ЧУДЕСА В КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ
ВІДЬМА З ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ
На Петропавлівській вулиці в Старому місті жила самітницею така собі пані Ковалиха. Скільки їй ро-ків – навіть старожили не пам’ятали. Знали одне – стільки люди не живуть.
Її вважали відьмою, проти ночі ім’я якої і згадувати не варто, а того чого добре прийде і задушить.
Досвітком у росі вона збирала різнотрав’я в долинах і в лісах, варила з них ліки. А вночі до неї приходили дівчата за приворотзіллям. Приносили нитку з шапки хлопця, який їм подобався. Ковалиха закочувала нитку у віск і кидала у вогонь зі словами:
– Щоб його серце так тануло за неї, як тане той віск. Щоб його так пекло вогнем, як припікає віск, і щоб він її покинув тоді, як той віск позбирається в ціле.
Під час епідемії холери кам’янчани запідозрили Ковалиху в тому, що вона щось підсипає в криниці, розкидає отруту на перехрестя доріг. Ледь не розірвали відьму на шматки, коли б поліція не відби-ла її.
Ковалиху відвели в околоток і допитали. Виявилося, що бабі лише 60 років, а всі жінки в її роду – прабабця, бабка і мати носили одне і те ж ім’я – Пріська Ковалиха.
ЗАВОД НА ВИДРІВЦІ
До Старого міста, що розташовувалося на острові площею 120 гектарів, вело вісім мостів і кладок, котрі з’єднували його з передмістями.
Кладка – то низенький місточок без поручнів на козлах або канатах, перекинутий через річку. Подібна конструкція була споруджена через Смотрич з Польських фільварків на Видрівку. В 50-80-х рр. ХХ ст. на Видрівці працював сокоморсовий завод, який виготовляв досить популярні вина, як-то червоне міцне (чорнило) та біле міцне (біоміцин). Завод розміщувався в старому млині Ірафа – колишньому пристановищі місцевого чорта.
Завод у млині – справа його рук. Після цього він подався на проживання до іншого місця, але весь час наглядав за млином.
Робітники заводу – місцеві жителі, хронічні любителі випити. Після зміни вони поверталися через кладку, яка хиталася при кожному кроці. Але не було випадку, щоб хтось звалився у річку або
загубив пляшку вина, прихваченого із заводу.
Місцеві були переконані: то нечистий допомагає своїм прихильникам.
ТАЄМНИЧИЙ В’ЯЗЕНЬ
Стара фортеця – могутня захисна споруда, яка будувалася майже 1000 років.
Зводили її в одинадцять етапів архітектори європейського рівня – Іов Бретфус, Каміліус, Дальке.
Траплялося, що фортифікаційні роботи розпочинав один з архітекторів, закінчував другий. Тому у фортеці є сходи, які нікуди не ведуть, мури, що ніщо не захищають, а також різні потаємні приміщення.
В одному з описів Кам’янецької фортеці згадується про в’язницю-тайник у скелі.
За стародавнім переказом, який сягає часів польської безкоролівщини, у XVііі ст. в тайнику під землею був ув’язнений один із претендентів на польський престол.
Знатний в’язень інколи виходив у двір фортеці. Тоді спалахувало нічне небо, лунали ріжки, грали сурми. Було чути тупіт коней – то збиралися на зустріч з претендентом його прихильники.
– Хто зараз на престолі? – запитував претендент.
– Ним будеш ти! Ти наш король, – лунали войовничі вигуки. – В похід. Здобудемо перемогу!
І радість осяювала обличчя претендента.
Ще кілька хвилин – і все затихало, замовкало, зникало.
ХИЖАКИ КАМ’ЯНИХ ДЖУНГЛІВ
У середньовічних містах будинки не нумерувалися. Відрізнялися за прізвищами власників і за барельєфами на фасадах. У Кам’янці-Подільському найчастіше зображували левів, вовків, сов і драконів.
У Руській брамі над входом у башту, розміщувалося опукле зображення вовка з саламандрою в пащі.
Раз у рік кам’яні звірі оживали. Це відбувалося в ніч на Івана Купала, коли траплялися усілякі чудеса – розквітала папороть і дерева бесідували одне з одним. Звірі сплигували зі стін будинків і зграєю виходили вулицею, що з’єднувала Замковий міст із міською брамою. Охороняли місто та своїх хазяїв.
Деякі перестрибували через міські мури і виходили в поле полювати на здобич. Але з першими сонячними променями мусили поверталися до своїх будинків.
Хто не встигав – той кам’янів на місті. Так з’явилася в каньйоні гранчаста скеля-стовп «Сова», інші ка-м’яні скульптури, інше каміння з формою, подібною до звірів.
П’ЄСА «НЕЧИСТА СИЛА»
Фадій Вікторович РУТКОВСЬКИЙ (1868-1927) – кам’янецький драматург, діловод, спортсмен-риболов, який виловлював у Смотричі по три кілограми риби за день.
Мешкав на Руській вулиці в маленькій хатинці на дві кімнати..
На той час біля Замкового мосту проживав оббивальник меблів Трач, який мав великі борги і боявся, що у нього заберуть хату. Щоб відвернути увагу майбутніх покупців, Трач розповсюдив чутки, що нібито в його оселі з’явилася нечиста сила. Буянить, жбурляючи з-під печі різні черепки, каміння, старі чоботи.
Кам’янецька поліція зібралася на Тринітарській вулиці, добре, що поліційне управління знаходилося неподалік, у Ратуші. В хаті зробили обшук і знайшли хід, що вів з другої хати. Звідти пробирався під піч 15-річний син Трача і кидав усіляким мотлохом.
Очевидцем розкриття оборудки Трача був драматург із Кам’янця Фадій РУТКОВСЬКИЙ. Він і написав п’єсу «Нечиста сила», яка з успіхом йшла на сценах у Петербурзі.
Валентина
ВІНЮКОВА-ВОЛКОВА, старший науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.