УНІКАЛЬНІ ВІДКРИТТЯ ЗНОВУ ПОРИНУТЬ У ЛЕТУ

І знову будівництво ГЕС на Дністрі спричинило кілька археологічних відкриттів: чудово збережене трипільське городище і незаймані середньовічні печери.

Нагадаємо, що в 1970-80-ті роки, перед плановим затопленням прибережних територій Дністра, комплексна Дністровська археологічна експедиція впродовж десятка років проводила масштабні дослідження давніх поселень, які тепер навіки опинилися під товщею води.

Після чергового етапу будівництва Дністровської ГАЕС (гідроакумулюючої електростанції), в зону затоплення потраплять нові землі, тож із 2009 р. Дністровська археологічна експедиція Інституту археології Національної академії наук України відновила розкопки на території Сокирянського району Чернівецької області. До експедиції приєдналися науковці із США, Польщі, Молдови.

На маленькому острівці поблизу с.Ожеве знайдено трипільське городище віком 4300-4200 років до н.е., у якому частково збереглися 6 будівель, та ще 4 – цілковито – з печами, жертовниками, фрагментами орнаментів на потинькованих стінах. Це знахідка надзвичайної цінності, аналогів якій немає.

Розкопки ведуться на площі 1800 кв.м, глибина залягання культурного шару – трохи більше як метр. Серед знахідок – величезна кількість добре збереженого керамічного посуду, традиційних знарядь із кремнію і кістки, різноманітних прикрас, ритуальних предметів, а також кілька мідних виробів – рідкісних для трипільських поселень на території України. Дивовижною знахідкою є глиняна дошка 20х20 см з вічками і розсип ритуальних (чи гральних?) фігурок. Археологи припускають, що це може бути набір для гри на кшталт шахів. А найбільшою несподіванкою стало відкриття конструкції, що нагадує систему рівчаків чи дренажні комунікації, вимощені глиною, яких досі в трипільських поселеннях не виявляли. Їх призначення поки що не розгадано.

Крім суто археологічних методів дослідження, експедиція використовує й найсучасніші хіміко-біологічні технології, що дозволяють визначити тодішній клімат, рослинність, умови проживання та пристосування до них трипільців. Учені вважають, що потрібно дослідити вдвічі більшу ділянку, на що необхідно близько п’яти років, однак уже в жовтні острів піде під воду…

Учені запевняють, що матеріали розкопок цього городища дають змогу впритул підійти до розв’язання комплексу актуальних проблем давніх культур Балкано-Дунайського кола та їх периферії.

До зони затоплення потрапляє також ділянка каньйону бі-ля с.Василівка Сокирянського району, де є недосліджуваний комплекс печер, імовірно, XVI-XVII ст. Вивчати їх вирушив окремий загін під керівництвом кам’янецького археолога Павла НЕЧИТАЙЛА, котрий є експертом з «печерної археології». Важкодоступність василівського комплексу зробила його унікальним: з часів середньовіччя тут не ступала нога людини.

– Потрапити до печер можна лише за допомогою альпіністського спорядження, – розповідає Павло Нечитайло, – тож я дякую відомому кам’янецькому скелелазу Василю Редькіну і моєму другу Володимиру Мотильову, котрі надали експедиції таку допомогу. Ми фактично стали першими дослідниками цих печер, досі було тільки два письмові свідчення про їхнє місцезнаходження.

Печер виявилося дві. Одна з них – печерна келія з пазами від дерев’яних конструкцій і рельєфним хрестом. Інша – три однокамерні приміщення, з’єднані всередині наскрізним проходом, і, крім того, кожне має окремий вхід з боку скелі. У двох із цих приміщень влаштовано печі, вирубані з вапняку прямо в печері. Крім того, у двох приміщеннях виявлено прорубані в підлозі хрести, що є дуже незвично, адже з VI ст. Вселенський собор суворо заборонив зображати хрест на долівці, щоб не топтати його ногами. Втім, можливо, не на всіх територіях знали про цю заборону чи зважали на неї.

– Я можу з упевненістю стверджувати, що на території українського Дністра цьому комплексу немає аналогів, хіба що в Молдові – знаменитий комплекс у Бутученах, досліджений у 90-х роках, – запевняє археолог.

З бутученськими печери у Василівці поєднує і тамгоподібний знак у вигляді тризуба (тамга – знак власності у тюркських народів), викарбуваний на підвіконні одного з приміщень. Цей знак – відголосок впливу на наших теренах кочових племен, унаслідок якого в часи середньовіччя при письмі поряд із кирилицею використовувались тюркські руни, і ще навіть у XVI-

XVII ст. наші предки використовували тамги для позначення власності. Вони зрідка трапляються у дністрянських печерах, зокрема, тамгою позначена й кожна камера бутученського печерного комплексу. До речі, багато істориків нині схиляються до того, що і наш герб – тризуб – має тюркське походження.