ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ ЮЗЕФА РОЛЛЕ

Завтра виповнюється 180 років від дня народження Юзефа РОЛЛЕ (1830-1894) – чудового польського письменника, історика, краєзнавця, лікаря. Поселившись 1861 р. в Кам’янці-Подільському, Йосип Йосипович (як його на російський копил тут величали) прожив у столиці Поділля до кінця життя. Невеликий будинок на нинішній Татарській вулиці, що його 1875 р. придбала сім’я Ролле, незабаром став культурним осередком, який притягував до себе не тільки подільську інтелігенцію. Світло цього вогнища науки та культури променіло далеко за межі краю. Скориставшись монографією доктора історичних наук Стефанії БАЖЕНОВОЇ, перегорнемо менш відомі сторінки про родину, дитинство та юність видатного дослідника подільської минувшини.

РОДИНА

Династичне коріння Юзефа РОЛЛЕ сягає французької Бретані. Його діда, як французького офіцера, 1775 р. завербували агенти біскупа МАССАЛЬСЬКОГО до польської залоги Рулленкоурта для міжусобної боротьби в Литві. Проте його не влаштовувало авантюрне, а часом і розбійницьке життя найманця, тож він невдовзі опинився в Галичині. Тут осів у маєтку магнатів РАДЗВІЛЛІВ, одружився з панною ЗДАНОВСЬКОЮ та ополячився. Син Юзеф, що народився 1788 р. і прожив 104 роки, почувався уже поляком. Він закінчив гімназію та університет у Львові, студіював історію природознавства у Віденському університеті. Через матеріальні нестатки змушений був перервати навчання та влаштуватися секретарем князя Міхала Ієроніма РАДЗВІЛЛА, останнього віленського воєводи.

1818 р. в пошуках кращого добробуту батько майбутнього історика перебрався в Могилівський повіт Подільської губернії, де працював управителем маєтку князя Генриха ЛЮБОМИРСЬКОГО. Він був вправним господарем та адміністратором, тож значно поліпшив економічний стан і доходи володінь свого патрона, а за заслуги отримав від ЛЮБОМИРСЬКОГО 141 морг землі (близько 70 га) неподалік Шаргорода. В мальовничій лісистій місцевості Юзеф РОЛЛЕ закладав на засадах новітніх аграрних технологій міцне господарство, основою якого став вирощений зразковий сортовий сад, що налічував близько 30 тисяч фруктових дерев і кущів. Елітні саджанці продавалися по всій Україні та за кордоном. У чудовому парку зростали троянди та квіти найкращих зразків. Ролле мав велику пасіку, виробляв за власними рецептами смачні напої з меду, фруктів та ягід, які повсюдно мали попит. У господарстві вирощувався також першосортний тютюн. Хутір на честь ЛЮБОМИРСЬКОГО назвали Генрихівкою. Однак місцевий люд називав його Роллевими хуторами (нині село Ролля Шаргородського району Вінницької області).

На цьому хуторі, за спогадами друга сім’ї РОЛЛЕ, польського прозаїка та поета Антонія ПЕТКЕВИЧА (Адама ПЛУГА), «у схованому в лісі, на узбіччі великого саду, в оточенні господарських будівель, у гарному біло-сніжному особняку» 25 вересня 1830 р. народився хлопчик. Щасливі батьки Юзеф і шляхтянка Марія ЗАВЕРКІВСЬКА, як це було прийнято у польських сім’ях, нарекли свого сина, що успадкував фамільне прізвище РОЛЛЕ, потрійним іменем Юзеф-Антоній-Аполлінарій.

Виростав і виховувався РОЛЛЕ в атмосфері родинного тепла, любові до свого краю і до його минувшини. Мати, що відзначалася освіченістю, людяністю та завзяттям господині, навчила сина багатьох «простих речей», тодішнього етикету, польської мови, музики, співу народних пісень, дотримуватися Божих заповідей. Батько гартував у синові риси працелюбності, старанності й наполегливості, досконало навчив його французької мови і, як відомий в окрузі книголюб і власник найбільшої приватної бібліотеки, прищепив синові потяг до читання книг, що стало сутністю всього його подальшого життя. В зрілі роки РОЛЛЕ також зібрав найбільшу на Поділлі бібліотеку, укомплектовану переважно раритетною літературою. Нею активно користувалися місцеві науковці, краєзнавці та любителі книги.

ГІМНАЗИСТ

Здобувши вдома початкову освіту, РОЛЛЕ 1842 р. продовжив навчання в Немирівській гімназії. Це був період, коли з освітніх закладів викорінювалася на користь російської польська мова, переслідувався будь-який прояв вільнодумства та, за свідченням сучасників, «карцер і різки були щоденною карою».

Молодий РОЛЛЕ пристав до гурту учнів-поляків, які читали заборонену польську літературу, познайомився з поезією романтиків Адама МІЦКЕВИЧА, Северина ГОЩИНСЬКОГО, Юліуша СЛОВАЦЬКОГО, а також із творами класиків світової літератури БАЙРОНА і ГЕЙНЕ, з віршами ПУШКІНА. Навчаючись у третьому класі гімназії, він написав свою першу історичну поему про Гжегожа з Санока. 1848 р. в п’ятому класі РОЛЛЕ під впливом вільнодумства в гімназії та подій буржуазних революцій, що тоді прокотилися по країнах Західної Європи, на одному з уроків французької мови на шкільній дошці крейдою написав «Vive la liberte» («Хай живе свобода»). Ця витівка набрала розголосу. РОЛЛЕ замкнули в карцері та провели спеціальне розслідування, яке було доведено до відома київського генерал-губернатора БІБІКОВА. Тільки неповноліття учня та небажання начальства доводити дану справу до Петербурга врятували учня від в’язниці чи заслання до Сибіру.

