ЗГАДАЛИ, ЯК МИ СТОЛИЦЕЮ СТАЛИ

Напевно, перші дні літа – не найкращий час для проведення наукових конференцій і круглих столів. Але що поробиш, коли саме в перші дні літа 94 роки тому війська Української Народної Республіки визволили Кам’янець-Подільський від більшовиків, унаслідок чого до міста над Смотричем невдовзі перебралися Директорія УНР на чолі із Симоном Петлюрою, уряд, міністерства, інші державні інституції – і Кам’янець майже на півроку (до середини листопада 1919 р.) став тимчасовою столицею УНР. Та навіть із приходом сюди поляків тут залишався головноуповноважений уряду УНР Іван Огієнко, а 1920 р. з перемінним успіхом до Кам’янця поверталися державні інституції УНР – і так аж до 16 листопада 1920 р., коли місто над Смотричем уже надовго перейшло до більшовиків (вони навіть думали, що назавжди).

Отож 4 червня в міській Ратуші з ініціативи історичного музею-заповідника та міської організації Національної спілки краєзнавців України було проведено круглий стіл «Кам’янець-Подільський – тимчасова столиця УНР». Вів його учений секретар музею Руслан Йолтуховський.

У програмі зібрання було заявлено 24 доповіді докторів і кандидатів історичних наук із Кам’янця-Подільського, Хмельницького та Києва, аспірантів, здобувачів, працівників музею. Заслухано ж було вдвічі менше промовців – тільки 12. Зокрема, з різних причин на круглий стіл не прибули всі три доктори наук – Лев Баженов, Олександр Завальнюк і Віталій Лозовий. Але, незважаючи на це, круглий стіл вийшов змістовним. Це можна пояснити тим, що доповідачі обрали для виступів добре знайомі їм і маловідомі іншим речі, які були темами їхніх захищених чи нині є темами їхніх майбутніх кандидатських дисертацій. Не всі, особливо молоді науковці, що не мають значного педагогічного досвіду, зуміли зробити свої виступи яскравими, але науковий рівень усіх доповідей був високим, багатим на новизну та глибину, тож круглий стіл в основному вдався.

Гарний заспів зробив кандидат історичних наук, професор Сергій Трубчанінов, який розглянув непросте питання єврейських погромів в Україні та те, як до його висвітлення підходили та нині підходять дослідники і пропагандисти різних країн. На близьку тему – про етнонаціональні процеси на Поділлі в період Директорії УНР – виступив кандидат історичних наук Валерій Нестеренко. Ще один кандидат історичних наук і очільник місцевих краєзнавців Олександр Комарніцький доповідь присвятив тогочасним містечкам, які ставали тимчасовими державними та повітовими центрами.

Значну частину виступів було присвячено військовому аспекту тих років. Центральною тут була емоційна та водночас фахова доповідь Олександра Заремби про бойові дії на початку червня 1919 р., внаслідок яких Кам’янець повернувся під владу Директорії УНР. Цю доповідь розповіддю про гарнізон міста напередодні цих подій і про Українську Галицьку армію на Поділлі доповнили кандидати історичних наук Володимир Стецюк і Сергій Олійник.

Завершальний блок було присвячено питанням освіти та культури того періоду. Кандидат історичних наук Едуард Мельник висвітлив маловідомі сторінки діяльності в місті народного університету, аспірантка Анастасія Донець сконцентрувала увагу на тодішньому студентському житті. Веселу крапку в роботі круглого столу поставила асистент Тетяна Кріль, яка досліджує кам’янецький період творчості Остапа Вишні.