МУЗЕЙ ПОТРЕБУЄ ЧОГОСЬ… НОВОГО

Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник є одним із найстаріших в Україні. Торік він відзначив 120-річчя з часу заснування. Створений 1890 р. членами Подільського єпархіального історико-статистичного комітету як «Єпархіальне давньосховище старожитностей» музей із самого початку вийшов за рамки суто церковної історії та став для міста надзвичайно важливим культурно-освітнім закладом. Тепер, коли історія нашого міста стала головною його принадою та фундаментом для розвитку туристичної галузі, роль музею можна без перебільшення назвати стратегічною для Кам’янця. 

Лише за 4 місяці ц.р. наш музей відвідали близько 31 тис. туристів! Що це означає? А те, що музей мусить обтруситися від «нафталіну» та модернізуватися, відповісти на очікування відвідувачів, котрі бачили найкращі музеї за кордоном. Нині, чого гріха таїти, туриста в першу чергу приваблює наша фортеця, наші древні стіни. Однак музей може показати і кам’янчанам, і гостям міста значно, значно більше всього цікавого! 

ЩО, ДЕ І ДЛЯ КОГО?

На сьогоднішній день Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник має п’ять об’єктів, у яких представлено різні експозиції. Зокрема, у відреставрованому пристінному корпусі Старої фортеці розміщена експозиція «Історія Поділля ХХ-ХХІ ст.», а в її підземеллі – «Штурм фортеці турецькими військами 1672 р.» 

У Ратуші представлено комплекс експозицій, що висвітлюють історію Магдебурзького права, самоврядування та грошового обігу на Поділлі від часів античності до сьогодні. Тут можна побачити скарби, знайдені на території міста. У підземеллі знаходиться експозиція «Суд у середньовічному Кам’янці».

У відділі старожитностей (резиденція вірменського єпископа) представлено археологічну колекцію від епохи палеоліту до давньоруського часу: кам’яна та металева зброя, ювелірні прикраси, керамічний посуд, господарські речі та ритуальні предмети. У дворику відділу можна оглянути унікальну колекцію справжніх слов’янських ідолів, знайдених на Поділлі, та копію знаменитого збручанського ідола.

У залах Картинної галереї розмістилася виставка живопису і скульптури XVIII-XIX ст. Тут діє експозиція історії самого музею, в якій виставлено предмети зі спадщини давньосховища. На другому поверсі знаходиться меморіальна кімната українського байкаря Микити ГОДОВАНЦЯ. У залах Картинної галереї постійно проходять виставки кам’янецьких, українських і зарубіжних художників.

Вірменська криниця сама по собі цікавий архітектурний об’єкт, вона у теплу пору року також слугує виставковою залою (яку, однак, недолюблюють художники через надмірну вогкість). Сьогодні там продовжує свою роботу перша в Україні виставка 3D-фотографій – унікальний приклад того, як музеї можуть показувати не лише історію, але і майбутнє.

Мушу зазначити, що сьогодні до музейних експозицій вистачає претензій: деякі і морально, і фізично застаріли (як, скажімо, «кімнати жаху» в підземеллях фортеці та Ратуші). Деякі відверто нецікаві. Про деякі виникають запитання щодо доречності їх місцезнаходження, як, наприклад, меморіальна кімната ГОДОВАНЦЯ в Картинній галереї чи історія ХХ-ХХІ ст. у Старій фортеці. Приїздить турист у середньовічне місто, заходить у середньовічну фортецю, а там – репресії, голодомор, СРСР і Помаранчева революція… А де ж середньовіччя? Де зброя та історія фортифікації? Де місцева етнографія? Екскурсовод розповідає, що Кам’янець – місто багатьох культур. То де ж вони?!

– Історія середньовіччя була у планах ще попереднього директора музею Людмили СТАНІСЛАВСЬКОЇ, – пояснює нещодавно призначений директор музею-заповідника Віктор ТРАВІНСЬКИЙ. – Вона повинна була стати першою частиною експозиції історії Поділля, але з обласного бюджету було виділено кошти лише на другу частину – «Історія Поділля ХХ-ХХІ ст.», тож тепер намагаємось усе-таки «вибити» кошти на середньовіччя.

