ВІДРОДИТИ ПІДЗАМЧЕ ДОПОМОЖУТЬ 12 АПОСТОЛІВ

Мало хто знає, що в одному з приміщень колишньої районної лікарні, що на Підзамчі, майже два століття тому був храм. На жаль, його доля мало чим відрізнялася від долі інших соборів і церков, яким не судилося пережити революційне варварство. Але людську пам’ять стерти не так легко, і вже декілька десятиліть наша духовність зміцнюється стінами відроджених святинь.

Саме справа відновлення храму зібрала 13 липня на Підзамчі секретаря Кам’янець-Подільської єпархії протоієрея Олексія МІХАНЧУКА, депутата міськради, голову міської організації Партії регіонів Володимира МЕЛЬНИЧЕНКА, голову Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Михайла ЖЕЛІЗНИКА та головного лікаря ЦРЛ Якова ЦУГЛЕВИЧА.

Це буде храм Дванадцяти Апостолів з духовно-просвітницьким молодіжним центром. Наведена поруч із ескізним проектом історична довідка інформує про такі факти: «На Архієрейському хуторі, поблизу Кам’янця, на Підзамчі, знаходиться домова церква на честь Дванадцяти Апостолів. Цей хутір був подарований Преосвященному ІОАННІКІЮ 1808 року дворянином Іосифом УЖЕВСЬКИМ, і тут 1843 року була облаштована Преосвященним АРСЕНІЄМ домова церква на честь св.Апостола ІОАННА БОГОСЛОВА. 1892 року проведено значне розширення цієї церкви, споруджена дзвіниця з дуже гарним під’їздом, і церква була освячена на честь Дванадцяти Апостолів».

– Церква проіснувала до революції, у тридцятих роках вона за-знала руйнації, були знесені куполи. Ще до війни тут розміщувалася лікарня, – розповідає протоієрей Олексій МІХАНЧУК. – Понад 20 років тому райлікарня переїхала, довгий час приміщення було порожнім. А коли звернення нашої єпархії знайшло підтримку в ра-йонної влади, з благословення Високопреосвященнішого ФЕОДОРА, архієпископа Кам’янець-Подільського і Городоцького, восени 2009 року був призначений настоятелем храму ієрей Олексій ЗОЩУК, і почалася відбудова. Допомогу в цій справі ми отримали від депутата міськради Володимира МЕЛЬНИЧЕНКА та голови РДА Михайла ЖЕЛІЗНИКА.

– Дуже добре пам’ятаю, як після указу про безоплатну передачу культових і некультових споруд, які належали церковним общинам, 2003 року розглядалося звернення єпархії, – розповідає Михайло ЖЕЛІЗНИК, який на той момент був заступником голови РДА та депутатом райради. – Комплекс літньої резиденції єпископа споконвіку був власністю єпархії, і депутатами було прийнято позитивне рішення. Немалу роль у цьому відіграв і тодішній голова РДА Сергій ТИМЧУК, підтримав прохання єпархії і головний лікар ЦРЛ Аркадій ФЛАКСЕМБЕРГ. Це дуже добре, що починає відроджуватися Підзамче – унікальний район, який колись був найпривілейованішим, адже тут жили заможні люди, купці, поміщики. Ще за царя тут був приватний ботанічний сад, де росли рідкісні квіти. Можна згадати і резиденцію кам’янецького старости, і багато іншого.

Запитання «Чим його зацікавило Підзамче?» Володимира МЕЛЬНИЧЕНКА, м’яко кажучи, здивувало, адже, як виявилося, це його мала батьківщина.

– Я народився на Підзамчі, тут живе моя мама, бабуся, брат і багато родичів. Навчався в одинадцятій школі. У цьому районі про-йшло моє дитинство. Пам’ятаю лікарню, коли вона була у квітучому стані, але ніколи не знав, що тут була церква, – розповідає Володимир Володимирович. – Прикро, що рідний для мене куточок опинився, у повному значенні слова, відрізаним від життя і цивілізації.

