ПРО ВЕЛИКОГО ПОДОЛЯНИНА

Українська мова поповнилася двома новими словами – «сіцінськознавство» та «сіцінськознавець». Це один із приємних висновків, який зафіксувала науково-практична конференція «Юхим Сіцінський – визначний дослідник Подільської землі», що відбулася 15 травня в Ратуші та була присвячена 155-річчю з дня народження Юхима Йосиповича.

Про великий інтерес до постаті вченого засвідчила вже програма конференції, в якій зазначено до півсотні доповідей з найрізноманітніших аспектів, що стосуються життя, творчості та вивчення наукової спадщини Юхима Йосиповича. Якщо збірку з матеріалами конференції буде видано пізніше, то під час пленарного засідання було представлено вже видані книжки, присвячені подільському дослідникові.

Олексій Кошель із Києва та Ігор Старенький із Кам’янця-Подільського ознайомили учасників конференції зі збіркою «Постаті в листах», в якій широко представлено епістолярну спадщину Юхима Йосиповича (а листувався він з багатьма видатними українськими діячами – Михайлом Грушевським, Володимиром Антоновичем, Миколою Петровим, Орестом Левицьким, Сергієм Єфремовим, Павлом Житецьким, Олександром Лотоцьким). Оскільки на час роботи конференції побачили світ тільки сигнальні примірники цієї книжки, то сьогодні розповімо детальніше про ще одне видання, презентоване в Ратуші. Це упорядкована Мирославом Мошаком збірка «Великий Подолянин. Біографія, спогади, документи та листування Юхима Йосиповича Сіцінського».

Солідна 408-сторінкова книга – плід багаторічної праці Мирослава Івановича з дослідження спадщини Юхима Йосиповича. Відкривається вона невеликими вступними словами доктора історичних наук Віталія Нечитайла та самого автора-упорядника, а продовжується викладенням основних віх життя та діяльності Сіцінського, на що відведено 41 сторінку власне тексту та аж 18 сторінок приміток, що засвідчує про добротне опрацювання джерел.

Надзвичайно важливим є другий розділ, в якому зібрано спогади Юхима Сіцінського, написані ним у різні роки («Про обставини мого життя», «Житьові жалі» та інші). Мирослав Мошак ретельно відтворює всі особливості мови Юхима Йосиповича.

Якщо спогади вченого в основному стосуються дорадянських часів, то представлені в третьому розділі спогади про Сіцінського переважно висвітлюють його життя в радянську добу. Ці спогади в 1960-х роках записав невтомний кам’янецький дослідник Сергій Шкурко. Матеріали, зібрані Сергієм Кириловичем, доповнюють спогади сина Юхима Йосиповича – Володимира.

Четвертий розділ певною мірою дублює збірку «Постаті в листах», остільки тут представлено епістолярну спадщину Сіцінського. До п’ятого розділу «Мовою документів» увійшли виписки з різних архівних справ і документів, що стосуються вченого, зокрема, з його кримінальних справ.

На завершення збірки подано ще низку важливих матеріалів, зокрема генеалогічне дерево родини, укладене внуком ученого – Ярославом.

Отже, маємо уперше зібраний під однією обкладинкою та здебільшого вперше оприлюднений матеріал, що всебічно розкриває багатогранну особистість Юхима Сіцінського.

На конференції Мирослав Мошак, Олексій Кошель та інші дослідники порушили питання про гідне увічнення пам’яті про Юхима Йосиповича. Мова, зокрема, йшла про встановлення в місті погруддя вченого, відкриття музею-садиби на вулиці Лесі Українки, де мешкав Сіцінський, надання історичному музеєві-заповіднику його імені, створення для одного з українських телеканалів фільму про Великого Подолянина, замовлення одному з відомих українських письменників (наприклад, Анатолієві Дністровому) художньої повісті чи роману про видатного подільського дослідника.

Конференція, організаторами якої стала низка організацій (серед них Кам’янець-Подільський історичний музей-заповідник, Центр дослідження історії Поділля, Кам’янець-Подільська міська організація Національної спілки краєзнавців України), засвідчила, що інтерес до постаті Сіцінського з кожним роком посилюється. А оскільки чимало його рукописів ще не видано, частину опублікованих праць не перевидано, то нові зустрічі з творчою спадщиною видатного краєзнавця нам гарантовано. Тим паче, що маємо чимало дослідників, і що відрадно – немало молодих, які кожен окремо і всі разом просувають уперед сіцінськознавство та по праву можуть іменувати себе сіцінськознавцями.