Згоден, що у музею з експозиціями є певні проблеми і потрібно багато чого змінити, але й рубати з плеча не слід. Деякі речі мені особисто не подобаються. Наприклад, я вважаю, що якою б видатною особистістю не був Микита ГОДОВАНЕЦЬ, його меморіальна кімната повинна знаходитися не в Картинній галереї, а в одній зі шкіл міста. 

– Вікторе Степановичу, хто приймає рішення про те, що і де має виставлятися?

– У музеї є науково-методична рада, до якої входять завідувачі відділів і зберігач фондів. Але сьогодні ми ще й вивчаємо досвід інших музеїв і хочемо у вересні створити стратегічний план розвитку музею на 5 років. Нещодавно до нас приїздив голова Хмельницької обласної організації Національної спілки художників Леонід КОВАЛЕНКО, котрий є гарним фахівцем у музейній справі. Він детально ознайомився з усіма експозиціями, дав кожній свою оцінку, вказав на недоліки. Ми включимо до робочої групи і його, і ще фахівців із Києва. Також плануємо вивчити думку громади, зробити опитування туристів саме для того, щоб наші експозиції були і грамотно складеними, і доречно розміщеними, і цікавими як для кам’янчан, так і для гостей міста.

БЕЗЦІННІ ЦІННОСТІ

Колекція музею почала формуватися ще наприкінці ХІХ ст., і на сьогодні налічує 115,4 тис. предметів, лише частина з яких виставлена для огляду. Решта зберігаються у фондах музею. На сьогодні умови для їх зберігання цілком задовільні. Це достатньо велика автономна опалювана будівля, яка охороняється. До 1996 р. музей не мав свого постійного приміщення, експонати неодноразово перевозилися, зазнаючи пошкоджень і втрат. Нині частина предметів потребує реставрації. Що ж зберігається у зачинених для стороннього ока фондах музею?

– У нас знаходиться 21 група зберігання основного фонду, – розповідає головний зберігач фондів музею Лариса КРАВЧУК. – Це, насамперед, велика археологічна колекція, яка почала формуватися з часу заснування музею. Багато своїх матеріалів нам передали такі відомі археологи, як ТІХАНОВА, ВИНОКУР та інші, а також місцеві краєзнавці. Не менш цікаві у нас колекції кераміки, скла, монет. Є багато важливих документів, рукописи, стародруки, літописи Подільського краю. 

Зібралася велика колекція живопису та графіки, тому 1982 р. в музеї навіть було створено окремий відділ – художній (Картинна галерея). Чудова підбірка поштівок і фотографій про Кам’янець, є роботи ГРЕЙМА. Ще від давньосховища дісталась у спадок величезна колекція антименсів XVII-XIX ст. (зображення покладань Ісуса Христа у гріб). 

Багата етнографічна колекція. В неї входять і предмети побуту, і одяг, і зразки вишивок із цілого Поділля, зібрана ще ПРУСЕВИЧЕМ і СІЦІНСЬКИМ. Свого часу вона експонувалась, однак вишивки неможливо виставляти постійно – нитки вицвітають. В експозиції експонат «працює», а у фондах – «відпочиває», таким чином ми стараємося продовжити його «життя», щоб зберегти для нащадків. 

– Ларисо Семенівно, кому відкрито доступ до експонатів у фондах?

– У нас досить часто працюють дослідники, науковці, художники. І не лише з нашого міста, а й із цілої України та з-за кордону. Публікуючи праці за нашими матеріалами, вони дарують їх примірники музею, тож із ними також можна тут ознайомитися.

– Який експонат у фондах найцінніший?

– А це вже залежить від того, що вважати цінним. Цінними є трипільські та черняхівські знахідки, що виставлені в музеї археології. Є у нас унікальний антименс часів турецького панування. Тоді, надаючи церкві право проводити богослужіння, турки на тому антименсі написали резолюцію. 

Особисто для мене дуже цінний підпис ОГІЄНКА на документі студента про поселення в гуртожиток. Є ще лист монаха-кам’янчанина, що датується 1933 роком, в якому він пише про голод, та лікарняний листок 1933 року, в якому є діагноз, що людина спухла від голоду. Для мене такі свідчення надзвичайно цінні.

