плата за урок гімнастики в паралельних класах була і в Троцюка.
Євстафій Варфоломійович, як свідчать протоколи педагогічної ради училища за 1908 рік, що збереглися в Державному архіві Хмельницької області, був секретарем педагогічної ради (протоколи №1 від 3 січня, №4 від 28 січня, №5 від 1 лютого, №12 від 31 березня, №15 від 26 квітня, №16 від 5 травня). Напевне, цьому сприяв чіткий почерк Євстафія Варфоломійовича. До того ж молодих люблять у всі часи навантажувати додатковими функціями.

УЧИТЕЛЬ МАТЕМАТИКИ

Як свідчить протокол №5 педагогічної ради училища від 1 лютого 1908 року, Євстафій Троцюк був уже не вчителем російської мови, а вчителем математики. Очевидно, Глухівський учительський інститут випускав учителів-універсалів. Цей же протокол постановив доручити провести іспити в однокласних училищах Кам’янецького повіту вчителям двокласного училища Кам’янця-Подільського, зокрема Троцюку 28 квітня в Чорній, 29 квітня в Збрижі, 30 квітня в Кочубіївському та Кормильчельському училищах і 1 травня в Шустівцях.
На те, що Євстафій Троцюк був учителем математики Кам’я­нець-­Подільського двокласного міського училища, вказують і «Па­м’ят­ні книжки Київського навчального округу» на 1908, 1909/10 та 1911/12 роки. Остання з них повідомляє, що в службі він був із 1 липня 1906 року, а на посаді (тобто, учителем математики) – з 16 серпня 1907 року. Отже, вчителем російської мови Євстафій Варфоломійо­вич пропрацював у Кам’янці-Подільському тільки перший рік.

НА КУРСАХ

Крім того, Троцюк із 16 серпня 1907 року викладав російську мову та методику російської мови на педагогічних курсах при Кам’янець-Подільському двокласному міському училищі, а в 1911/12 навчальному році ще й методику географії та природознавства і тоді отримував за це 572 рублі на рік. Як кажуть, він був майстром на всі руки.
16 січня 1912 року Троцюк затверджений у званні губернського секретаря з 1 липня 1906 року, тобто з часу вступу на службу в Кам’янці-Подільсь­кому. Губернський секретар у Російській імперії – це дуже низький цивільний чин дванадцятого класу з чотирнадцяти в Табелі про ранги. Посада учителя в міському училищі як­раз відповідала дванадцятому класу.

ШЛЮБ?

У Державному архіві Хмельницької області збереглися документи про можливий шлюб Євстафія Троцюка. 19 січня 1908 року він пише прохання директорові народних училищ Подільської губернії: «Маю честь уклінно просити Ваше превосходительство дозволити мені вступити в законний шлюб із дівчиною православного віросповідання Оленою Федорівною Савицькою». Того ж дня штатний наглядач училища Дометій Онацький пише інспекторові народних училищ першого району Подільської губернії: «Маю честь представити при цьому прохання вчителя Євстафія Троцюка на ім’я пана директора народних училищ Подільської губернії».
Гербові марки на проханні Троцюка про шлюб. Фото з архівуОчевидно, що це прохання було неналежно оформлено і не тій особі адресовано, бо 24 січня 1908 року Євстафій Троцюк пише нове прохання, цього разу адресоване штатному нагля­дачеві Кам’янець-Подільського двокласного міського училища Дометію Онацькому: «Маю честь уклінно просити Ваше високоблагородіє клопотати про дозвіл вступити мені в законний шлюб із дочкою надвірного радника Федора Савицького Оленою, дев’ятнадцяти років, православного віросповідання. При цьому додаю гербових марок на 1 рубль 50 копійок».
Надвірний радник у Російській імперії – це середній цивільний чин сьомого класу з чотирнадцяти в Табелі про ранги. На проханні Євстафія Процюка є гербові марки на 60 і 15 копійок, тобто разом на 75 копійок. Очевидно, що марки ще на 75 копійок призначено для листа-відповіді.
У списку випускниць Кам’янець-Подільської Маріїнської гімназії є Олена Федорівна Савицька, яка народилася 12 травня 1888 року (в січні 1908 року їй справді було 19 років), а закінчила гімназію 1906 року (тридцять шостий випуск). Вона і була нареченою Євстафія Троцюка. Здається, Маріїнка – це надійний осередок наречених для молодих чиновників.
Павло Федорович Савицький, очевидно, що брат Олени, 1909 року ще не мав чину, був помічником секретаря Кам’янець-Подільського окружного суду, де нині розмістилося швейне підприємство. У цьому ж «Адрес-­календарі Подільської губернії» на 1909 рік є і герой нашої розповіді. Щоправда, його прізвище вказано неправильно – Євс­та­фій Варфоломійович Трацюк. У наступній, тепер уже «Пам’ятній книжці Подільської губернії» на 1911 рік, прізвище написано без помилок – Троцюк.
Того ж дня, 24 січня 1908 року, Дометій Онацький пише інс­пекторові народних училищ пер­шого району Подільської губернії: «Маю честь представити на розсуд Вашого високородія прохання вчителя Євстафія Троцюка про дозвіл вступити йому в законний шлюб з дівчиною Оленою Савицькою».
Чи було дано дозвіл на цей шлюб, чи він відбувся, поговоримо трохи пізніше – у розділі про шлюб у Петрограді.

(Далі буде).