ПРИРОДЖЕНИЙ АРХЕОЛОГ

4 липня мало би виповнитися 80 років відомому археологу та історику Iону ВИНОКУРУ. Але, на жаль, чотири роки тому його не стало.

Коли помер відомий науковець, ця сумна подія не пройшла непоміченою. Зокрема, «ГАЗЕТА.ua» восени 2006-го розмістила таку інформацію:

«Винокура всі любили. Він був не лише провідним спеціалістом в археології, але й дуже доброю людиною. У 60-х роках врятував від заслання українського історика Михайла Брайчевського – вісім місяців його переховував у Бакоті на Хмельниччині, – згадує історик із Кам’янця-Подільського Хмельницької області Лев Баженов.

Археолога Iона Винокура поховали минулої п’ятниці біля села Капітанівка під Києвом, на кладовищі посеред соснового бору. Вчений помер на 77-му році життя. У вересні лікарі несподівано виявили у нього рак кишечника. Саме Iон Винокур обгрунтував теорію, що племена черняхівської культури, які населяли українське Подніпров’я і Подністров’я у II-VII століттях, були праслов’янами.

– Для нас його смерть стала, як грім серед ясного неба. Ще в липні він приїздив до Хмельницької області на розкопки давньоруського міста Губен, – розповідає Баженов. – Ми дивувалися, що, незважаючи на роки, йому вдавалося так багато працювати. Не знаємо, як без нього бути. Зокрема, що станеться з розкопками Губена.

Iон Винокур з 1963 року жив у Кам’янці-Подільському. П’ять років тому, коли померла його дружина Надія, переїхав до Києва, щоби бути ближче до доньки. Водночас читав лекції у трьох університетах – у Житомирі, Кам’янці-Подільському і Київському слов’янському університеті. За своє життя дослідив безліч тем – від етногенезу давніх слов’ян Східної Європи на початку нашої ери до середньовічних давньоруських міст. 20 років досліджував урочище Бакота на Хмельниччині – столицю давньоруського Подністров’я ХII-ХIII століть».

У першому томі збірника «Кам’янець-Подільський державний університет в особах» (2003 року видання) розміщено статтю про Iона ВИНОКУРА, написану його колегою – доктором історичних наук, керівником Центру дослідження історії Поділля Левом БАЖЕНОВИМ, витримки з якої ми наведемо нижче:

«Заслужений працівник вищої школи України, академік Академії наук вищої школи України, академік Української академії історичних наук, доктор історичних наук, професор Кам’янець-Подільського державного педуніверситету Iон Iзраїлевич (Срулевич) Винокур належить до тих щасливих людей, праця яких завжди належно оцінювалася і вшановувалася в нашому суспільстві. За 50 років подвижництва на стезі науки та освіти, опублікувавши майже 400 академічних і науково-популярних творів, у тому числі 38 монографій, навчальних посібників, Iон Iзраїлевич посів гідне місце серед учених України та зарубіжжя.

Народився Iон Винокур 4 липня 1930 р. на Житомирщині. На його долю припало лихоліття Великої Вітчизняної війни, евакуація родини та повернення 1944 року до Житомира. 1948 року Винокур вступає на історичний факультет Чернівецького університету. Відомий археолог і педагог Борис ТИМОЩУК з другого курсу навчання став брати з собою Винокура в археологічні розвідки та на розкопки по Буковині, а в 1951-1952 роках залучив його до роботи у складі Галицької археологічної експедиції АНУ. Iон Iзраїлевич увійшов у світ археологічної науки і пов’язав з нею усе подальше життя.

Після закінчення Чернівецького університету в серпні 1953 року він повертається до Житомира, де майже чотири роки працює науковим співробітником обласного краєзнавчого музею. Та справжнім покликанням молодого науковця залишалися археологічні досліди, і він окреслює головний напрям своїх досліджень – вивчення та узагальнення на дисертаційному рівні старожитностей Східної Волині першої половини I тис.н.е. Вже 1955 року дослідник опублікував перші матеріали вивчення черняхівської культури під рубрикою «Слідами древніх слов’ян». Саме приналежність черняхівців до ранніх слов’янських племен тоді була новаторською ідеєю, яка згодом оформиться в його головну концепцію дослідження.