Якщо ж говорити про дорогоцінні метали, то їх можна оглянути в історії грошей, там є декілька знайдених скарбів. Але для нас їх цінність полягає у тому, що люди їх заховали, розраховуючи невдовзі забрати, але чомусь так цього і не зробили. Доля скарбів завжди така… Понад десяток скарбів було знайдено і передано музею. 

Зважаючи на те, що фонди музею потребують коштів на утримання, а сама будівля вимагає ремонту, дирекція Кам’янець-Подільського державного музею-заповідника, за прикладом інших 

українських музеїв, запровадила платний доступ до фондів, хоча самі фонди при цьому стануть більш відкритими для відвічувачів. 

ВІДКОПАТИ ЕКСПОНАТ

Важливим завданням музею є не лише зберегти і показати експонати, але й  примножити їх. Співробітникам музею доводиться відшукувати цікаві предмети, документи, фотографії. Вони налагоджують контакти з родичами та нащадками видатних людей, котрі мають відношення до нашого міста, і завдяки цій клопіткій праці музейна колекція поповнюється все новими свідченнями історії Кам’янця. Деякі експонати люди самі дарують музею, щось доводиться викуповувати. А, наприклад, колекція монет уже традиційно поповнюється за рахунок подарунків від меценатів. Серед почесних гостей міста давно стало правилом гарного тону під час офіційних візитів привозити в дарунок місту українські ювілейні монети.

Нещодавно в полі зору музейних працівників з’явився надзвичайно цікавий експонат – авторська ваза за підписом самого Володимира ГАГЕНМЕЙСТЕРА (видатного кам’янчанина, директора художньо-промислової школи). Приватна особа виставила цей предмет на аукціон у Москві, але в першу чергу запропонувала його Кам’янець-Подільському музею. Ваза абсолютно унікальна, автентична та в чудовому стані, і могла б стати окрасою колекції музею, однак її початкова вартість – аж 8 тис. доларів. Якщо місто її не викупить, ця річ просто зникне у приватній колекції і ми її більше не побачимо. Сьогодні єдина надія – на підтримку міської влади та меценатів, котрі допоможуть викупити таку цінну для міста річ.

І все-таки основним джерелом надходження експонатів до кам’янецького музею залишається археологія. На території нашого древнього міста археологам – непочатий край роботи, адже справжній вік Кам’янця-Подільського досі не встановлено. І сьогодні викликає подив те, що місто не має власної постійно діючої археологічної експедиції – це при тому, що в процесі відновлення історичної забудови відкриваються десятки фундаментів, до яких за рік-другий назавжди буде втрачено доступ.

– У нашого музею, порівняно з іншими, справи з археологією досить непогані, – коментує старший науковий працівник музею Петро БОЛТАНЮК. – Ми співпрацюємо з Інститутом археології, історичним факультетом університету ім.Огієнка, «Подільською археологією» (організація, яка при наданні людині у власність земельної ділянки перевіряє наявність там культурного шару). Ми спільно беремо участь у розкопках, зокрема, минулого літа вони проводилися у Старій фортеці. Цього року з міського бюджету виділено ще 200 тисяч гривень на продовження цієї роботи.

Крім того, проводимо власні археологічні розвідки, в тому числі на території Старого міста. На Польському ринку та вулиці П’ятницькій було виявлено трипільський шар, у провулку Гімназійному – гончарну піч тощо. Але оскільки територія Старого міста знаходиться в компетенції НІАЗу, я можу лише задокументувати і письмово повідомити про свої знахідки, вони, у свою чергу, можуть подати лист в управління охорони культурної спадщини. Щоб провести дослідження, потрібне серйозне фінансування. А тим часом «чорні археологи» вибирають із цих місць матеріально цінні речі, порушують культурний шар, позбавляючи нас можливості до-

слідити його.

На сьогодні музей виділяє невеликі кошти на археологічні розвідки. Торік до розкопок у фортеці Малою академією наук було також залучено близько 20 тисяч гривень, з експедиціями за місто допомагали меценати. Однак у підтримці археології має бути зацікавлене передусім місто, нам потрібна постійно діюча археологічна експедиція.

Однією з перших справ нового директора музею Віктора ТРАВІНСЬКОГО стало укладення довгоочікуваної угоди про співпрацю музею з К-ПНУ ім.Огієнка та НІАЗом, і сьогодні вони спільно намагаються створити в місті названу експедицію. 

