ІСПИТ ДОСЛІДНИКА ДОСЛІДЖУВАНИМ
Про книги, видані науковцями наших університетів, «Подолянин», як правило, повідомляє у своїй традиційній рубриці «Видано в Кам’янці». Але бувають і приємні випадки, коли нашим землякам удається видати книгу у Львові чи Києві й привернути до свого творіння всеукраїнську аудиторію. Саме такою стала монографія «Партитури тексту і духу» кандидата філологічних наук, завідувача кафедри історії української літератури та компаративістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Олега Рарицького. Ця монографія побачила світ у престижному київському видавництві «Смолоскип», а її презентація відбулася 12 січня ц.р. в столиці в Національному музеї літератури України.
Суть монографії розкриває її підзаголовок: «Художньо-документальна проза українських шістдесятників». З одного боку, це досить серйозне дослідження, яке відкрило її авторові шлях до захисту на означену в підзаголовку тему докторської дисертації. З іншого боку, монографія при збереженні необхідного академізму, притаманного таким виданням, досить легка у читанні.
Феномен українського шістдесятництва став яскравим явищем у нашій культурі, засвідчив, що українським «розстріляним відродженням» 1920-1930 років вона не закінчується. Тому ця тема привертала, привертає й ще довго привертатиме до себе як дослідників української літератури, так і рядових шанувальників українського красного письменства. Для Олега Рарицького звернення до дослідження творчості шістдесятників не нове: 2000 року Олег Анатолійович захистив кандидатську дисертацію «Василь Стус: еволюція поетичного мислення», через два роки видав у Хмельницькому монографію «Поезія героїчного чину», підзаголовком до якої взяв назву своєї кандидатської.
Шістдесятництво ще називають поколінням, яке зламало радянську систему. Символічно, що Олег Рарицький, який народився 21 травня 1973 року в Оринині, своє 18-річчя зустрів якраз напередодні проголошення незалежності України й отримав право 1 грудня 1991 року своїм першим у житті голосом на виборах підтримати її вихід із Радянського Союзу. Тож кому, як не йому, досліджувати шістдесятників.
Важливу роль у становленні сільського хлопця як науковця зіграла літературознавець Михайлина Коцюбинська (1931-2011), яка теж належала до покоління шістдесятників. Олег Анатолійович у спогадах «Орининське літо Михайлини Коцюбинської», опублікованих у лютому 2013 року в «Подолянині», писав про неї: «Це людина іншого духовного й морального гатунку, неспівмірна ні з ким і не подібна ні до кого: рафінована інтелігентка і справжня інтелектуалка, з високим почуттям обов’язку, чину й честі». Тож цілком закономірно, що «Партитури тексту і духу» Олег Рарицький присвятив світлій пам’яті Михайлини Хомівни.
Під час презентації доктор філологічних наук Елеонора Соловей оцінила монографію як синтетичну, аналітичну працю, написану з любов’ю, глибоким переживанням теми. За враженням Елеонори Степанівни, для Олега Рарицького ця книга є своєрідною місією та моральним обов’язком, так неначе автор постійно перебуває під пильним поглядом і весь час здає іспит тим, кого він досліджує.
Кандидат філологічних наук Олексій Сінченко зізнався, що був здивований сміливістю і принциповістю автора, тим, як він чітко розставляє акценти та не оминає гострих кутів у монографії, наприклад, полеміки Дмитра Павличка з Юрієм Бадзьо. Тож дуже вагомо, що Олег Рарицький бажає говорити відверто у своїй книзі.
Презентуючи в Кам’янці-Подільському свій роман «Забудь-річка», Брати Капранови назвали критерієм серйозності книжки наявність у ній закладки від видавництва. «Партитури тексту і духу» таку закладку від «Смолоскипа» мають.