А ЧИ БУЛИ ТРИПІЛЬЦІ КАМ’ЯНЧАНАМИ?
Знахідка в Кам’янці трипільської ливарні, що датується 3800-3600 р. до н.е., не лише стала археологічною сенсацією, але й «зірвала» минулого тижня Інтернет.
Ще б пак, адже трипільська цивілізація, що виникла навіть раніше за цивілізації стародавніх Греції та Єгипту, відома передусім своєю неперевершеною керамікою. Але не забуваймо, що саме тоді, в епоху енеоліту, людство зробило революційний прорив від каменю до свого першого металу – міді. І саме у Кам’янці, на Польському ринку, 3, знайшлася найдавніша, виявлена в Україні, металообробна майстерня!
Що ж це був за народ, який населяв територію Старого міста майже шість тисяч років тому? Як виглядало прадавнє «місто»? І чи слід приписати до історії Кам’янця кілька «зайвих» тисяч років? Спробуємо знайти відповіді на ці запитання.
НЕ КЕРАМІКОЮ ЄДИНОЮ
– Ми знали, що трипільці володіли гарячим і холодним куванням, а також могли відливати металеві речі, – коментує автор знахідки, фахівець відділу енеоліту-бронзи Інституту археології НАНУ Дмитро ЧЕРНОВОЛ. – Однак вважалося: оскільки в Україні нема потужних родовищ міді, то не було й ливарних майстерень, а готові мідні вироби отримували в результаті обмінів і торгівлі з території Карпат і Балкан. Наша знахідка в Кам’янці повністю спростовує цю тезу і свідчить, що трипільці саме тут, на місці, плавили мідь і виготовляли з неї вироби.
Цікаво, що навіть у поселеннях-гігантах біля сіл Майданецького і Теремків, де розкопано десятки жител, археологи не тримали в руках бодай крихточки міді, і це вважається нормою. Натомість у Кам’янці знайдено численні фрагменти керамічних ллячок із доволі товстим шаром мідного накипу, фрагменти мідних пластин (можливо, в такому вигляді метал було завезено на Поділля) і квадратний у січенні дріт, що міг бути заготовкою для голки чи рибальського гачка.
СПАЛИЛИ І ПОКИНУЛИ
Загалом же трипільських знахідок на території Кам’янця так багато, що не залишається сумнівів – на зорі цивілізації в обіймах Смотрича існувало чимале поселення, чи навіть прототип міста. Відомо ж, що трипільці примудрялися будувати наймасштабніші в тогочасній Європі поселення, в яких жили й до 10-25 тисяч мешканців!
На щастя, велика кількість археологічних розвідок, особливо з 2012 р., відколи створено постійно діючу археологічну експедицію, дають змогу скласти уявлення, як виглядало «кам’янецьке» поселення.
– Трипільці будували свої поселення не хаотично, в них була певна стала система, яка повторюється в усіх регіонах, – розповідає Дмитро Черновол. – Житла були глинобитні, на дерев’яному каркасі, часто двоповерхові. Перший поверх мав господарське призначення, а другий був житловим. У поселенні будинки розміщувалися рядами по колу чи по овалу, і таких кіл могло бути і чотири, і п’ять, і вісім. Знайдена ливарня має один поверх і розташовується у внутрішньому кільці забудови, а скільки їх усього було в кам’янецькому поселенні – поки що невідомо. За моїми припущеннями, його загальна площа становила 40-60 гектарів.
Між цими колами була ще й так звана квартальна забудова. На геомагнітних планах виглядає як вулиці, але під час розкопок виявилося, що то зони господарської діяльності: гончарні печі, чинбарні, кухні тощо.
А у центрі поселення розташовувалася площа. Власне кажучи, площа Польський ринок не була забудована як у середньовіччі, так і в трипільські часи. Призначення цих площ у трипільців нам невідоме. Можливо, вони використовувалися для збирання всіх членів племені, а можливо, як у кочівників, замість загону для худоби. Відповідь на це припущення дасть аналіз грунту.
Всі раніше знайдені на території Старого міста трипільські житла відносяться до одного поселення, це один шар трипільської культури, що належить до шипинецької локальної групи (3800 років до н.е. – 3500 років до н.е.). А навколо каньйону дуже багато інших трипільських поселень, із яких найдавніше – 4500 років до н.е., на території замку. А найпізніше – 3000 років до н.е., на полі ліворуч від замку.
Загадкове зникнення трипільців із території Старого міста пояснюється досить просто. У цього народу, що спеціалізувався на хліборобстві та скотарстві, був звичай раз на 50-80 років дотла спалювати все поселення і перебиратися на нове місце. Це пов’язано, можливо, з їхніми віруваннями, а можливо, з тим, що виснажувалися ресурси, й потрібно було йти на родючі землі. І подільські чорноземи їх вабили, в наших краях знайдено чимало трипільських поселень.
Дивує інше: чому після трипільців на території Старого міста тисячі років, аж до часів Київської Русі, не було жодних інших поселень?
– Розумієте, в чому річ: на цій території Старого міста дуже ускладнене, незручне використання навколишніх ресурсів, – пояснює Дмитро Костянтинович. – Поселення на цьому місці могло виникнути лише в разі якоїсь зовнішньої небезпеки. В трипільців у цей період – 4400-3600 років до н.е. – була досить напружена ситуація, коли племена ворогували між собою. Це було викликано, можливо, перенаселеністю регіону. Тому, щоб знизити напругу, трипільські племена стали масово переселятися далі на схід, за Буг, до Дніпра. До речі, в цей же період аналогічні поселення на важкодоступних мисах виникли і на території Молдови.
А наступного разу потреба захищатися від нападів кочівників виникла вже в середньовіччі. Тобто, цю територію використовували саме як природну фортецю.
Отже, як би нам того не хотілося, Кам’янець аж ніяк не може вести свій «родовід» від трипільського поселення, хай і великого – воно було спалене дотла за тисячі років до першої згадки про наше місто.
Так само, на жаль, і самих трипільців не варто вважати прямими предками українців. Щодо їхнього походження вчені ще дискутують, але встановлено, що це були люди середземноморського типу, невисокого зросту – 160-165 см, темноволосі, з видовженою формою голови, похилим чолом і доволі випнутим носом. Утім вони змішувалися з місцевим населенням, а згодом асимілювалися із прийшлими народами, тож цілком можливо, що через 150-300 поколінь у комусь із нас усе ж таки тече дещиця «трипільської» крові. Зате елементи трипільських орнаментів досі впізнаються у традиційних українських вишивках і розписах, а їхнє улюблене поєднання червоного й чорного кольорів на кераміці стало рідним і для нас.
P.S. Розкопки трипільських будівель на площі Польський ринок тривають і навіть розширюються. Минулого тижня було закладено новий розкоп, у якому вже виявлено господарську яму з великою кількістю уламків керамічних люльок початку ХVIII ст., а також чималу ділянку гарно збереженого кам’яного мощення вулиці ХVIII ст. Дійшли археологи і до трипільського шару, тож чекаємо на нові відкриття.