1957 року Iон Винокур повертається до Чернівецького університету та починає публікувати сам або у співавторстві з Борисом Тимощуком звіти про роботу археологічного загону Чернівецького університету, також виступає одним з організаторів стаціонарних досліджень 1958 року трипільського поселення біля с.Магала Новоселицького району.

Проте головну увагу й зусилля Iон Iзраїлевич зосереджує на завершенні обраної на Житомирщині теми свого дослідження. Підсумком багаторічної праці стало видання монографії «Старожитності Східної Волині першої половини I тисячоліття н.е.» та захист 1962 року в Ленінграді одноіменної дисертації, отримання наукового ступеня кандидата історичних наук. 1963 року Iон Iзраїлевич почав викладати на історичному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. За наставництва відомого вченого України професора Леоніда Коваленка 1969 року Iон ВИНОКУР очолив кафедру історії СРСР і УРСР, яка з 1991 року ним була реорганізована в кафедру історії Східної Європи та археології. 1978 року в інституті археології АН України Iон Винокур захистив докторську дисертацію на тему: «Iсторія та культура черняхівських племен лісостепового Дністро-Дніпровського межиріччя», а двома роками пізніше став професором.

Для стаціонарного вивчення давніх поселень, могильників, курганів, жертовників, капищ тощо 1964 року він утворив археологічну експедицію історичного факультету в системі Iнституту археології АНУ, яка працює без жодної перерви 36 літніх польових сезонів, здійснила чимало важливих наукових відкриттів, нагромадила для потреб науки понад 30 тисяч речових зразків давніх культур і стала справжньою школою всіх тих, кого вабить світ археології.

Провідне місце в наукових дослідженнях ученого посідає проблема літописних давньоруських міст Поділля та Південно-Східної Волині (Бакота, Iзяслав, Полонне, Губин тощо). Починаючи з 1963 року, Iон Iзраїлевич присвятив 17 літніх польових сезонів комплекс-ному вивченню адміністративного центру Пониззя ХII-ХIII ст. – літописній Бакоті та завершив свою працю виданням згаданої капітальної книги «Бакота» (співавтор П.А.Горішній). Уже в середині 60-х – на початку 70-х років спільно з відомим київським архітектором-реставратором Євгенією ПЛАМЕНИЦЬКОЮ та тутешніми краєзнавцями Винокур під час археологічних досліджень кам’янецького замку та території Старого міста виявив культурні нашарування ХII-ХIII ст., що дало змогу вченому опублікувати полемічну статтю «Як починався Кам’янець» (1976), а згодом разом зі своїм учнем кандидатом історичних наук Миколою Петровим розв’язати в 90-х роках тривалу дискусію серед науковців навколо датування та першопочатків становлення Кам’янця-Подільського та опублікували грунтовні праці з історичної топографії цього міста з найдавніших часів до початку ХХ ст. (1973). 

Навчальний посібник «Давня і середньовічна історія України» (1996), створений спільно з його учнем кандидатом історичних наук, доцентом Сергієм Трубчаніновим визнано кращим серед поданих на конкурс, організований Міністерством освіти України та Міжнародним фондом «Відродження». Як істинний учений, Iон Винокур створив із числа вихованців і послідовників власну наукову археологічну школу.

За 37 років плідної науково-педагогічної діяльності в Кам’янець-Подільському педуніверситеті Iон Iзраїлевич вивчив і випустив у світ понад 5,5 тисячі учителів історії, кожен з яких взяв від нього частку знань і вмінь, доброго і розумного, просто сердечного тепла. Тому нема жодного випускника, який би гарним словом не згадував би свого наставника. В їхніх уявленнях «факультет», «наука», «Винокур» давно з’єдналися в одне поняття, в один смисл».