Субота, 04 Грудня 2021 р.
14 Жовтня 2021

VIVAT, ХОТИНЕ! VIVAT, КАМ’ЯНЦЮ!

 

Чотири тонконогі коні-красені в розкішній збруї стоять у провулку біля костелу св. Ми­колая колишнього Домініканського монас­тиря. На конях – вершники. Троє чоловіків у дорогих, майстерно зроблених об­ладунках польсь­кої гусарії XVII століття. За та­кий комплект вбрання чотири століття то­му шляхтичі віддавали близь­ко 10 кг срібла, як роз­повідають реконструктори. Четвертий верш­ник – у єпископській мантії, з хрестом на шиї та в біло­сніжній митрі. Кам’янець-Подільський римо-католицький єпископ Леон ДУБРАВСЬКИЙ не просто добре сидить верхи – він при цьому обмінюється жартами з чималим натовпом глядачів, що зібрався біля костелу недільного ранку. Тут туристи, кам’янчани, декілька екскурсійних груп, команда з польського телеканалу TVP.

Леон Дубравський знімає мит­ру і обмінює її на оторочений хут­ром сарматcький капелюх Яро­слава Стручинського, каштеляна колишньої тевтонської твердині Гнєв у Польщі. Юрба зустрічає обмін капелюхами схвальними вигуками. «Шаблю його ексцеленції!» – кричать польські реконструктори в обладунках XVII століття. Пан Стручинський підносить єпископу топірець. «То це такі нині шаблі?» – сміється єпис­коп, піднімає зброю високо і командує: «Ну, на Путіна! Вперед!». Глядачі регочуть. Єпископу не тер­питься: «Дайте ж хоч трохи проїхатися на таких гарних конях!». Вершники неквапом рушають до Ратуші, щоб невдовзі після кола пошани повернутися до костелу.
Так почалося вшановування в Кам’янці-Подільському 400-річ­чя перемоги польсько-українсь­ко-литовського війська в славетній Хотинській битві 1621 року.
Ця стратегічна перемога змінила долю континенту 400 років тому, і самотужки Річ Пос­полита не змогла б подолати таку серйозну військову махіну, якою тоді була Османська Порта. Лише спільні зусилля польського вій­ська під керівництвом гетьмана Яна Кароля Ходкевича та козаків гетьмана Сагайдачного зупинили східну навалу на Європу. Про цю взаємодопомогу згадує заступник директора з адміністративно-­господарчої роботи Чернівецького міського палацу дітей та юнацт­ва Андрій Книш, який допомагає вершникам на події: як колись Ходкевич попросив Сагайдачного допомогти в баталії, так і тепер польські реконструктори звернулися до українців по допомогу. Тільки цього разу потрібні були коні.
І вони знайшлися на «Агро-Ран­­чо» Андрія Смогоржевського у Ве­ликому Кучурові під Чернівцями. Породистих меринів привезли до міста в батмані – спеціа­льному фургоні для коней – ще в суботу ввечері.

Ярослав Стручинський звернувся до зібрання:

– Нам, реконструкторам із різних міст Польщі, дуже приємно було отримати запрошення приїхати сюди, до Кам’янця, аби згадати славну спільну історію Речі Пос­политої та України, історію несамовитого братства по зброї. Хотинська битва демонструє: якщо будемо разом йти до спільної мети, подолаємо всі перешкоди. Але насамперед має бути братерство.

Промова закінчується скандуванням: «Віват, Україно! Віват, Рече Посполита!». Після цього кавалькада рухається Вірменським ринком, а далі – до Старої фортеці та валів за нею.
Подію практично ніде не анон­сували, а шкода, бо вийшло стильно і яскраво, до сліз нагадало часи величі «Терри Ге­роїки», на котрій польська гусарія була постійним учасником. Забачивши кінноту, туристи зупинялися для кадрів, а машини, що проїжджали повз, сигналили вслід гусарам.
Про 57-річного пана каштеляна Ярослава Стручинського варто сказати детальніше. Це відомий у Польщі громадський діяч, стараннями котрого з руїн відродився замок у Гнєві. На військово-історичні фестивалі «Vivat, Vasa!» у цій твердині раніше часто їздили кам’янецькі реконструктори. Стручинський у юності був і екскурсоводом, і вчителем, і гітаристом у блю­зовій групі, та вже понад 30 років працює директором міськ­районного центру культури у Гнєві, а паралельно знімається в документальних проєктах на каналах Discovery та Travel.
В останні роки займався будів­ництвом Пантеону польської гусарії в селі Опаленє поблизу Гнєва. До Кам’янця польська делегація зазирнула на зворотно­му шляху з румунських Ясс, де теж відбулися урочистості на честь битви під Яссами 1653 р.

Ірина ПУСТИННІКОВА.