ПРАВОСЛАВНІ БРАТСТВА В КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ
Історія створення братств сягає в далекі середньовічні часи, але їхня діяльність активізується з XV ст. Це зумовлювалося пожвавленням релігійного життя та реформаторськими рухами в Європі. Спочатку вони були світськими, а невдовзі набули яскраво вираженого релігійного напрямку.
Братства надавали допомогу в оздобленні церкви та організації урочистих богослужінь. Великого значення тут приділяли вихованню та дотриманню дисципліни. Братчики не допускали сварок, поважали старших. Благодійність була нормою їхнього життя, яка в різний спосіб допомагала старшим, бідним, немічним. Братства мали притулки для тих, хто не мав житла, у них була своя виборна система.
Уже з перших кроків діяльності стало зрозуміло, що освіта – найкраща зброя для захисту своєї віри, подальшої діяльності та утвердження в тогочасному суспільстві. Тому назріла необхідність при братствах відкривати школи, вихованці яких несли ідеї братства в народні маси.
Під тиском прогресивних сил польський король Стефан Баторій дозволив Віленському братству, яке було засноване 1458 р., відкривати школи. Перший набір до Львівської братської школи відбувся 1585 р., а невдовзі близько 30 шкіл починають працювати в Городку, Перемишлі, Луцьку, Немирові та Кам’янці-Подільському.
У братських школах навчалися діти всіх станів, а також сироти. Вони утримувалися коштом братства за рахунок внесків: бідні й сироти вчилися безкоштовно. При цьому виключалася будь-яка несправедливість. «Навчати і любити всіх дітей однаково», – ось заповідь педагогів школи.
Головна увага приділялася слов’янській мові, також обов’язково вивчалися грецька і латина. Учні слов’яно-греко-латинських шкіл, крім мов, оволодівали програмою вільних наук: діалектикою, риторикою, музикою, арифметикою та астрономією.
Поширення шкіл пробуджувало національну свідомість. Відроджувалися
українські традиції, сотні вихованців шкіл ставали вчителями, поширювали знання, формували в учнів непримиренність до покатоличення і спольщення свого народу.
Братства були засновані на демократичних засадах – їх членом міг стати кожен, хто вносив кошти на спільні витрати. Основну масу членів братств складали міщани, однак, крім них, до братств входили і представники духовенства, шляхти і селян. Так, 1620 р. в Києво-Богоявленське братство записалося козацьке військо на чолі з Петром САГАЙДАЧНИМ.
У Кам’янці найдавнішим слід визнати Свято-Троїцьке братство, яке було затверджене 1589 р. патріархом ІЄРЕМІЄЮ під час проїзду через Кам’янець. В актах Кам’янецького магістрату згадуються 3 постійні братства, і
3 тимчасові. Так, 1606 р. згадується братство при Іоанно-Предтеченській церкві. При ній була створена «Русская епаршеская семинария», на що єпископ Петро БЕЛЯНСЬКИЙ особисто пожертвував
36 тис. злотих. А 1672 р. Михайло ВИШНЕВЕЦЬКИЙ підтвердив існування братства при Покровській церкві. Ці братства були порівняно нечисленними, але користувалися підтримкою, бо відображали інтереси корінного народу.
Створюються братства для неодружених та окремо жіночі братства. При Кам’янецькій Петро-Павлівській церкві існувало 2 чоловічі та 1 жіноче братство. Устави братств будувалися за принципом Львівського – найстарішого в Україні. Устав передбачав відповідні міри покарання, які були різними: оплата воском на церковні справи, арешт у церковній башті або ж взагалі анафема – відлучення від церкви.
Школи при братствах були початкові, середні та підвищені. Іноді при школах організовувалися інтернати для сиріт і найбідніших учнів. Ректорів і вчителів обирали на зборах братств. Основні принципи діяльності братських шкіл викладені в уставі «Порядок школьний» 1586 р.
Завдяки братським школам у значній мірі розповсюджувалась писемність серед народу, про що свідчить низка творів іноземних мемуаристів. Син Антиохійського патріарха МАКАРІЯ Павло ХАЛЕБСЬКИЙ (АЛЕПСЬКИЙ), котрий в середині XVII ст. подорожував Україною, здивувався освіченості козацького народу, серед якого було багато освічених жінок.
1759 р. при Базиліанському троїцькому монастирі існувала школа богослов’я на 12-15 чол. 1764 р. едукаційна комісія у Варшаві постановила, щоб ця школа була влаштована за зразком Львівської. Відома ще Барська базиліанська школа, заснована ЖОЛКЕВСЬКИМ, який пожертвував для неї 30 тис. злотих.
Сприяючи підйому культурного рівня суспільства, братські школи зробили значний внесок у розвиток освіти, культури, а також справу визвольної боротьби українського народу проти соціального та національного гніту. З приєднанням подільських земель до Російської імперії братства поступово занепадають. Хоча в деяких містах і селах Поділля вони продовжують існувати, але їхня діяльність обмежується обрядово-побутовими справами.
Лілія ВАЛЯРОВСЬКА,
науковий працівник історичного музею-заповідника.