ДАВНЬОРУСЬКИЙ КАМ’ЯНЕЦЬ: Є НОВИЙ ОСТРІВЕЦЬ!

Кам’янець-Подільський із його багатющою багатовіковою історією мав би стати справжнім Клондайком для археологічних досліджень. На жаль, ви­стачить пальців однієї руки, щоб перерахувати серйозні здобутки на цій ниві.

Передусім вкажемо на планомірні архітектурно-археоло­гічні дослідження, проведені у 1964-1969 рр. київськими архітекторами Євгенією Пламеницькою, Анатолієм Тюпичем, місцевим археологом Іоном Винокуром на території Кам’янець-По­дільської фортеці. Їхнім наслід­ком стала низка публікацій Єв­генії Михайлівни упродовж 1967-1975 рр. А найголовніше: виявлені факти дозволили значно поглибити вік Старої фортеці та перенести її першопочатки з другої половини XIV ст. на кінець XII чи навіть на кінець XI ст. Відповідно поглибився і вік самого міста. Щоправда, у низці публікацій досить слушні заперечення цих висновків зробив доктор історичних наук Ярослав Дашкевич зі Львова. Проте напо­легливість кам’янецьких архео­логів, істориків, краєзнавців і київських архітекторів зробила давньоруську концепцію похо­дження міста та його фортеці основною в дискусії щодо віку Кам’янця-Подільського.

Щодо безпосередньо Старого міста, то 1979 р. при прокладанні газопроводу було відкрито рештки чотирьох давньоруських жител XII-XIII ст. на сході Польського ринку – уздовж будинків №12, 10, 8 і середньої школи №1. 1981 р. рештки двоповерхового давньоруського житла XII-XIII ст. було виявлено на півночі Польського ринку (від­новлений будинок №4а). На жаль, ці, а також інші важливі знахідки (зроблені, зокрема, краєзнавцем Сергієм Шкурком) важко віднести до планомірних досліджень Старого міста. Проте і ці фрагментарні здобутки дали можливість Іону Винокуру та Миколі Петрову доволі переконливо аргументувати думку про те, що посад давнього Ка­м’янця розташовувався в межах сучасного Старого міста – на півострові, утвореному петлею Смотрича.

Варто також згадати тривалі археологічно-архітектурні дослі­дження зруйнованого Вірменського храму св. Миколи, започатковані 1972 р. Прикметно, що вже наступного року участь у них узяв знаний вірменський дослід­ник Вартан Григорян.

Важливість археологічних до­сліджень в уточненні, а то й спростуванні усталених уявлень про історію давнього Кам’янця важко переоцінити. Так, проведені 2006 р. археологічні дослідження, доповнені ретельним вивченням іконографічних джерел, дозволили Андрієві Задорожнюку впевнено говорити про хибність назви «Міська брама» для добре відомої всім кам’янчанам пам’ятки.

В останні роки відновилися археологічні дослідження в Ста­рій фортеці. Тож позаторік на Міжнародній науковій конференції на пошану Іона Винокура старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Лариса Виногродська та старший науковий працівник нашого музею Петро Болтанюк доповіли про археологічні дослідження Північного бастіону замку в 2008-2010 рр.

У зв’язку з інтенсивною забудовою Старого міста упродовж останніх років, територія для мож­ливих археологічних досліджень невмолимо скорочується, мов шагренева шкіра в знаменитому романі Оноре де Бальзака. Ще трохи – і для дослі­джень взагалі не зостанеться міс­ця. Тому з такою надією громадськість сприйняла звістку про те, що в травні ц.р. створено Кам’янець-Подільську пос­тійно діючу археологічну експедицію, про необхідність якої велася мова теж доволі постійно. Створена експедиція – це структурний підрозділ «Подільської ар­хеології», яка в свою чергу є дочірнім підприємством Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інс­титуту археології НАН України. Очолює «Подільську археологію» від 2004 р. (з часу її створення) кандидат історичних наук Богдан Строцень, який 1980 р. закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педінституту. Спочатку «Подільська археологія» обслуговувала Тернопільську область, а з червня 2008 р. радіус її дії поширився і на Хмельницьку область.

Приємно, що новостворена експедиція вже має про що прозвітувати громадськості. У зв’язку з цим, 13 липня у міській Ратуші відбулася спеціальна прес-конференція, присвячена результатам охоронних археоло­гіч­них досліджень, проведених упродовж травня, червня та липня на ділянці біля Вірменського бастіону.