Після відсидки в карцері РОЛЛЕ привселюдно висікли різками та створили нестерпні умови для навчання в гімназії. Він змушений був перевестися спочатку до Вінницької, потім – до Білоцерківської та, зрештою, 1849 р. – до Київської міської гімназії. Водночас погіршилося матеріальне становище батьків, викликане частими пожежами в господарстві та неврожаями. Тому РОЛЛЕ, навчаючись у Київській гімназії, став займатися репетиторством і підробляти уроками. Щоб мати змогу в найкоротший час бути матеріально самостійним, РОЛЛЕ, завершивши 1850 р. гімназичну освіту, обрав для продовження навчання медичний факультет університету cв. Володимира в Києві.

СТУДЕНТ

Студентський період, який припав на 1850-1855 рр., відіграв важливу роль у житті та становленні особистості РОЛЛЕ. Студіював він сумлінно, користувався симпатією як колег, так і професорів за веселий, лагідний і товариський характер, інтелігентність і розум. Не стояв осторонь громадського життя університету. Вже на першому курсі прилучився до об’єднання польських студентів переважно з Київщини, Волині та Поділля, що дістало назву польське земляцтво. Воно складалося з гуртків за інтересами студентів і нелегальних гмін, зв’язаних із польським визвольним рухом, каси взаємодопомоги та бібліотеки польської літератури. Тоді ж членом земляцтва був студент медичного факультету, пізніше видатний історик, який порвав з польським середовищем, Володимир АНТОНОВИЧ. Сучасники згадували, що «АНТОНОВИЧ завсігди водився з РОЛЛЕ та іншими поляками, вечорами часто вбирався в чемерку та йшов на гміну».

РОЛЛЕ рік завідував бібліотекою земляцтва, систематично брав участь у зібраннях студентів-поляків, виконував різні доручення, проте тримався осторонь конспіративних осередків і політики загалом. Та навесні 1853 р. доля вдруге зіткнула РОЛЛЕ з генерал-губернатором. Управитель краю зустрів за містом гурт студентів (серед них був і РОЛЛЕ) в розстебнутих мундирах, без головних уборів, з «буйними» зачісками й учинив «розгін» на весь університет «за порушення честі мундиру» та негідну поведінку молоді. Насправді ж РОЛЛЕ пристав до тих студентів, які у вільний від навчання час здійснювали екскурсії в околицях Київщини, так зване «ходіння в народ», для вивчення побуту та збору фольклору українського села. Завдяки таким «ходінням у народ» Ролле чи не вперше серйозно та усвідомлено пізнав 

українську культуру, що позитивно позначилося на його майбутній творчості.

На завершальному етапі навчання на медичному факультеті РОЛЛЕ майже рік стажувався фельдшером у київських шпиталях, головним чином у закладах для душевнохворих. Ця практика визначила назавжди його наукову спеціальність і професію лікаря-психіатра.

Перебування РОЛЛЕ в Києві та навчання в університеті були для нього часом переходу від юнацтва до змужніння та визначили не тільки його професію лікаря, але й сформували його життєве кредо, світоглядні позиції на навколишню дійсність: з осудом ставився до самодержавства, кріпосництва, відмовився від участі у Кримській війні 1853-1856 рр., ніколи не поривав з місцевою польською громадою, симпатизував боротьбі польського народу за незалежність, одночасно виступав прибічником українсько-польського примирення. Та політиком і революціонером він не став. РОЛЛЕ обрав долю тодішнього інтелігента і визначив свої пріоритети на тлі медицини, науки та літератури. Згодом у своїх працях, описуючи безпросвітне і нужденне життя міської та сільської бідноти України, так чи інакше виявляв незадоволення тодішнім режимом.

Тоді ж РОЛЛЕ остаточно зріс як колекціонер старожитностей подільського краю, як бібліофіл і знавець загальної європейської, російської та української художньої і в основному історичної літератури, що призвело до наукових і краєзнавчих занять ним історією та публіцистикою. Його змолоду захопили романтичні твори «української школи» в польській літературі, праці тодішніх дослідників історії Польщі та України. Під їх впливом сприйняв не тільки потяг до власних регіональних досліджень та їх методологію позитивізму, а й концептуальні теорії польської історіографії щодо історії України, які досить тривалий час тяжіли в його творчості та завдяки зміцненню позицій впливу в останній чверті ХІХ ст. молодої української історичної науки відійшли на задній план.

1861 р., одержавши диплом із відзнакою, РОЛЛЕ став працювати лікарем у містечку Яришеві на Поділлі. Шість років яришівського періоду були насичені його першою самостійною лікарською практикою, працею над проблемами психіатрії та сформували його як ученого в галузі медицини. А 1861 р. почався найплідніший і найтриваліший кам’янецький період у житті РОЛЛЕ. Але це вже тема для інших публікацій.