СТАРОМУ МІСТУ – НОВУ ТОПОНІМІКУ?

Сучасне Старе місто – це 4 майдани, 21 вулиця, 2 узвози та 5 провулків, тобто 32 топографічні об’єкти. У додатках до своєї статті Борис Дерикоз пропонує залишити без змін майдан Руський ринок, П’ятницьку вулицю та Тісний провулок, а решті дати нові імена.

Майдани: 

Польський ринок – майдан Трипільський,

Вірменський ринок – площа Героїв Хотинської війни, 

Троїцька площа – площа Героїв Синьоводської битви. 

Вулиці: 

Троїцька – Івана Виговського, 

Тринітарська – Митрополита Шептицького, 

Старобульварна – Степана Бандери, 

Замкова – Гайдамацька, 

Татарська – Гетьмана Сагайдачного, 

Францисканська – Євгена Коновальця, 

Кузнечна – Гетьмана Петра Дорошенка, 

Петропавлівська – Шульмінських, 

Зантуська – Павла Скоропадського, 

Зарванська – розділити на дві:

від Руського ринку – Смотрицьких (тобто Герасима та Мелетія Смотрицьких),

від нинішньої Троїцької площі – Симона Петлюри, 

Домініканська – Володимира Сосюри, 

Довга – Олександра Довженка, 

Вали – Івана Богуна, 

Реміснича – Павла Житецького, 

Іоанно-Предтеченська – Івана Мазепи, 

Вірменська – Петра Болбочана, 

Шпитальна – Миколи Пирогова, 

Успенська – Максима Криво-носа, 

Руська – Святослава-завойовника, 

Онуфріївська – Скопасиса та Ідантирса (на честь скіфських полководців). 

Також має бути вулиця Короля Болеслава-Юрія (останнього українського короля напроти останнього польського короля – брами Ста-ніслава Августа). Очевидно, мається на увазі південна сторона Польського ринку. 

Узвози: 

Старопоштовий – Євгена Петрушевича, 

Поштовий – Братів Наливайків. 

Провулки: 

Михайлівський – Тадея Ганицького, 

Гімназичний – Нестора Гаморака, 

Миколаївський – Cтепаноса Рошки (цей вірменський учений народився в Кам’янці-Подільському), 

Комендантський – Івана Багряного. 

Як зазначає автор проекту, всі особистості причетні до історії міста: одні працювали певний час тут, інші боролись за його свободу, як, наприклад, ірлан-дець – воїн-інтернаціоналіст Максим Кривоніс, ще інші щось зробили корисне для міста, як,  наприклад, Павло Скоропадський. 

Ознайомлюючись із поданими вище матеріалами Бориса Дерикоза, ніяк не позбудешся запитання, яке вже стало класичним: що ж ми за народ такий? Його сформулював письменник Володимир Яворівський як тему головної доповіді на установчих зборах Народного руху України у вересні 1989 року, так потім називав збірки своєї публіцистики. То що ж ми за народ такий, якщо стільки років дозволяли чужинцям порядкувати на нашій землі? І коли нарешті відважимося взяти нашу долю у свої руки? І чи варто для цього все поперейменовувати в Старому місті на свій лад, як це свого часу зробили більшовики? Щоб краще з’ясувати ці питання, варто було би Борисові Володимировичу, і далі гуляючи Старим містом, конкретно поговорити з мешканцями вулиць про запропоновані ним назви. 

А також предметно поспілкуватися з науковцями історичного факультету національного університету, історичного музею-заповідника та НІАЗу «Кам’янець». Особливо цікава думка про вулицю Скопасиса та Ідантирса. Тоді стане зрозуміло, що робити далі: чи готові мешканці та наукова еліта Старого міста майже до повної заміни назв вулиць, як то пропонує Борис Дерикоз, чи, може, пропозиції Бориса Володимировича занадто радикальні й не мають під собою достатніх наукових підстав? 

Олег БУДЗЕЙ, член міської топонімічної комісії.