Четвер, 25 Квітня 2024 р.
3 Серпня 2012

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ І СХОДИ ФАРЕНГОЛЬЦА

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ І СХОДИ ФАРЕНГОЛЬЦАУ жовтні 1912 р. український письменник Михайло Коцюбинський, що жив у Чер­нігові, поїхав на лікування до Києва. У лікарні його провідував студент Київського університету Микола Любинський, який два роки тому закінчив гімназію в Кам’янці-Подільському. 1928 р. в журналі «Життя і революція» з’являться спогади Любинського «М.Ко­цюбинський у лі­карні», в яких читаємо:

«Другим разом згадали Ка­м’янець. Виявилося, що Михайло Михайлович дуже добре пам’ятає і з замилуванням згадує Польські фільварки, і Турецький міст, і сходи Фаренгольца, і Катедральну башту, і Вітряну браму, і, навіть, Райську брамку; пам’ятає всі вірші й приповідки, зв’язані з цими старовинними будівлями, всі кам’янецькі перекази і пересуди».

Як відомо з біографії письменника, Коцюбинський, закін­чивши духовне училище в Шаргороді, мріяв про навчання в університеті. Для цього 17-річ­ний Михайло поїхав до Кам’ян­ця-Подільського в надії за зиму 1881-1882 рр. підготуватися та при місцевій гім­назії скласти іспити на атестат зрілості. Ці плани не збулися, але Кам’янець і пережите в ньому письменник пам’ятав до кінця життя.

Серед перелічених у спогаді Любинського пам’яток нас особливо зацікавили сходи Фаренгольца. Сьогодні, напевно, не кожен кам’янчанин скаже, де ті сходи притаїлися (а притаїлися вони в Старому місті та ведуть з Кузнечної вулиці вниз до Смотрича – на вулицю Руську, до Польської брами), а письменник пам’ятав їх і через 30 років.

23 листопада 1892 р. Коцюбинський писав у листі до редактора львівського часопису «Зоря» Василя Лукича: «Єсть у мене 4 види Кам’янця-Поділь­ського (себто: загальний вид міс­та, вид на новий міст, на турецьку фортецю та на Кам’янець – з Польських фільварків). Я міг би зладнати історичну монографійку Кам’янця та подати її враз з фотографіями до «Зорі».

Слова Коцюбинського щодо монографії про Кам’янець не були голослівними. У тих же спогадах Любинського читаємо: «Але поза тим Михайло Михайлович, виявляється, чимало таки й читав про Кам’янець, особливо польською мовою, зо­крема роботи якогось поляка, що підписував свої історичні розвід­ки однією літерою, ба навіть, чи й сам не був у приязні з автором цим розвідок. Обізнаність колосальна!».

Цілком очевидно, що поляк, про якого йде мова, це знаменитий Юзеф Ролле, багато праць якого вийшло за підписом «Dr Antoni J». На жаль, «моногра­фійку Кам’янця» Коцюбинський так і не зладнав. У ній, напевно, знайшлося би місце і сходам Фаренгольца, адже останній із згаданих письменником видів міста – з Польських фільварків – мав би показувати і ці сходи.

Письменник міг би бути зна­йомим і з лікарем Едмундом Фаренгольцем, біля триповерхового будинку якого на Кузнечній вулиці сходи починалися. Зокрема, він міг лікуватися в Едмунда Федоровича (той від 1878 р. працював старшим лікарем Кам’янецької лікарні). У книзі «Михайло Коцюбинський. Життя і творчість у портретах, ілюстраціях, документах», виданій 1970 р., читаємо про перебування юного Михайла в Кам’янці: «Тяж­кі злидні, голод і холод підірвали й без того слабке здоров’я хлопця. Він захворів». До речі, в цій книзі вміщено фото сходів Фаренгольца кінця XIX ст.

Згадані епізоди із життя Михайла Коцюбинського – це невеликі, але вагомі та невідомі широкому загалу штришки до істо­рії пам’ятки архітектури місцевого значення – сходів Фаренгольца. А нагодою все це згадати стала дата з календаря: 6 серп­ня виповнюється сто років зі смерті Едмунда Фаренгольца.

До речі, смерть чатувала на Едмунда Федоровича ще в середині 1878 р., коли він у Санкт-Петербурзі захворів на тиф. Міц­ний організм 38-річного Едмунда впорався з недугою, але вона дала ускладнення на очі. Тож Фаренгольц покинув столицю Російської імперії і в листопаді 1878 р. назавжди поселився в рідному Кам’янці-Подільському. І ще: цей епізод знайшов побіжне відображення в романі Бориса Золотарьова та Юрія Тюріна «Тайный советник», виданому 1986 р. в Москві. Один із героїв роману – Сергій Львович, підходячи до лавочки, на ходу читає в газеті: «…Доктор медицины Эдмунд Федорович Фаренгольц, ввиду распускаемых слухов о мнимой его смерти, просит нас заявить, что с двадцать пятого марта он вступил в отправление своих обязанностей по должности старшего врача городской больницы…».