Куди поділася вся інфраструктура? Пам’ятаю, тут були ринок, магазини, у тому числі коопторг, працювали аптека, перукарня, кафе, ательє. Їздили автобуси, зокрема біля лікарні закінчувався один з маршрутів. А вулицю Папаніна тепер взагалі важко назвати вулицею. Вважаю, що прийшов час відродити Підзамче, яке має понад 5 тисяч мешканців. І це відродження ми починаємо з храму. Навіть подивившись на зображення колишньої літньої резиденції єпископа (а тепер майбутнього духовно-просвітницького центру), видно, що Підзамче займало гідне місце на Поділлі.

– Володимире Володимировичу, Ви маєте політичні плани на Підзамче, адже незабаром вибори до місцевих рад?

– Щодо храму – справа його відродження до виборів не має жодного відношення, особисто ми з Михайлом ЖЕЛІЗНИКОМ це робили задовго до виборів і будемо робити далі. На наше звернення голова правління ВАТ «Подільський цемент» Семен ДАРЧУК пообі-

цяв надати тридцять тонн цементу (п’ятнадцять з них уже вивезено), дехто з підприємців відгукнулись і надали щебінь, пісок. Упевнений, що багато інших бізнесменів звернуть свою увагу на відбудову храму.

Хоча приховувати немає чого – дійсно прийняв рішення балотуватися від мажоритарного округу Підзамча. Я тут народився і виріс, завжди допомагав і школі, і садочку, а тепер вважатиму за честь докласти зусиль для його повернення до повноцінного життя.

Починаючи з духовного відродження, ми можемо звернути увагу на інші проблеми Підзамча – жахливий стан вулиці Папаніна (а це дорога, що веде до храму), відсутність зручного транспортного сполучення з містом та інші, не менш болючі для його мешканців, питання. Сподіваюся на підтримку підзамчан.

…Далі розмова присутніх переключилася на поточні питання: що зроблено, що необхідно зробити найближчим часом, які матеріали привезено тощо. А ще протоієрей Олексій МІХАНЧУК зазначив присутнім, що, напевно, не випадково робочі справи зібрали їх сьогодні всіх біля храму Дванадцяти Апостолів, адже Собор славних і всехвальних Дванадцяти Апостолів припадає саме на 13 липня.

Для тих, хто бажає надати підтримку відродженню храму, надаємо банківський рахунок:

Р/р 2600501030044 у Кам’янець-Подільському відділенні «Кредо Банку», МФО 315654 ЗКПО 22988555.

Отримувач: Кам’янець-Подільська єпархія УПЦ, храм 12 Апостолів.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ПІДЗАМЧЕ

Поселення відоме із XVІ століття. Перша згадка про Підгроддя (так спочатку називалося Підзамче) датується 1565 р. 1670 р. (у польські часи) Підгроддя було приєднано до міста, але ненадовго – вже 1672 р. Поділля на 27 років захопили турки, і Підгроддя майже звилюдніло. У XVІІІ ст. Підгроддя стає Підзамчем. Після приєднання Поділля до Росії (1793 р.) Катерина ІІ подарувала Підзамче (а також інші села Кам’янецького староства – Карвасари, Татариски, Довжок) графу Аркадієві МОРКОВУ. Потім Підзамчем володіли князь ГОЛІЦИН, князь ОБОЛЕНСЬКИЙ і, нарешті, княгиня Анна Михайлівна ХІЛКОВА. За радянських часів, 1928 р., до Підзамча приєднали село Видрівку. Село Підзамче, яке входило до Довжоцької сільської ради, 30 березня 1957 р. включено у межі міста Кам’янця-Подільського.

… Згадує Володимир СВІДЗІНСЬКИЙ у листі до Олени ЧІЛІНГАРОВОЇ (Харків, 8 липня 1932 р.): «…і ще, не знаю чому, люблю я дуже Підзамче з його ятками і базарами, де колись продавали чудові пряники у формі коліс, коників, фантастичних птахів і таке інше. А яка там була «малоросійская колбаса», і які симпатичні представники і представниці малоросійського племені».