Свіжі траншеї відразу викликали неабияку стурбованість небайдужих кам’янчан. Тож уже 25 травня «Подолянин» відгукнувся на цю подію статтею «Бастіон відриває таємниці та готується до змін». Вдалося з’ясувати, що підприємець Леонід Новіцький, директор ТОВ «Панорама-форт», який є власником погреба на цій території, взявся звести на ньому кафе з гарним виглядом на фортецю, а на прилеглій до майбутнього кафе ділянці за кошти підприємця розпочалися, як то і передбачає законодавство, археологічні дослідження. Ось якраз про попередні підсумки цих досліджень і йшла мова на прес-конференції. У ній узяли участь перший заступник міського голови Григорій Горшунов, директор історичного музею-заповідника Віктор Травінський, згадуваний уже Богдан Строцень із Тернополя, кам’янецькі археологи Валерій Мегей, Анатолій Гуцал, Петро Болтанюк.

Відрадно, що наслідки роз­копок значно перевершили спо­дівання перед їхнім початком. Вдалося обстежити територію за­гальною площею близько 

300 кв.м. На ній виявлено сліди поселення трипільської культури, давньоруської доби ХІІ-ХІІІ ст. та епохи пізнього середньовіччя XIV-XVIII ст. із багатим археоло­гічним матеріалом, який має важливе значення для вивчення історії та фортифікації Кам’янця. Серед знахідок експедиції бачимо керамічні вироби та знаряддя з кременю та каменю три­пільської культури, посуд, зброю, кістяні та ювелірні вироби давньоруського часу ХІІ-ХІІІ ст., а також монети, прикраси, господарські та ювелірні речі епохи пізнього середньовіччя.

На особливу увагу заслуговують виявлені дослідниками елементи давньої фортифікації міс­та. Це земляний вал і рів давньо­руського часу, що повторно був використаний у XVII ст. під час турецького панування у Кам’ян­ці. Довжина валу становить 11 м, а висота – 1,4-1,8 м. Щодо рову, то він завглибшки близько 1 м та завширшки близько 6 м.

Також археологи виявили два кам’яні мури. Один із них, завтов­шки 2 м, зведено на вапняному розчині, другий, завтовшки 1,2-1,3 м, – на глиняному. Розкопані кам’яні куртини (сті­ни), як зазначають дослідники, – це різночасові етапи розбудови Вірменського бастіону в XVII-XVIIІ ст.

Земляний вал, рів давньоруського часу та кам’яні споруди є надзвичайно цінним від­криттям ще й тому, що досі про них не згадувалось у жодних писемних джерелах. Виявлення вказаних вище археологічних пам’яток та елементів фортифікації показує, що процес формування та становлення історичного минулого міста поки що таїть чимало таєм­ниць, які потребують подальших як археологічних, так і історико-архітектурних досліджень. Елементи давньоруського валу та потужний давньоруський шар вказують на існування укріпленого городища на території Старого міста у ХІІ-ХІІІ ст.

2011 р. Богдан Строцень слуш­но зауважив, що дако-рим­ська гіпотеза Євгенії та Ольги Пламеницьких зазнала більше критики, ніж підтримки. Проте, на думку Богдана Степановича, оскільки археологічні дослідження на території Старого міста проводилися фрагментарно, не можна бути категоричними в підтримці чи запереченні тези Пламеницьких. Проведені цього року дослідження не змогли ні­чим підживити дако-римську кон­цепцію. Зате, як бачимо, стали бальзамом на душу для прихильників давньоруської версії. Побільшало матеріалу, але побільшало і запитань. Тож конче необхідно продовжити розкопки на сусідніх ділянках, щоб остаточно з’ясувати вигляд і розташування виявлених оборонних споруд. А на нові дослідження потрібні кошти. Чи зможе чимось суттєвим допомогти архео­логам міська влада? Щоправда, участь у прес-конференції Григорія Горшунова дає певну на­дію на це. А, можливо, відгукнуться меценати. А поки що археологи перемістилися з дослідженнями на розташовану неподалік ділянку за адресою Францисканська, 10. Тут археологічні роботи теж ведуться за рахунок підприємця, який згодом розпочне будівництво на виділеній йому ділянці.

Насамкінець з надією промовимо: о, скільки дивних від­криттів ще нам готують археологи…