– Ми всі переконані, що наше місто повинно мати власну археологічну експедицію, і для цього є всі можливості, – стверджує Віктор Степанович. – Проблема впирається лише у фінансування – наш міський бюджет не може її утримувати. Музей зі свого боку планує взяти на роботу ще одного лаборанта. Поки що директор НІАЗу Василь ФЕНЦУР старається «вибити» фінансування експедиції на державному рівні. 

…Кам’янець-Подільський музей давно «виріс зі штанців» містечкового музею, недарма має статус державного. Однак при цьому досі залишається в комунальній власності та на міському утриманні. Сьогодні перед ним стоїть завдання добитися стабільного фінансування з обласного та Державного бюджетів.

ЯКЩО МАГОМЕТ НЕ ЙДЕ ДО ГОРИ…

Кам’янчани до музею не ходять. Не мають такої звички. Ну, може, ще у школі побувають усім класом на екскурсії або коли приймають у себе гостей з інших міст – десь на другий-третій день застілля вирішують прогулятися до «крєпості». Директор музею Віктор ТРАВІНСЬКИЙ у перший же день свого призначення оголосив про запровадження програми «Звичка ходити в музей». 

– Яким би цікавим не було історичне минуле музею, який би колосальний фонд не зберігався у його сховищах, застарілі музейні шаблони не дозволяють йому розвиватися, рухатися вперед і бути цікавим для людей, – пояснює Віктор Степано-

вич. – Ми маємо зробити ставку на роботу для кам’янчан – а їх є сто тисяч! Щоб у них сформувалася звичка ходити в музей, потрібно, аби у ньому було цікаво, пізнавально і навіть весело. І якщо сьогодні кам’янчани не йдуть до музею, то він має прийти до них сам, проводячи різні акції, виїзні лекції, демонструючи історичні фільми. Ми також плануємо укласти угоди зі школами та розробити для школярів спеціальні екскурсії, не переобтяжені фактами і датами, однак з елементами ігор і вікторин.

Сьогодні ми створили спеціальний відділ – маркетингової та екскурсійної діяльності, до якого взяли 5 молодих людей, котрі мають нове бачення музейної справи. Вони вже втілили свою першу ідею – влаштували виставку 3D-фотографій. Наприклад, Віктор ГОДНИЙ, один із працівників, повністю займається грантовими програмами. В Україні сьогодні є три організації, які надають гранти в галузі музейної справи, – Фонд «Відродження», Фонд «Україна-3000» та Фонд Ріната АХМЕТОВА. Цього року наше завдання – знайти кошти на закінчення реставрації пристінного корпусу Старої фортеці та влаштування там експозиції з історії нашого міста в період середньовіччя та історії фортифікації. 

Також думаємо над тим, як «оживити» фортецю, зробити цікавою кожну башту. Ми співпрацюємо з Військово-історичним товариством (Олександр ЗАРЕМБА), яке проводить у фортеці яскраве дійство – військово-історичну реконструкцію: муштра жовнірів під гуркіт бойових барабанів або ж підготовка гарнізону до атаки татарських загонів. 

З настанням тепла ми почали надавати подвір’я фортеці для виступів гуртів, творчість яких базується на етнічних мотивах. Зокрема, у нас регулярно грає тріо бандуристів «Брати», минулих вихідних у Кармелюковій вежі давав концерт гурт «Пропала грамота». У планах – ще й середньовічні танці, майстерні ремісників і багато чого цікавого. Хочемо відкрити у фортеці кав’ярню, де би проходили зустрічі з творчими людьми. 

А вже цієї суботи, 14 травня, я пропоную кам’янчанам взяти участь в акції «Ніч музеїв». З 19.00 до 21.00 усі об’єкти музею можна буде відвідати абсолютно безкоштовно, а в Старій фортеці з 19.00 до 23.00 буде можливість побачити цілу програму історичної реконструкції від Кам’янець-Подільського військово-історичного товариства, і також безкоштовно.

– Вікторе Степановичу, а Ви не боїтеся, що фортеця буде переповнена?

– Не лише не боюся – САМЕ ЦЬОГО Я І ПРАГНУ!